Отправлено: 19.04.18 23:25. Заголовок: УКРАИНСКАЯ АВТОКЕФАЛИЯ

 Отправлено: 19.04.18 23:28. Заголовок: 1. В Украине пробле..

1. В Украине проблема состоит не в основании новой автокефальной церкви, а в восстановлении старой Киевской Церкви, разрушенной в т.ч. и самопровозглашением автокефалии РПЦ в 1448 г. Но такое в истории с церквями случалось, однако никто не может лишить их давно приобретенных ими и признанных канонически и своевременно прав.

2. В 1990 г. Алексий ІІ Жалованной грамотой предоставил УПЦ независимость и самостоятельность в управлении. На этом основании в 1991 г. состоялся Поместный собор УПЦ, на котором был решен вопрос об автокефалии УПЦ и основании Киевского патриархата. То, что Москва растоптала это решение, как и порвала ее предстоятеля, ничего не меняет - Собор был и решение вынес.

3. Константинопольский патриарх - не Вселенский. (посмотрите сами: нигде официально первоиерархи РПЦ никогда не называют его Вселенским в своих официальных документах). Рим имел в этом отношении к нему претензии, имеет и до сих пор, чему есть серьезные основания.

4. С 1963 г. Московский патриархат находится в мировом православии в состоянии прикрытого самопровозглашения себя Вселенским. А на каком основании, а? Скажем: на основании права древних Киевских митрополитов. Один из них и основывал в свое время будущую РПЦ, но права Московский патриархат, созданный в 1589 г., на его наследие не имел и не имеет. Константинополь это знает, а посему признает РПЦ только в границах до 1589 г. См. Томос патриарха Димитрия от 1990 г.. Да, делегация РПЦ после издания этого Томоса прибыла на Фанар в 1990 г. и довела Димитрия до такого сердечного приступа, что он через несколько дней умер. Но прав на наследие древних Киевских митрополитов ей это никак не добавило.

5. Церковь, которой на самом деле всего 570 лет (официально отмечалось ее 500-летив в 1948 г.), не может ни прилагать свои внутренние документы, ни решать вопросы функционирования, в т.ч. и по проблеме статуса, относительно Церкви, которой 1030 лет.

 Отправлено: 19.04.18 23:33. Заголовок: Что значит " цер..

Что значит " церковь не получите"?
А с чего это вдруг РПЦ, которой 570 лет (самопроговозглашена автокефальной в 1448 г.; 500-летие ее официально отмечалось в 1948 г. при И. В. Сталине) должна что-то "давать" Церкви с оргцентром в Киеве, которой 1030 лет (создана в 988 г. и была фактически автокефальной изначально)???
Русские, проснитесь! Вас капитально нае (зачеркнуто) обманули! Меньше слушайте брехню РПЦ, а берите в руки калькулятор, сами считайте и не позорьтесь.
Добавлю:
Всё, что делается сейчас, делается правильно. У Церкви - своё право - каноническое и его нельзя нарушать (а в нем Церковь и государство - два равных контрагента отношений, поэтому нужна инициатива и Церкви и избранного главы государства. См. Кодекс Юстиниана 6 в.).
Другое дело, что Константинополь Киеву автокефалии никогда не даст. Не потому что не хочет, а потому, что НЕ МОЖЕТ. И это касается только Церкви с оргцентром в Киеве, т.к. у нее вопрос стоит не в провозглашении автокефалии, а в восстановлении прав древней Киевской церкви, разрушенной в средние века (но это не лишило ее приобретенных ею в свое время канонических прав!). Я объясняла это и Филарету, и покойному уже Сабодану - напрочь не понимают. Боятся. Ладно, Сабодан - у него и руки и ноги были Москвой связаны. но Филарет, "проклятый патриарх" - что ему терять-то?! Не-а. Дупль пусто. Но я понимаю: РФ начнет против Украины еще и религиозную войну. Потому идут такие игры.
Спокойно наблюдаем, как красиво отмажется Константинополь.
Но пусть издаст хоть что-то! Лишь бы был документ. Тогда и будем читать и разбираться, что он там нашаманит. До сих пор же - Н И Ч Е Г О! Блин.

 Отправлено: 19.04.18 23:37. Заголовок: Ніякого хрещення від..

Ніякого хрещення від так зв. візантійців, а насправді ромеїв, Володимир не приймав! Він вів свою Церкву від Корсуня, який дулі крутив "Новому Риму" весь час, адже хрестився ще у 2 столітті, тобто - тоді, коли Константинополя ще і в проекті не було (створений у 4 ст.), від Єрусалима.

Тому Київ і фундував ідеологію "Києва - нового Єрусалима", тому в Св. Софії Київський і є напис над фрескою Марії Оранти слів з Писання, як відносяться до Єрусалима.

Володимир фундував східноправославну Церкву, яка, проте. не була в залежності від греків. І ця Церква не була грецькою - див.: у Софії Київськиій немає жодного православного хреста (того, що з перекладинкою), зате повно золотих свастик і розширених хрестів, що пізніше будуть названі "козацькими", а також так зв. "мальтійських" (хоча Мальтійський орден - це 13 ст., а Софія наша - це 11 ст.).

А Символ Віри Володимир приймав не греко-православний, а аріанський. Церква була незвичайна - ось у чому була справа! Я називаю це віровчення Православ'ям русів. Тримало воно дистанцію і від Константинополя, і від Риму. Тому що хоч те, хоч інше - це залежність на тисячоліття. І наші князі (до Ярослава. який все це похерив) це прекрасно усвідомлювали. Справу предків не можна розглядати примітивно!

 Отправлено: 19.04.18 23:45. Заголовок: "Оппозиционный б..

"Оппозиционный блок" устроил скандал в зале Рады из-за украинской церкви: СМИ рассказали, что сделали экс-"регионалы" прямо в зале ВР 🤬🤬🤬 ВСЕ ПОДРОБНОСТИ ПО ССЫЛКЕ https://www.dialog.ua/ukraine/149559_1524132258

 Отправлено: 19.04.18 23:48. Заголовок: ..

 Отправлено: 20.04.18 00:06. Заголовок: (с) Andrew Okara нап..

(с) Andrew Okara написал:

Третий день наблюдаю за развитием темы о создании УППЦ, т.е. поместной православной церкви в Украине. Вот уже Верховная Рада уверенным большинством (268) поддержала обращение Порошенко к Вселенскому (Константинопольскому) патриарху Варфоломею о даровании Томоса.

Если честно, не очень понимаю, как относиться к тому факту, что большинство лоббирующих, развивающих и продвигающих эту тему — далеки от православия. Один — вроде бы иудей, другой — вроде бы баптист, третий, четвертый и еще человек сорок — грекокатолики. Ну а некоторые депутаты и комментаторы, которые формально вроде бы православные (или так себя именующие — хоть МП, хоть КП), — на самом деле, веруют не в Господа нашего, а в бабло и сияющего золотом 999 пробы Золотого Тельца. Впрочем, рнп. Константин, первый император Восточной Римской (Византийской) империи, принял крещение вроде бы на смертном одре.

Тут вот какой нюанс: большинство продвигателей темы — люди далекие от религии. Многие из них критикуют РПЦ за то, что она якобы превратилась в идеологический отдел Государства Российского. Но сами при этом проявляют совершенно такой же подход, действуют абсолютно аналогичным образом. И при этом действуют так, словно церковные иерархи — такие же политики и политиканы, как они сами.

Ситуация же с УПЦ МП многоаспектна. Большинство священников (с которыми лично мне доводилось сталкиваться) — просто священники, они не за Киев и не за Москву, а за Господа. Но встречаются и такие, которые рассказывают, что благодать есть лишь у Москвы — мол, есть же образ Святой Руси, но нет образа Святой Украины. (Иное дело, что «Русь» в узком смысле слова — это прежде всего именно Украина.) Которые называют войну на Донбассе гражданской. При жизни блж. Владимира (Сабодана) в УПЦ МП было серьезное киевоцентристское ядро, но после его смерти и выдвижения митр. Онуфрия оно было разгромлено. С одной стороны, это победа москвоцентристов. С другой стороны, это победа тех, кто за УППЦ, поскольку без киевоцентричных кругов, фигур и настроений УПЦ МП всё больше и во всё более частых случаях походит на тоталитарную секту.

Инициатива Порошенко о создании УППЦ — красивая и, главное, она не является ни еретической, ни раскольничьей. Наоборот — она декларирует уврачевание раскола.

Но на протяжении последней четверти века понимание необходимости преодоления раскола в украинском православии, конечно же, было. А ситуация никак не разрешалась, потому что была патовой. И, похоже, такой и остается. В 2008 году, во время визита в Киев Вселенского (Константинопольского) патриарха, был едва наметившийся шанс легализовать на территории Украины Константинопольскую юрисдикцию. Шанс был и сразу после Крыма — во время начала войны на Донбассе.

(Кстати, многие не в курсе, что на данный момент на территории Крыма нет Русской Православной Церкви — есть три епархии УПЦ МП. Кроме того, патр. Кирилл никогда не говорил, что «Крым — Наш» и вообще крайне осторожно высказывается на тему российско-украинских отношений в последние четыре года.)

Если Варфоломей пойдет навстречу и издаст Томос об учреждении УППЦ, это будет революция во всем православном мире. Эволюционной схемой была бы легализация в Украине Киевской митрополии Вселенской юрисдикции — это было возможным в 2008 году. Но это бы означало, что на одной территории сосуществуют две православные юрисдикции. Похоже, эта ситуация становится всё более неотвратимой.

P.S. Желаю, чтобы все эти процессы не стали бы поводом для еще большего раскола.

P.P.S. Если возникнет УППЦ, то РПЦ МП было бы логично переименоваться из Русской Православной Церкви в Российскую.

P.P.P.S. Полагаю, что если УППЦ будет создана КАНОНИЧЕСКИМ образом, то все верные РПЦ МП, вся православная Россия, все настоящие православные русские люди России и всего мира должны лишь радоваться и ликовать — что в Украине будет преодолен раскол, и те украинские православные люди, которые более двух десятилетий находились вне молитвенного общения со всем православным миром, такое общение обретут. А все рассказы Кремля и Останкино по поводу геополитической роли РПЦ можно будет умножить на нуль. Подчеркиваю, в случае, если процесс создания УППЦ будет в рамках апостольских правил и канонов православной церкви.

 Отправлено: 20.04.18 00:09. Заголовок: Они все обсуждают ре..

Они все обсуждают ревизию событий 15 или 17 века, увы. Что заводит очередную праксиологию очередного процесса в очередной унылый тупик. Я уж не говорю о восприятии внешней аудитории: для нее все эти отмены конкордатов семивековой давности производят впечатление ролевой игры, реконструкции.

А между тем - есть простое действие, совершенно безупречное с канонических позиций, для которого вообще не нужно никаких переговоров с Москвой. Действие, которое взорвет спасибо РПЦ МП не только в Украине, но везде.

Анафема коммунизму и советскому реваншизму. Определение коммунизма как оккультного квази религиозного лжеучения. Особое упоминание о недопустимости пребывания коммунистов и советистов в лоне церкви. И все. РПЦ будет загнана в угол.

РПЦ не может отказаться от своей красной паствы из КПРФ и вообще от советской составляющей. Таким образом после анафемы она автоматически превращается в одиозную секту, основной функцией которой станет защита наследия СССР и КПСС. Сейчас эти мотивы успешно нейтрализуются "тыщщелетностью" и дозируются весьма умеренно. Поэтому воспринимаются естественно. Этому немало способствует даже украинская пропаганда, помимо прочего, потому что поддерживает формулы "экспансия Московской церкви с 17 века" и "Россия = империя = СССР". А кремлю именно это и нужно.

 Отправлено: 20.04.18 00:18. Заголовок: "по церковным пр..

"по церковным правилам (Всел. IV, 17 и др.), церковные границы должны следовать за государственными."
("Выписка из журнального определения Священного Синода при Святейшем Патриархе Московском и всея Руси от 19 ноября 1943 года №12.
Из решения Священного Синода РПЦ (МП) по вопросу автокефалии Грузинской Православной Церкви).
Журнал Московской Патриархии №3 1944 год.

 Отправлено: 20.04.18 00:34. Заголовок: (с) Євстратій Зоря ..

(с) Євстратій Зоря

В ответ на комментарии ( http://www.patriarchia.ru/db/text/5182300.html ) митр. Илариона Алфеева, главы ОВЦС МП

(Специально пишу на русском языке, чтобы в Москве при переводе ничего не потерялось :)

Митрополит Иларион Алфеев дал комментарий «Интерфакс-религии» по украинским событиям. Считаю нужным высказать контраргументы к его позиции - тем более что в целом ту же позицию озвучивают и представители МП в Украине.

1. Инициатива обращения к Вселенскому Патриарху о Томосе - не светская, а церковная. И сам владыка в комментарии признает, что делегации от УПЦ КП многократно посещали Стамбул для переговоров. Также можно насчитать десятки обращений по этому вопросу от УПЦ КП.

Так что правильно говорить не о светской или государственной инициативе, а поддержке государством ЦЕРКОВНОЙ инициативы. Самым свежим доказательством чего служат обращения епископата УПЦ КП и УАПЦ.

Владыке как церковному ученому также должно быть хорошо известно о том, что позиция светских властей всегда играла важную роль в провозглашении новых автокефалий - и не только.

Например, все Вселенские Соборы созывались указами императоров.

А признание автокефалии самой РПЦ - вообще плод усилий исключительно правителя Бориса Годунова. Историки особо подчеркивают, что представители Московской Церкви вообще не принимали в переговорах никакого участия.

Тему же влияния российских властей на РПЦ как в недавнем прошлом, так и теперь - думаю не стоить обсуждать, так как факты такого влияния, если не сказать - контроля, - общеизвестны.

2. Принцип «в независимом государстве - независимая Церковь» - не украинское изобретение, а реализация канонических положений, увязывающих распределение церковных дел с государственным устройством.

И не в Украине, а именно в Москве, Синодом РПЦ в 1943 году был признан такой принцип, как основа для автокефалии - когда Московский Патриархат признал автокефалию Грузинской Церкви. Кстати - признал по просьбе Сталина, пожелавшего, чтобы отношения между РПЦ и ГПЦ (в то время очень похожие на отношения МП и УПЦ КП сейчас) - были нормализованы.

Так что если формальная «независимость» Грузии в составе СССР была признана Синодом РПЦ основанием согласиться с автокефалией Грузинской Церкви - то тем более таким основанием является реальная независимость Украины.

3. Ссылки на примеры восточных Патриархатов (мол, разве в Африке должны быть десятки поместных Церквей?) - не более, чем красочная спекуляция. Владыке хорошо известно, что наряду с Александрийским патриархатом в Африке в древности действовала Карфагенская Церковь, лишь формально входившая в Римский патриархат Запада, но по сути бывшая автокефальной митрополией.

К сожалению православие в Африке пришло в упадок, поэтому ни одна из независимых стран этого континента не имеет достаточных предпосылок для создания отдельных от Александрийского патриархата Поместных Церквей (хотя у дохалкидонских Церквей деление на Поместные в Африке есть). Однако это не значит, что в будущем такие Церкви не появятся!

Ведь и в ХІ - ХV веках Констатнитнополь смотрел на возможность появления Поместной Церкви в «Северных странах» приблизительно с таким же сарказмом, как м. Иларион - на Африку. Но прошло время, и все изменилось.

4. Попытки объяснять украинские стремления к автокефалии «амбициями Филарета» уже даже не смешны. Впервые вопрос об автокефалии УПЦ был поднят на Соборе 1917-18 гг., а 1 января 1919 г. Директорией УНР был принят даже «Закон об автокефалии УПЦ». Так что теме украинской автокефалии исполнилось более 100 лет - тогда как Патриарху Филарету сейчас чуть меньше 90.

5. Владыка, как учёный, не может не знать, что ВСЕ новые автокефалии на начальном этапе трактовались Церковью, от которой они отошли, как «раскол (схизма)». Понятно, что сами новые Церкви не считали себя раскольниками (как, например, не считала себя расколом Московская Митрополия с 1448 по 1589 гг. - от провозглашения автокефалии до ее признания). И с течением времени именно путём признания автокефалии вчерашних «раскольников» - конфликты исчерпывались.

Напротив - ни в одном из случаев фактически независимая Церковь не возвращалась в зависимость - чтобы потом «получить автокефалию».

Поэтому почти всё, что на тему признания автокефалии в РПЦ называют «каноническими требованиями» - на самом деле лишь конъюнктурная позиция самой РПЦ. «Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать...»

6. Владыка не может не знать, что Константинополь не признавал и не признает «де юре» Украины «канонической территорией РПЦ», потому что считает акт о подчинении Киевской митрополии Москве (1686 г.) незаконным, а само подчинение - аннексией. Хотя по условиям времени «де факто» Константинополь и признает наличие в Украине структур МП. Однако он не признает их «Церковью» в диптихиальном значении этого термина, а лишь частью РПЦ.

Именно на этом основании м. Онуфрий (как ранее м. Владимир) с другими иерархами признаются Константинополем «каноничными» - но лишь как иерархи РПЦ.

Но это никак не означает, что Константинополь признает Украину «канонической территорией РПЦ».
—

В целом хочется отметить, что в комментариях митрополита Илариона не прозвучало ни одного действительно серьезного аргумента против возможности провозглашения Константинополем Томоса об автокефалии Церкви в Украине. А это не может не радовать.

 Отправлено: 20.04.18 14:12. Заголовок: ЗА ОСТАННІ 3,5 РОКИ ..

ЗА ОСТАННІ 3,5 РОКИ ПОНАД 500 ПРАВОСЛАВНИХ ПАРАФІЙ ПЕРЕЙШЛИ ВІД МОСКОВСЬКОГО ДО КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ.

Про таке повідомляє віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко.

На запитання, чи прораховані ризики і чи не загостриться питання переділу церков, Кириленко сказав: "У нас вже зараз є декілька конфліктних ситуацій навколо православних храмів. Це по-перше. По-друге, від 2014 року перехід парафій від Московського до Київського Патріархату став особливо виразним і помітним. Понад півтисячі таких випадків уже зареєстровано за ці 3,5 років. А скільки ще процесів, які поки що не відбулися, але мають місце, думаю, ще півтисячі. Тобто якраз суспільна тенденція і внутрішньоцерковна тенденція показує правильність концептуального підходу, що зараз на часі порушити питання про єдину помісну автокефальну церкву, в якій не буде переходів ні між ким. Вона буде єдиною".

Кириленко також наголосив, що коли нададуть автокефалію православній церкві в Україні, послабиться вплив Кремля на православ'я. На запитання ведучого, наскільки сильний буде супротив усередині України створенню єдиної помісної церкви, політик відповів: "Це менше 5%, хто не готові слухати жодного аргументу або відверто промосковсько налаштовані, які готові навіть схвалювати агресію і анексію. Такі люди є. Але їх мізерно мало, особливо з погляду їх масових дій. Тому багатосоттисячні ходи організувати проти єдиною помісної православної церкви, яку підтримує вся повнота вселенського православ'я тепер – і в цьому новизна ситуації – практично неможливо. Поодинокі протести можуть бути, але і для них має бути аргументація. Ніхто ні на кого не тисне. Є рішення УПЦ КП, автокефалії і є значна частина ієрархів Московського патріархату, які готові підтримати цю позицію, як тільки будуть перші відчутні рішення Вселенського патріарха".

 Отправлено: 20.04.18 21:37. Заголовок: http://www.youtube.c..

Ольга Четверикова. Киевскую автокефалию взращивают Рим и Москва

Комментирует публицист, кандидат исторических наук, доцент МГИМО Ольга Четверикова.

 Отправлено: 22.04.18 20:01. Заголовок: Стаття 30. Центральн..

Стаття 30. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом:

....

здійснення контактів і координаційних зв’язків із відповідними органами інших держав;

...

сприяння зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань;

сприяння участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах із міжнародними релігійними центрами та зарубіжними релігійними організаціями.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про свободу совісті та релігійні організації
(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 25, ст.283)
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12

 Отправлено: 22.04.18 20:02. Заголовок: ЗАЯВЛЕНИЕ УПЦ ПО ПОВ..

ЗАЯВЛЕНИЕ УПЦ ПО ПОВОДУ ОБРАЩЕНИЯ ПРЕЗИДЕНТА К ПАТРИАРХУ ВАРФОЛОМЕЮ

Информационно-просветительский отдел УПЦ публикует Заявление Отдела внешних церковных связей Украинской Православной Церкви по поводу обращения Президента Украины к Вселенскому Патриарху Варфоломею относительно «предоставления Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине».

19 апреля 2018 года Верховная Рада Украины Постановлением № 8284 поддержала обращение Президента Украины П. А. Порошенко к Вселенскому Патриарху Варфоломею относительно «предоставления Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине».

В связи с этим, по благословению Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия, Отдел внешних церковных связей УПЦ обращает внимание на следующее.

Согласно статье 35 Конституции Украины, Церковь отделена от государства, а потому вопросы церковной жизни Церковь решает самостоятельно. Украинская Православная Церковь, как имеющая каноническую связь с Вселенским Православием, не обращалась к Патриарху Варфоломею с просьбой предоставить автокефалию Православной Церкви в Украине, и не уполномочивала на это ни Президента, ни депутатов Верховной Рады Украины. В связи с этим упомянутые инициативы являются превышением власти, а также вмешательством в церковные дела.

Подобные действия Украинского государства в церковной сфере могли бы быть оправданы только в случае, если бы Церковь в Украине имела законодательно закреплённый государственный статус, как это было в истории многих государств и доныне сохраняется в отдельных странах мира. Однако, поскольку сегодня Церковь в Украине не имеет государственного статуса и отделена от государства, то и государственная власть не имеет оснований вмешиваться в церковные дела.

Вопрос предоставления церковной автокефалии относится к компетенции канонического права, а не к компетенции государственных законов. Автокефалия предоставляется Церкви, а не государству, а потому инициировать или просить об этом статусе должна Церковь, а не государство.

Вместе с тем, вызывает обеспокоенность то, что предоставление автокефалии Православной Церкви в Украине рассматривается как вопрос не только религии, но и геополитики. Убеждены, что сфера религиозной жизни не должна становиться предметом политических манипуляций. Не следует смешивать церковные и политические, а тем более геополитические вопросы. В связи с этим считаем недопустимым, чтобы автокефалия рассматривалась под геополитическим углом зрения. Для Церкви вопрос автокефалии является не политическим, а экклезиологическим, то есть таким, что касается жизни и природы Церкви, как Тела Христа (ср. Еф. 1:22-23).

Украинская Православная Церковь всегда выступала и выступает за восстановление церковного единства и за единую Церковь. Однако предложенный и озвученный властями способ достижения единства не соответствует каноническому праву Церкви и противоречит законодательству Украины. Поскольку власть просит предоставить Томос об автокефалии единой церковной структуре, которой еще не существует. Именно поэтому считаем, что сначала следует преодолеть раскол, восстановить церковное единство, и только после этого ставить вопрос об изменении канонического статуса единой Православной Церкви в Украине. А поскольку без канонической Церкви невозможно иметь единую Церковь в Украине, есть основания полагать, что на самом деле под предлогом создания единой Церкви сегодня скрываются очередные попытки узаконить церковный раскол.

Священноначалие Украинской Православной Церкви имеет постоянные контакты со священноначалием Вселенского Патриархата. Исходя из опыта такого общения, у нас нет оснований предполагать, что Вселенский Патриархат может совершить действия, которые помешали бы единству Церкви как на локальном, так и на вселенском уровне. Даже с точки зрения самого Константинопольского Патриархата, который позиционирует себя в качестве координатора совместных действий всех Поместных Православных Церквей и выражает согласованную точку зрения по различным темам церковной жизни, вопрос возможной украинской автокефалии не может быть решен в одностороннем порядке, поскольку он не согласован со всеми Православными Церквями.

Патриарх Константинопольский Варфоломей неоднократно и публично называл Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия единственным каноническим главой Украинского Православия. Сегодня же, не имеющие отношения к Церкви люди пытаются убедить нас в том, что тот же Патриарх Варфоломей может предоставить автокефалию, даже не спросив об этом канонического главу Украинского Православия.

Кроме того, сам Константинопольский Патриархат, как и все другие Поместные Православные Церкви, не считает «УПЦ КП» и «УАПЦ» полноценными Церквями, о чем свидетельствует непризнание действительности священства этих двух структур. Подтверждением этому является тот факт, что иерархи Константинопольского Патриархата перерукополагают переходящих к ним из раскола клириков «УПЦ КП» и «УАПЦ». Так, несколько десятков случаев таких перерукоположений имели место в странах Европы, в частности в Испании и Португалии. Все это дает нам уверенность в том, что Константинопольский Патриархат будет и впредь придерживаться и ревностно отстаивать канонический порядок Церкви и общецерковное единство.

Украинская Православная Церковь является той Церковью, которая существует и действует на наших землях со времен Крещения Киевской Руси в 988 году. «УПЦ КП» и «УАПЦ» являются лишь частями Украинской Православной Церкви, сравнительно недавно отошедшими от единства с Церковью. Соответственно, восстановление единства Православной Церкви в Украине мы видим в возвращении отпавших частей, и тогда будет «едино стадо и един пастырь» (Ин. 10:16).

С благословения Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия призываем верующих Украинской Православной Церкви сохранять единство Церкви, быть спокойными, не поддаваться на информационные провокации, пребывать в молитвах и не забывать, что судьба Церкви целиком и полностью находится в руках Божьих.

http://news.church.ua

 Отправлено: 22.04.18 20:42. Заголовок: (с) poroshenkopetro ..

(с) poroshenkopetro

Вселенський Патріархат розпочинає процедури, необхідні для надання автокефалії Українській Православній Церкві.
Відповідне рішення прийняв Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, який напередодні прийняв до розгляду звернення від Президента до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, Постанову Верховної Ради на його підтримку, а також відповідні звернення ієрархів українських православних церков.

 Отправлено: 23.04.18 09:21. Заголовок: Головна Україна ..

Головна Україна Україна Вселенський Патріархат взявся за надання автокефалії УПЦ
Вселенський Патріархат взявся за надання автокефалії УПЦ
Константинопольський Патріарх вирішив розглянути це питання, скоординувавшись зі своїми сестринськими Православними Церквами


19-20 квітня у Стамбулі у резиденції Вселенського Патріарха в районі Фанар відбулося засідання Святого і Священного Синоду Константинопольського Патріархату, повідомляє Прес-центр Київської Патріархії на своїй сторінці у Facebook.

За підсумками роботи Синоду, комюніке зазначається, що Вселенський Патріархат розглянув питання, що стосуються церковної ситуації в Україні, і отримав від церковної і цивільної влади звернення, яке вимагає надання автокефалії і вирішив розглянути це питання, скоординувавшись зі своїми сестринськими Православними Церквами.

“Враховуючи, що зазвичай Константинопольський Синод взагалі обмежується лише інформуванням про свої засідання без зазначення подробиць – наведене вище комюніке самим фактом своєї публікації є вагомим позитивним сигналом про істотні зрушення та готовність Вселенського Патріархату довести розпочату справу до логічного позитивного завершення”, – зазначили у прес-центрі Київської Патріархії.

Як прокоментували у прес-центрі, зазначене повідомлення засвідчує, що усі звернення – церковні (від українських архиєреїв) та світські (від Президента, яке підтримав Парламент) були офіційно прийняті до розгляду, що є формальним початком процедури проголошення Томосу.

Окрім того, оскільки до Вселенського Патріарха звернулися архієреї УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в повному складі, які іменуються “церковною … владою, яка представляє мільйони Українських Православних Християн”, то цим повністю спростовується твердження представників Московського Патріархату, що виключно вони представляють українське православ’я. “Зазначеним повідомленням Синоду підтверджується, що мільйони православних християн України представляють ієрархи, які просять Вселенського Патріарха видати Томос про автокефалію”, – коментують в УПЦ КП.

Зазначеним вище спростовується твердження, що лише МП в Україні може звертатися з питань автокефалії.

У прес-центрі також зазначають, що Синод засвідчив, що буде інформувати інші Помісні Церкви та координувати з ними свої зусилля. Проте, це не означає, що надання Томосу для української церкви, буде лише за згодою РПЦ.

“Важливо також зазначити, про що не сказано у повідомленні: у жодний спосіб окремо не згадується РПЦ чи її представники в Україні, а також не згадується про “розкол” чи “розділення” – що означає зміщення акцентів у позиції Фанару від констатації негативних аспектів української проблематики, як це було раніше, до висвітлення позитивних тенденцій, якими є церковні та світські звернення щодо автокефалії”, – наголошується у коментарі прес-центру Київської Патріархії.

Наступне чергове засідання Синоду очікується наприкінці травня цього року.

Як раніше повідомляв Президент України Петро Порошенко, заступник глави його Адміністрації Ростислав Павленко в ці дні перебував у Стамбулі, де передав офіційні звернення щодо Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні від єпископатів УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, а також від Президента України, яке було підтримане рішенням Верховної Ради.

 Отправлено: 23.04.18 21:50. Заголовок: (с) Диакон Андрей Ку..

(с) Диакон Андрей Кураев

Можно долго перебрасываться канонами и прецедентами.

Но главное для христиан это вроде бы люди. Кому в России, в РПЦ станет плохо, если в Киеве будут автокефалия? И отчего этому православному станет плохо? Разве что затруднятся переходы священником. Теперь вместо решения епископа нужно будет получать отпускные грамоты от Синодов.

Плохо станет только группе кремлевских мечтателей-геополитиков. В их планах "единство Церкви" нужно для их сценария: "Однажды бандеровский режим осточертеет киевлянам. Они устроят про-российский майдан. Позовут Януковича на царство. И вот когда русские танки помчатся освобождать братьев, православные прихожане и батюшки выстроятся вдоль дорог, станут махать георгиевскими флагами и приветствовать долгожданных освободителей и воссоединителей. И на очередной Переславской Раде выйдет киевский митрополит и благословит нового Богдана".

То есть - единство Церкви это та последняя виртуальная ниточка, вокруг которой при случае нарастет плоть реального военно-государственного единства.

Все ссылки "воссоединителей" на каноны не более чем прикрытие их собственных вполне земных и политических амбиций.

Итак, за исключением малоадекватной группы имперцев, в России автокефалия УПЦ никого особо не потревожит. А на самой Украине кому она навредит? Что имеет обычный украинский священник или прихожанин от видимости единства с МП? Ничего. Только проблемы. Ну и ощущение "я не такой, как другие; я каноничный". Но если появится каноническая автокефалия - то ему будет, куда унести это свое чувство избранности.

Мне кажется, московской дипломатии надо сейчас бороться не против автокефалии как таковой, а за статус тех прихожан, приходов, монастырей, которые пожелают остаться именно в МП. Может, уместно их передать в РПЦЗ (наличие Синода в Нью-Йорке избавит их от многих подозрений). А для кого-то создать статус прямых патриарших ставропигий. Но в любом случае им должны быть даны жесткие государственные гарантии неприкосновенности и равноправия.

... А так, конечно, впереди время хаоса. Где три казака - там четыре гетмана. Но пусть это будет головной болью казаков, а не Москвы.

 Отправлено: 29.04.18 13:28. Заголовок: Кураев продолжает уд..

цитата:

Андрей Кураев написал: Чем плоха для России украинская автокефалия Если она придет не из Москвы, а из Фанара, она вызовет спор между МП и Фанаром. Наши спикеры предадутся искусству античного псогоса (в переводе -"бросание какашками в оппонента"). Объявят раскол с греческими церквями. Этот раскол будет нуждаться в топливе и аргументах. Для этого нужно будет найти у греков ересь. И начнется догматизация вещей, ранее не осуждавшихся. А у них новый стиль и скамейки в храмах! Они экуменисты! Они причащаются без исповеди! Ну и т.д. В общем, еще одна линия фронта, еще один железный занавес. И еще шаг на пути деградации нашей, русской церковной мысли риторики и жизни.

Кураев продолжает удивлять ((( Чем плоха для Росии украинская автокефалия, - спрашивает. Еще одна линия фронта, - отвечает.
Придется ссориться с ортодоксальной церковью и менять догматику, - предвкушает.
И это я даже лексику смягчаю - где отец про "какашки" балуется.
А мы тут о складах оружия в церквах МПвУ - в головах у них этот склад оружия

 Отправлено: 30.04.18 17:50. Заголовок: Министр иностранных ..

Министр иностранных дел Украины Павло Климкин, который находится с официальным визитом в Арабской Республике Египет встретился с патриархом Александрийским и всея Африки Феодором II. Об этом Климкин сообщил в Twitter, разместив несколько фото встречи.

"Из Александрии, Египет, где нахожусь с визитом... встреча, которая духовно вдохновляет, с Патриархом Александрийским и всея Африки Феодором II", - написал глава МИД.

Климкин также отметил, что в этом году исполняется 50-летие партнерства Александрия-Одесса, и "за несколько месяцев здесь должны появиться первые украинские трамваи:)".

Папа и Патриарх Александрийский и всея Африки - официальный титул предстоятеля Александрийской православной церкви. Александрийская православная Церковь - одна из древнейших, в диптихе Православных Церквей стоит второй, после Константинопольской и перед Антиохийской. Из всех православных патриархов только у Патриарха Александрийского есть титул Папы.

Как сообщалось, в воскресенье, 29 апреля, начался официальный визит министра иностранных дел Украины Павла Климкина в Арабскую Республику Египет. В ходе визита будут обсуждены актуальные вопросы двустороннего сотрудничества в торгово-экономической и гуманитарной сферах, а также взаимодействие в рамках международных организаций.

 Отправлено: 01.05.18 14:53. Заголовок: Всего четырёх стари..

Всего четырёх стариков нужно уговорить, и мир перевернётся. Если 4 вселенских патриарха отзовут акты о признании МП РПЦ (которые у них предшественников выкупил и вышантажировал Сталин), - то МП превратится в экстатическую секту, пусть и многочисленную. Причие церкви будут поставлены в очень неловкое положение и, скорее всего, поддержат патриархов.

 Отправлено: 07.05.18 09:25. Заголовок: Православная империя..

Православная империя по пророчеству будет именно империей Антихриста!

Поэтому нельзя ни в коем случае допускать объединение всех православных церквей под одним патриархом, только разделение ("Я пришел принести мир на землю; не мир пришел Я принести, но меч", - Мф. 10:34) на национальные церкви есть удерживанием ("катехоном") от пришествия Антихриста!

-------------------------------------

Согласно пророчеству св. Серафима Саровского, записанного Н.F. Мотовиловым и переданном им С.А. Нилусу: «… Антихрист родится в России между Петербургом и Москвой, в том великом городе, который по соединении всех племен славянских с Россией будет второй столицей царства Русского и назван будеи «Москво-Петроградом». Или «Градом конца», как именует его Господь Дух Святой, издалече все предусматривающий… Во Израиле родился Иисус Христос, истинный Богочеловек, Сын Бога Отца наитием Святого Духа, а среди славян и русских родится истинный Антихрист-Бесочеловек, сын жены блудницы Данова поколения и сын диавола через искусственное перенесение к ней семени мужеского, с которым вместе вселится в утробу ея дух тьмы. Но некто из русских, доживши до рождения Антихриста, подобно Симеону Богоприимцу, благословившему Отрока Иисуса и возвестившему о рождении Его миру, проклянет рожденного Антихриста и возвестит миру, что он есть истинный Антихрист» [Серафим Саровский, Антихрист и Россия…] ; ср. с цит. из: [Кочнева, россия и Антихрист].

Следует обратить внимание на то, что преп. Серафим Саровский отождествляет Россию последних времен с библейскими «Гогом» и «Магогогом», нашествие которых потрясёт мир. Так в книге пророка Иезекииля (Иезек. 38-39) «Гог из земли Магог» – это «верховный князь», который является предводителем народов Роша (Роса), Мешеха (Мосха) и Фувала (Тубала) в земле Магог – «великого сборища полчищ», которые «от пределов севера» вторгнутся в обетованную землю «в последние дни… как буря» (Иезек. 39).

Святитель Игнатий Брянчанинов, следуя этому пророчеству. также считал, что антихрист будет русским царём. В пророчестве об антихристе от 26 октября 1861 г. святитель писал: «… Народ наш может и должен соделаться орудием гения из гениев [антихриста], который наконец осуществит мысль о всемирной монархии, о исполнении которой уже многие пытались» [Собрание писем…, с. 27]. Об этом пророчестве рассказывает в своих лекциях профессор РПЦ МП А.И. Осипов [Алексей Осипов о российском антихристе…].

Об пространствах Евразии как сердцевине империи Антихриста говорит и Мишель Нострадамус в «Эпистоле к королю Генриху II» (36): «…. Затем возникнет великая империя Антихриста в области Аттилы и Ксеркса, которые спускались числом великим и бесконечным, столь многим, что пришествие Святого Духа, происходящего из 48-го градуса широты, вызовет переселение, вытесняя отвращения Антихриста, который зачинатель войны против монархии, который будет великим представителем Иисуса Христа, и царство его на время и до конца времён» (Цит. за: [Кочнева, Эпистола…, часть I]).

О явлении антихриста в России предсказывал также в конце XIX в. и выдающийся русский православный мыслитель К.Н. Леонтьев: «… Через какие-нибудь полвека, не более, русский народ из народа “богоносца” станет мало-по-малу, и сам того не замечая, “народом-богоборцем”, и даже скорее всякого другого народа, быть может. Ибо, действительно, он способен во всем доходить до крайностей... Евреи были гораздо более нас, в свое время, избранным народом, ибо они тогда были одни во всем мире, веровавшие в Единого Бога, и однако, они же распяли на кресте Христа, Сына Божия, когда Он сошел к ним на землю... Русское общество, и без того довольно эгалитарное по привычкам, помчится еще быстрее всякого другого по смертному пути всесмешения и – кто знает? – подобно евреям, не ожидавшим, что из недр их выйдет Учитель Новой Веры, – и мы, неожиданно, лет через 100 каких-нибудь, из наших государственных недр, сперва безсословных, а потом безцерковных или уже слабо-церковных, – родим того самого антихриста, о котором говорит епископ Феофан вместе с другими духовными писателями. Не надо забывать, что антихрист должен быть еврей, что нигде нет такого множества евреев, как в России, и что и до сих пор еще не замолкли у нас многие даже и русские голоса, желающие смешать с нами евреев посредством убийственной для нас равноправности. Покойный Аксаков тоже находил, что тот, кто способствует равноправности евреев в России, уготовляет путь антихристу» [Леонтьев, Над могилой …].

------------------------------------------------

"Не всегда хорошо согласие: бывают случаи, когда хорошо и разделение" (Блаж. Феофилакт Болгарский) (http://bible.optina.ru/new:mf:10:34)

-------------------------------

Вы скажете: "Всякий дом, разделившийся сам в себе, не устоит" (Мф. 12:25). И если братство будет разобщено, то само себя истребит, по слову апостола: "Если же друг друга угрызаете и обвиняете, берегитесь, чтобы вы не были истреблены друг другом" (Гал. 5:15).

Но и не предопределено устоять, ибо дОлжно в конце времен прийти Антихристу. Но обязаны мы не ускорять этого, а водворять мир, разделяясь и сохраняя единогласие лишь в деле благочестия, а не быть объединены, но ведя брань между собою. Стало быть, Господь послал на землю благое разделение для того, чтобы разорвать злое единение.

 Отправлено: 08.05.18 11:52. Заголовок: О. Кирилл Говорун: &..

О. Кирилл Говорун: "Процедура следующая. В Стамбуле собирается синод Константинопольской церкви, который уполномочен принимать решение в таких вопросах. В этом синоде участвуют как иерархи, которые живут в Турции и являются его постоянными членами, так и иерархи, которые служат по всему миру и меняются по ротации. Пока по спискам синода можно судить, что голоса будут и за, и против. Но на синоде чрезвычайно важен голос самого патриарха. Если он примет такое решение, то есть много шансов, что его утвердят.

Чтобы было понятнее, проведу параллель с властью. Синод - это как парламент, который голосует за закон. Патриарх - как президент, который его подписывает. Именно синод как коллективный орган, не патриарх Варфоломей единолично, издает документ. Если есть большинство голосов, то решение вступает в силу, и его подписывает сначала патриарх, а затем все члены синода. После этого документ, он называется "томос" (с греческого так и переводится - документ) - это бумага на двух-трех страницах, вступает в силу. И церковь в Украине получает автокефалию."

 Отправлено: 15.05.18 13:52. Заголовок: Митрополит Черкасски..

Митрополит Черкасский и Каневский УПЦ МП Софроний (Дмитрук)и около 10 епископов Украинской православной церкви Московского патриархата подписали обращение к Константинопольскому Патриарху Варфоломею I о предоставлении автокефалии Украинской церкви.

Об этом в интервью "Главкому" рассказал митрополит Софроний.

По его словам, обращение также подписали митрополит Овручский и Коростенский Виссарион (Стретовича).

При этом митрополит Софроний раскритиковал "политически неграмотные" действия Президента Петра Порошенко, который, обращаясь к Патриарху Варфоломею, не посоветовался с епископами УПЦ МП, в том числе со сторонниками автокефалии. "Нас не спрашивают, с нами не советуются, нам ничего не предлагают", - посетовал священослужитель.

По словам Софрония, "Патриарху Варфоломею сначала нужно было бы отменить то, что нас забрали [в юрисдикцию] Москвы..., чтобы вернуть Украину под омофор Константинополя. Однако сейчас факт остается фактом, что мы канонично зависимы от Москвы".

Иерарх поделился информацией, что окончательно свое отношение к автокефалии УПЦ МП определит на заседании Синода 28 мая.

 Отправлено: 15.05.18 23:17. Заголовок: Звернення до Констан..

Звернення до Константинополя про автокефалію підтримують з десяток єпископів УПЦ МП

Це зовсім небагато із загального числа єпископату, проте слід урахувати, що Московська патріархія свідомо на архиєрейскі посади у церкві ставила переважно "російствующі" кадри. Можливо ще частина не заявила поки пропро свою позицію. Будемо сподіватися, що вони її теж проявлять на підтримку автокефалії. Серед простих ієреїв та парафіян відсоток проавтокефалістськи налаштованих має бути значно більший, особливо серед мешканців середньої та західної України.

До речі, дуже хороший і розумний дядечко цей кардинал Канівський і Черкаський Софроній. Пару років назад дивився відео з ним, в якому він просто порвав міністра культури РФ, уродженця черкаської Сміли Владімира Мєдінского, а Владімира Путіна назвав бандитом. Ось його вам знайшов: https://www.youtube.com/watch?v=pbFRqpgSUWU

А ще він відвідував блокпости на в'їздах у Черкаси і благословляв тих, хто готовий був дати рішучий опір російським загарбникам і захистити місто від кацапі́в: http://cherkasy-orthodox.com.ua/index.php/the-news/1220-2014-04-22-10-42-01

цитата:

Митрополит Софроній відвідав блокпости й благословив тих, хто готовий дати опір непроханим гостям 22.04.2014 12:40 Митрополит Софроній відвідав блокпости й благословив тих, хто готовий дати опір непроханим гостямЗважаючи на останні тривожні події на Сході України, спроби іноземної та завербованої агентури дестабілізувати обстановку в інших регіонах, у тому числі в центрі, віднедавна на Черкащині силами правоохоронних органів, «Правого сектору» та «Народної самооборони» організовані блокпости на найбільш жвавих напрямках дорожнього руху. Учора, прямуючи до Борисполю, Високопреосвященніший Митрополит Черкаський і Канівський Софроній зупинився на блокпостах по обидві сторони дамби на Дніпрі та цікавився умовами перебування охоронців. Владика привітав бійців із Великоднем та передав запашні паски, крашанки, інші продукти харчування. А сьогодні, по завершення служіння в селі Костянтинівка, Владика завітав до блокпосту, який несе цілодобову варту біля дамби на річці Тясмин у Смілі. Тут теж відбулася тепла розмова з людьми, котрі розуміють важливість тієї справи, за яку вони взялися на добровільних засадах. Поруч з ними знаходяться озброєні правоохоронці. Привітавши бійців блокпосту з Великоднем, Владика також благословив їх пасками й крашанками. Привернуло увагу те, що на всіх блокпостах діє суворий «сухий» закон: бійцям не дозволяється жодної краплі спиртного, навіть на Великдень. Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

Є надія, що в даній православній юрисдикції фракція автокефалістів-соборників переможе меншу, але дуже впливову в церкві секту "російствующих".

 Отправлено: 15.05.18 23:30. Заголовок: хочете побачити, як ..

хочете побачити, як виглядає Томос? дивіться, приблизно такий текст отримає Україна для своєї УППЦ.

Патріарший і Синодальний Томос про визнання Автокефалії Святої Православної Церкви у Польщі

Переклад зроблено за виданням: Βαρνάβα Τζωρτζάτου, Μητροπολίτου Κίτρους, “Οἱ βασικοὶ θεσμοὶ διοικήσεως τῆς Αὐτοκεφάλου Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας τῆς Πολωνίας μετὰ ἱστορικῆς ἀνασκόπησης”, Θεολογία, τόμος 46, τεῦχος 1 (1975): 67-69. Оригінальна публікація у журналі Ὀρθοδοξία. Α´ (1926-27): 36-38. [1]


Григорій, Божою ласкою Архієпископ Константинополя-Нового Риму та Вселенський Патріарх

Свята Православна Церква в Богом береженій державі Польщі, яка наділена автономним церковним управлінням і устроєм та яка свідчить про свою твердість у вірі й багатоплідність у всіх церковних справах, просила наш Святіший Апостольський Патріарший Вселенський Престол про благословення та затвердження свого автокефального устрою—як такого, що в нових для неї умовах політичного життя єдиний може задовільнити та забезпечити її потреби.

З любов’ю розглянувши це прохання та насамперед взявши до уваги приписи священних канонів, які встановлюють: «Устрій церковних справ повинен слідувати політичним і публічним прообразам» (канон 17 IV Вселенського Собору; канон 38 VI Вселенського Собору),—а також авторитетний вислів Фотія: «Церковні права, особливо стосовно меж, мають змінюватися згідно із політичним та адміністративним територіальним суверенітетом»;—водночас дослухаючись гучного голосу канонічного обов’язку, що накладає на наш Святіший Вселенський Престол піклування про Святі Православні Церкви, які знаходяться у скруті; вбачаючи, що й історія свідчить на користь зазначеного (бо ж написано, що відчуження[2] від нашого Престолу Митрополії Києва й залежних від неї Православних Церков Литви та Польщі, а рівно ж прилучення[3] їх до Святої Церкви Москви, з самого початку були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами; також недотримано того, про що було спільно заявлено щодо повної церковної самодостатності Київського митрополита, який носив титул екзарха Вселенського Престолу), наша Мірність разом із священнішими митрополитами—нашими поважними й улюбленими у Святому Дусі братами і співслужителями, вирішили із готовністю прийняти прохання, спрямоване до нас від Святої Православної Церкви у Польщі й надати наше благословення та затвердження її автокефального і незалежного устрою.

У зв’язку з цим, діючи соборно у Святому Дусі, Ми визнаємо автокефальні організацію та склад Святої Православної Церкви у Польщі й благословляємо, щоби вона, як наша духовна сестра, віднині здійснювала своє управління та вирішувала свої справи незалежно й автокефально, згідно із порядком та кіріархальними правами, що їх мають й інші Святі Автокефальні Православні Церкви, визнаючи своєю найвищою адміністративною церковною владою Священний Синод, який складається з канонічних православних єпископів в Польщі і має того, хто на той час є Високопреосвященним митрополитом Варшавським і всієї Польщі, за Головуючого.

Задля збереження і демонстрації канонічної єдності з нашим Святішим Апостольським і Патріаршим Вселенським Престолом, а також зі всіма Православними Автокефальними Церквами, нагадуємо про обов’язок кожного Високопреосвященного Митрополита Варшавського і всієї Польщі повідомляти, згідно із чином Святої Православної Церкви, про своє обрання і інтронізацію, через інтронізаційні листи на адресу нашої Великої Церкви Христової і всіх братських Православних Автокефальних Церков; представляти при цьому узаконене братське сповідання віри, яке б запевняло про строге дотримання ним і ввіреною йому Святою Православною Церквою православної віри і благочестя, а також всього, що наказують священні канони та порядок Святої Православної Церкви; а також поминати відповідно до порядку у Диптихах ім’я Вселенського Патріарха і інших Святіших Патріархів і Високопреосвященних Очільників Святих Православних Автокефальних Церков; одночасно визначаємо, що братська Свята Автокефальна Православна Церква у Польщі отримує Святе Миро від нашої Святої Великої Церкви Христової.

Рівно ж рекомендуємо, щоб у питаннях або непорозуміннях більш загальної церковної природи, які виходять за межі юрисдикції окремо взятих Автокефальних Церков, Високопреосвященніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі звертався до нашого Найсвятішого Патріаршого Вселенського Престолу, через який здійснюється спілкування з кожною єпархією православних [єпископів], які право правлять слово істини, і щоб у такий засіб питав авторитетної думки і судження від братських Церков.

Все що було розглянуте, зважене і соборно нами затверджене під час чергового синодального засідання 6 і 11 листопада цього року, задля постійного збереження підтверджене також у цьому нашому Патріаршому і Синодальному Томосі, який був записаний і підписаний у Кодексі нашої Великої Христової Церкви, точно і незмінно виданий і надісланий також Високопреосвященному Митрополиту Варшавському і всієї Польщі, нашому улюбленому у Христі брату і співслужителю кіру Діонісію, Голові Священного Синоду Святої Православної Автокефальної Церкви Польщі.

Нехай Господь Бог, любов’ю і щедрістю Першого, Великого і Найвищого Архієрея Христа нашого Бога, завжди зміцнює так достохвально уряджену братську Православну Автокефальну Церкву Польщі, нехай веде і збільшує її, на хвалу Його Святого ім‘я, на користь її побожної повноти, та на радість всіх Святих братських Православних Автокефальних Церков.

Спасительного року 1924, місяця листопада 13-го дня.

Патріарх Константинопольський Григорій (затверджує)

Митрополит Кізікський Калінік

Митрополит Нікейський Василь

Митрополит Халкидонський Іоаким

Митрополит Деркський Костянтин

Митрополит Пруський Нікодим

Митрополит Принкипоніський Агафангел

Митрополит Неокесарійський Амвросій

Митрополит Сардський і Пісідійський Герман

Митрополит Філадельфійський Фотій

Митрополит Сіліврійський Євген

Митрополит Родопольський Кирил

Митрополит Анейський Фома


Наново переклав з грецької архімандрит Кирило (Говорун)

Примітки перекладача:
[1] Текст Томоса написаний складною канцелярською мовою. У ньому багато сталих форм і формул. Перед дилемою—перекладати текст ясно або точно—перекладач обрав останній підхід, оскільки він більше підходить для таких формальних текстів як цей.

[2] В оригіналі використаний віддієслівний іменник ἀπόσπασις, що має конотації «розколювати єдине ціле за допомогою зовнішньої сили», «розділювати без згоди того, кого ділять». Примітно, що у тексті не використані синонімічні віддієслівні іменники διαχώρισις або διαχωρισμός, які мали би позначати більш нейтральне «відділення».

[3] Використане тут слово προσάρτησις має конотацію механічного приєднання до чогось без належної інтеграції. Для наголосу на інтеграції було б використане слово ἕνωσις або ἑνοποίησις.

 Отправлено: 23.05.18 12:01. Заголовок: Є вороги відверті, а..

Є вороги відверті, а є вороги завуальовані. Ось 18 травня я виступав на конференції в Сумському педуніверситеті з доповіддю про майбутню автокефалію в Україні. І тут схоплюється чоловік і з люттю починає мене перебивати і доводити, що автокефалія нам не потрібна, що її не буде, а "Московський патріархат" не треба називати так, бо не існує, бачте, подібного поняття, як не існує й поняття "Київського патріархату" (чоловік не мав уявлення, що це засвідчують статути церков та їх реєстрація в Мінюсті)!
Цим чоловіком виявився Дмитро Єфименко, кандидат юридичних наук, колишній працівник прокуратури і, як видно, запеклий українофоб, який “бризгав” піною на нашого Президента за те, що він порушив питання автокефалії Української православної церкви. Вражений я вступив у дискусію і почув нові перли: опонент не знав, що існує в християнських церквах взаємне визнання таїнств, зокрема хрещення, він не мав уявлення, що чи не всі автокефальні церкви добивалися свого статусу через клопотання й світських правителів, бо це питання певною мірою політичне. Він показав нерозуміння канонічного права і багатьох інших питань права. Щоб добити мене, він наголосив, що про автокефалію мають говорити юристи (мабуть, промосковські!), а не філософи. Коли ж я повідомив носієві “рюського міра” (це засвідчує його Facebook), що маю також диплом юриста з відзнакою, він нарешті замовк.
На підтримку українофоба виступив професор і доктор юридичних наук (!!!) Олександр Нікітенко, який недавно осів у педуніверситеті, і який зазначив, що тут у кожного є "своя точка зору". На що я зауважив, що в області права немає своєї точки зору, а є лише Закон!
Подібна ситуація трапилася недавно в Полтавському технічному університеті, де на кафедрі філософії щорічно збирається шабаш українофобів, які мріють про торжество “рюського міра”. Це та ходіння зомбі з “Безсмертного полку”, засвідчують, що ворог “піднімає хвіст”, вилазить із окопів і мріє про реванш, щоб кинути нас у зажерливу пащу путінозаврів-убивць. Тому маємо давати їм відсіч. Цікаво, якому депутатові допомагає Єфименко? Швидше за все з Опозиційного блоку, бо подібне тягнеться до подібного. Того опозиційного блоку, на руках представників якого – кров захисників України!

 Отправлено: 30.05.18 14:52. Заголовок: Єрусалимський патріа..

Єрусалимський патріарх: Кожен православний народ має право на свою незалежну помісну церкву Читайте більше тут:

Голова Верховної Ради Андрій Парубій на чолі парламентської делегації під час офіційного візиту до Держави Ізраїль провів зустріч із патріархом єрусалимським Теофілом ІІІ.

Про це повідомляє прес-служба українського парламенту.

Під час розмови Парубій розповів про ситуацію церковно-державних відносин в Україні. Він поінформував про звернення Верховної Ради, президента та єпископату Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви до патріарха константинопольського Варфоломія з проханням надати Українській помісній православній церкві томос про автокефалію.

«Для нас, українців, питання надання автокефалії помісній православній церкві в Україні – не лише питання релігії, це питання національної безпеки та єдності українського народу», – заявив Парубій.

Голова Верховної Ради повідомив патріарха Теофіла, що навіть кілька єпископів Московського патріархату в Україні публічно підтримали ідею автокефалії Української православної церкви.

«Патріарх Теофіл ІІІ заявив, що кожен православний народ має право на свою незалежну національну помісну церкву», – йдеться у повідомленні.

Парубій закликав патріарха Теофіла ІІІ, у разі позитивного рішення з боку Константинопольської патріархії та надання томосу про автокефалію, підтримати ініціативу патріарха Варфоломія.

Під час обміну подарунками Парубій підніс патріарху Теофілу ІІІ традиційну великодню писанку. У відповідь патріарх побажав українському народові наснаги у боротьбі: «Дуже символічно – яйце – це символ оновлення. Потрібно його розбити, щоб з’явилося нове життя», – зазначив патріарх Теофіл.

Нагадаємо, 19 квітня Верховна Рада схвалила звернення до патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні. Відмовилися підтримати звернення тільки колишні регіонали з фракції «Опоблок» та групи «Відродження».

22 квітня Синод Вселенського патріархату прийняв звернення Президента України Петра Порошенка та предстоятелів українських православних церков про надання автокефалії і «вирішив тісно спілкуватися і координувати свої відносини з сестринськими православними церквами з цього питання». Читайте більше тут:

 Отправлено: 07.06.18 22:58. Заголовок: Томос подписали в Си..

Томос подписали в Сирии?
Халиков Руслан Халикович
07.06.2018204 

Главная новость последних нескольких дней из Сирии — вывод «Отрядов народной самообороны», которые у нас чаще называют курдами, с западного берега Евфрата. Соглашение об этом подписали Анкара и Вашингтон, которые поддерживают две конкурирующие за этот регион внутрисирийские силы. Главный итог соглашения — YPG уже сейчас начали отступать из города Манбидж, который впоследствии передадут лояльным у Турции местным органам власти.

Политическая и имиджевая выгода от этих переговоров для Турции очевидна — прямо накануне выборов резко потерявший в популярности Р. Т. Эрдоган проводит маленькую победоносную войну, малой кровью и на чужой территории, утирает нос американцам и выступает миротворцем в глазах своих избирателей. Признанные в Турции террористами отряды YPG вытесняются из зоны деэскалации в северо-запада страны, постепенно превращая эту зону в единственный гарантированно неподконтрольный правительству Асада регион будущей Сирии.

Вопрос, которым все задаются — а что же получит США от сделки? Моментальная сдача Манбиджа, который американские войска долго держали под своим контролем, даже в момент победоносных турецких операций гарантируя безопасность местному правительству, говорит о смене приоритетов в политике Штатов. Самый оптимистичный и простой вариант ответа — после практически полного уничтожения ИГ и явного восстановления режима Асада в Сирии США стало невыгодно поддерживать огромную территорию, включающую весь Северо-восток Сирии. Если получится переложить эти заботы на плечи мусульманской коалиции Турции и арабских партнёров — меньше будет забот для американских налогоплательщиков. Однако почему тогда Манбидж не сдали во время операции «Оливковая ветвь»?

Вторая версия выгоды для США — если в обмен на Манбидж Турция согласилась отказаться от закупок российского вооружения. Турецкое правительство демонстративно заявляло о том, что не собирается подчиняться санкционным спискам и будет вести военно-экономическое сотрудничество с теми, кого посчитает достойными партнёрами. В частности, речь шла о комплексах противовоздушной обороны С400, и похоже что Турция действительно решила отказаться от покупки российского вооружения, заменив его американским.

Наконец третья версия пока не слишком обсуждается в международном сообществе, но может стать важным знаком для Украины. Не секрет, что вопрос украинской автокефалии важен для американской внешней политики, а Вселенский патриархат в своих решениях зависим от политики турецкой. И если предположить, что помимо других пунктов переговоров в пакет входил Томос, то ситуация проясняется. Для правительства Эрдогана межправославные отношения не является особенной ценностью, и вряд ли оно считает серьёзной уступкой в обмен на Манбидж поддержать усилия украинской (и американской) дипломатии по части автокефалии. Для Штатов же это вопрос принципиальный, поскольку Томос может стать одновременно серьёзным ударом по РФ и билетом П. Порошенко на второй президентский срок. Поэтому если турецкая сторона согласилась обменять Манбидж на Томос, не удивительно, что американская сторона так быстро приняла этот обмен. В таком случае вывод американских войск и их союзников с западного берега Евфрата может стать первым настоящим подтверждением серьёзности намерений сторон, поскольку предыдущие заявления украинской стороны ограничивались, преимущественно, высказыванием надежды на небесную справедливость, а не свидетельствовали о значительных дипломатических успехах.

 Отправлено: 15.06.18 13:03. Заголовок: Дмитро Корчинський ..

Дмитро Корчинський

Набуття канонічної автокефалії, якщо таке станеться, підважить позиції московської псевдоправославної пропагандистської мережі в Україні. Це добре.

Проте, треба розуміти, що якість Української церкви від томосу Вселенського патріарха не покращиться. Навпаки, трохи погіршиться, коли до Української церкви перекинуться деякі “єпископи” та “парафіяни” УПЦ ФСБ.

Церква тримається не на церковних бюрократичних інститутах, не на марновірстві пастви, але на святих. Справжня Церква — не конвеєр просфорок, але конвеєр святих.

Свята Українська Церква не може сформуватися навколо тих, хто заробляє на Тілі Христовому, навколо церковної бюрократії — патріархіїї, єпископату, більшості священства. Вона може постати лише зусиллями тих, хто жертвує Богу грошима й життям. Такі люди є, їх необхідно об’єднати в братства.

Тут зовсім не за те, що треба знищити клір. Навпаки, чисельність єпископів треба збільшити вдесятеро. Йдеться лише за те, що клір не треба годувати. Тоді вдасться підвищити його якість. Єпископи мають наслідувати Святого Апостола Павла, який заробляв плетінням шатрів. Відсутність фінансування не завадила йому створити чисельну Церкву.

Центром організації Церкви буде Братство, а Патріархія має виконувати функцію управління семінаріями. Братство буде центром не від того, що складається лише зі святих, навпаки, на жаль, переважно з грішників, але тому, що складається з тих, хто жертвує. У церкві де єпископи бідні легше буде проявитися святим.

 Отправлено: 16.06.18 01:21. Заголовок: Патріарх Варфоломій:..

Патріарх Варфоломій: “Наш обов’язок – повернути Київ та Скоп’є до канонічного порядку та правди”
15.06.2018

Перед Вселенською Патріархією стоїть зобов’язання і відповідальність повернути народи України та Македонії до істини і канонічних рамок Церкви. Про це заявив Патріарх Варфоломій у день своїх іменин, 11 червня, під час Літургії у патріаршому храмі св. Георгія на Фанарі, пише РІСУ.

«Існування розколу не є аргументом, щоб позбавляти увесь народ звязків з церковною правдою та канонічністю, заперечуючи нашу відповідальність перед Богом і історією, а навпаки радше стимулом для пошуку спасительних та об’єнуючих рішень», – сказав православний першоєрарх.

«Коли Церква-Мати шукає шляхи спасіння наших братів з України та Скоп’є (Македонії – ред), вона сповнює свій апостольський обовязок. Наш обовязок та вдповідальність є привести ці народи назад до церковної правди і канонічного порядку. Тому те, що посідає Вселенський Патріархат, він посідає для добра цілого світу і пропонує всім народам без винятку. У цьому контексті існує і міжхристиянський діалог, який діє «у любові і правді», – наголосив Вселенський Патріарх.

http://religionpravda.com.ua/2018/06/15/патріарх-варфоломій-наш-обовязок-п/

 Отправлено: 02.07.18 09:23. Заголовок: Константинополь заяв..

Константинополь заявив, що ніякої канонічної території РПЦ в Україні не існує

Константинополь заявив, що ніякої канонічної території Російської Православної церкви (РПЦ) в Україні не існує, що Москва 1686 року приєднала українську церкву неканонічно і взяла більше ніж дозволено. Тепер Вселенський Патріарх має все владнати.

Про таке йдеться в інформаційному бюлетні з прес-служби вселенського патріархату, текст якого опублікував речник УПЦ Київського патріархату Євстратій Зоря на своїй сторінці у Facebook.

У промові після Панахиди в 40-й день за спочилим митрополитом Перги Євангелом, яку відслужили ієрархи Вселенського Патріархату, зазначено: "Під час свого виступу в тронному залі, після Панахиди в 40-й день за спочилим митрополитом Перги Євангелом, що відбулася сьогодні, в неділю, 1 липня 2018 року, у Патріаршій Церкві на Фанарі, Вселенський Патріарх Варфоломій сказав про свою незмінну турботу/зацікавлення у розв'язанні/лікуванні українського церковного питання і відновленні єдності розділеного церковного тіла в країні. Його Всесвятість нагадав про те, що Константинопольська Церква завжди дбала і вирішувала багато складних церковних питань на користь народу Божого і збереження Всеправославної єдності, та сьогодні бореться для остаточного врегулювання церковних справ в Україні".

Зокрема, звертаючись до особистості і діяльності покійного ієрарха Вселенського Престолу, Вселенський Патріарх зазначив, що "митрополит Євангел, працюючи в якості члена кількох Синодальних Комісій з вирішення різних питань, завжди виходив з критеріїв історії, канонів і логіки".

"І сьогодні, якби він був посеред нас, він допомагав би в нинішній проблемі і важливій справі врегулювання українського церковного питання, тому що це логічно, і ми бажаємо, як Мати-Церква, відновлення єдності в Україні розділеного церковного тіла - десятків мільйонів вірних, хрещених і просвічених безпосередньою турботою і місіонерською діяльністю Вселенського Престолу. Крім того, в минулому, Константинопольська Церква, діючи в рамках канонів і пастирської опіки, вирішувала важкі і складні церковні питання, завжди керувалась інтересами народу Божого і збереженням Всеправославного єдності. Достатньо згадати нещодавню участь і допомогу Вселенського Патріархату у вирішенні проблем, які були в Церквах Кіпру, Єрусалиму, Албанії тощо. Так Константинопольська Велика і Свята Церква Христова діє в дусі істинної любові, бореться і сьогодні для остаточного вирішення церковних справ в Україні", – наголосив Вселенський Патріарх.

Далі Вселенський Патріарх нагадав про духовні та канонічні права Вселенського Престолу щодо України:
"Нехай не забувається, що Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита у Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні Вселенського Патріарха. Це сказано у Томосі про автокефалію, що Мати-Церква дарувала Польській церкві:[/b] Наш Престол не визнав відділення Київської Митроподлії і залежних від неї православних Церков Литви та Польщі та їх приєднання до Московської Церкви, що було здійснено проти канонів та не були дотримані права Київського митрополита, який мав титул Екзарха Вселенського Престолу".

Як підсумок, Вселенський Патріарх знову послався на покійного митрополита Перги Євангела, кажучи, що всі пам'ятатимуть про духовну працю та любов, яку він виявляв до кожної людини. Були присутні архієпископ Синайськи, Фарранський і Раїфський Даміан, ієрархи Вселенького Патріархату, родичі покійного митрополита Перги, архонти, духовенство, члени громади та паломники з-за кордону.

 Отправлено: 02.07.18 09:25. Заголовок: Патриарх Варфоломей:..

Патриарх Варфоломей: Константинополь никогда не давал разрешения передавать территории Украины кому-либо

Константинополь хочет "восстановления единства в Украине разделенного церковного тела", заявил вселенский патриарх Варфоломей.

Константинополь никогда не давал разрешения передавать территории Украины кому-либо и сейчас борется за окончательное решение церковных дел в Украине. Об этом заявил вселенский патриарх Варфоломей в ходе поминального богослужения по случаю 40-го дня от упокоения митрополита Перги Евангела. Текст его речи обнародовала пресс-служба патриархата.

"Константинополь никогда не выдавал разрешения передавать территории Украины кому-либо, кроме права хиротонии Киевского митрополита в Москве на условиях его избрания соборно в Киеве на местном Соборе и при безусловном упоминании вселенского патриарха. Это сказано в томосе об автокефалии, что Мать-Церковь даровала Польской церкви: наш престол не признал отделения Киевской митрополии и зависимых от нее православных церквей Литвы и Польши и их присоединения к Московской церкви, что было осуществлено против канонов, и не были соблюдены права Киевского митрополита, который носил титул Экзарха вселенского престола", – заявил Варфоломей.

Он напомнил, что в прошлом Константинопольская церковь решала трудные и сложные церковные вопросы, "всегда руководствуясь интересами народа Божьего и сохранением всеправославного единства".

"И мы хотим, как Мать-Церковь, восстановления единства в Украине разделенного церковного тела – десятков миллионов верующих, крещеных и просвещенных непосредственной заботой и миссионерской деятельностью вселенского престола... Константинопольская большая и святая Церковь Христова действует в духе истинной любви, борется и сегодня за окончательное решение церковных дел в Украине", – добавил вселенский патриарх.

Пресс-секретарь Украинской православной церкви Киевского патриархата архиепископ Евстратий (Зоря) на своей странице в Facebook выразил мнение, что таким образом Варфоломей сделал официальное заявление после визита делегации Украинской православной церкви Московского патриархата и накануне визита делегации Константинопольского патриархата в Москву.

 Отправлено: 02.07.18 09:27. Заголовок: Предоставление томос..

Предоставление томоса об автокефалии Украинской православной церкви может угрожать национальной безопасности Украины и разделить страну, заявили в УПЦ МП 25 мая.

Делегация УПЦ МП для встречи со вселенским патриархом Варфоломеем прибыла в Стамбул 23 июня, ее возглавил митрополит Одесский и Измаильский Агафангел, вместе с ним приехали управляющий делами УПЦ митрополит Бориспольский и Броварской Антоний и митрополит Донецкий и Мариупольский Илларион. По словам митрополита Антония, Варфоломей заявил, что не хотел бы вмешиваться в дела украинской церкви, но помочь решить этот вопрос считает своим долгом.

Присутствовавший на встрече нардеп от Оппозиционного блока Новинский заявил, что патриарх Варфоломей на переговорах с делегацией Украинской православной церкви Московского патриархата сообщил, что выступает за единство православия.

 Отправлено: 05.07.18 10:49. Заголовок: Митрополит УПЦ МП Со..

Митрополит УПЦ МП Софроний заявил, что не подписывал заявление против автокефалии

Митрополит УПЦ МП Софроний заявил, что не подписывал заявление против автокефалии
Митрополит Черкасский и Каневский УПЦ МП владыка Софроний

Митрополит Черкасский и Каневский Софроний (Дмитрук) заявил, что не подписывал заявление епископата УПЦ (МП) против автокефалии.

Об этом говорится в сюжете "5 канала".

"Я такого не знаю и не слышал об обращении... Я подписал, что я присутствовал. Все члены, которые там были, подписывались, что они присутствовали на совещании. А что писали обращения - при мне такого не писали, может, позже кто-то написал", - прокомментировал владыка.

Тем не менее имя митрополита Софрония присутствует в списке 72 подписантов обращения на официальном ресурсе Украинской Православной Церкви (МП).

Согласно этому сообщению, все присутствующие на совещании архиепископы единогласно приняли следующее заявление: "Имеющийся канонический статус вполне достаточен для того, чтобы Украинская Православная Церковь плодотворно совершала свою миссию среди народа Украины. Попытки изменить этот статус приведут только к ограничению прав и свобод, которыми наделена наша Церковь, имея права широкой автономии. К тому же, эти попытки не вылечат, а только углубят раскол как в украинском православии, так и в украинском обществе в целом".

Некоторые СМИ сообщили, что архиереи подписывали документ принудительно и без текста, который якобы писался позже.

Напомним, 25-го июня в Свято-Успенской Киево-Печерской лавре состоялось архиерейское совещание, на котором обсуждались перспективы предоставления Украине автокефалии от Константинополя. По результатам совещания, как сообщил сайт УПЦ МП, архиереи выступили против автокефалии.

Это заявление вызвало широкий резонанс в околоцерковных кругах. Особое удивление вызвало то, что подписантами выступили даже известные сторонники автокефалии - например митрополит Черкасский и Каневский Софроний.

 Отправлено: 12.07.18 20:30. Заголовок: Украинская церковь я..

Украинская церковь является матерью московской, — Синод Вселенского патриархата

Митрополит Элпидофор, член Святого и Священного Синода Вселенского патриархата, заявил, что риторика России о том, что московская церковь является матерью украинской церкви, не есть правильной, отметив, что именно церковь Украины является матерью церкви России, о чем пишет replyua.net со ссылкой на «Укринформ».

В частности, в интервью российскому изданию «Православие и мир» он сказал: «В случае с украинской церковью по крайней мере парадоксальным и искривленным является утверждение любого о том, что церковь в Москве является матерью церкви Украины. Как раз наоборот. Московская церковь является дочерью украинской церкви, которая — украинская церковь — является дочерью Вселенского Патриархата».

В это же время митрополит Элпидофор отверг уточнение журналиста о том, что во времена крещения Киевской Руси еще «не было Украины». По его словам, территория может называться по-разному, зато каноничность остается постоянной. При этом он подчеркнул: «Возможно, называлась по-другому, но мы говорим о той самой земле, по крайней мере о той же географической территории. Да, матерью для украинской церкви является церковь в Константинополе, а московской церкви является матерью церковь в Киеве».

 Отправлено: 14.07.18 19:07. Заголовок: Пятый элемент украин..

Пятый элемент украинской автокефалии
Тетяна Деркач

Наверное, никому летом 2018 года не надо объяснять, что такое Томос. Слово-мем, о котором еще несколько лет назад среднестатистический обыватель не имел никакого представления. Исторический акт, дающий Украине и ее православным верующим законное каноническое право уйти из удушающих объятий Москвы.

И чем ближе дата получения Томоса, тем эпичнее борьба за него (или, скорее, против). Еще год назад мы могли себе позволить вялотекущие столкновения по этому поводу, изредка покусывая друг друга и грозя пальцем. Сегодня, когда уже называются конкретные месяцы, а то и даты официального оглашения Томоса Вселенским патриархатом, партия перешла в эндшпиль и стороны перестали скрывать свои стратегии.

Вселенская патриархия (она же Константинополь, она же Фанар), долгое время не позволявшая себе никаких резких высказываний по украинскому вопросу, в этом году порадовала всех заинтересованных лиц просто фейерверком заявлений. Стороннему наблюдателю может показаться, что Константинополь прорвало внезапно, но это не так.

Почва для оформления конфликта между Москвой и Константинополем готовилась давно и весьма усердно. И Константинополь в данном случае лишь реагировал на невероятную до неприличия каноническую беспардонность Москвы. Причем надо отдать должное терпению Фанара – и доверию украинцев. С апреля 2018 года события схлопнулись и теперь нам выпал исторический шанс наблюдать довольно быструю развязку истории, которой уже – да, да! – не одна сотня лет.

Украина, будучи формально светским государством, относится к так называемым «православным странам» (где при довольно высоком уровне религиозности подавляющее большинство верующих считает себя православными). Однако, судя по ежегодным отчетам социологов, этот уровень давно приобрел ниспадающее значение и скоро может уйти в крутое пике. Кажется, еще несколько десятков лет - и православие окажется маргинальной религией.

Не в последнюю очередь за такой тренд можно поблагодарить УПЦ в юрисдикции Московского патриархата, которая под «спасительной миссией Церкви» видит насаждение ригоризма, фундаментализма, а подчас и откровенного мракобесия, к тому же проповедуя изоляционизм как единственный шанс для сохранения «истинной веры». Что, согласитесь, в 21 веке выглядит жалко и смешно.

И вот, кажется, наконец в одну точку сошлись все пять элементов, с помощью которых можно спасти украинское православие от стремительной маргинализации и угасания – политический, административный, канонический, социологический и волевой.

Ключевым элементом и связующим звеном здесь является волевой фактор, фактор осознания необходимости перемен. И Константинополь показал, что он готов к революции, учитывая все риски и побочные эффекты. Больше всего критике со стороны Москвы поддается каноническое право Константинополя «вмешаться» в проблему урегулирования украинского разделения. В Русской церкви господствует теория, что автокефалия – это каноническая и волевая прерогатива Церкви-Матери (каковой она считает себя в отношении Украины).

Однако, как показывают дискуссии не только по Украине, но и по Македонии, те или иные церковные области сегодня могут находиться в каноническом подчинении совсем не той Поместной Церкви, которая их когда-то исторически создавала. В этом – глубинный конфликт по данному вопросу между Москвой и Константинополем.

Поэтому Москва со временем ввела в оборот понятие «кириархальной Церкви», чье право давать или не давать автокефалию зиждется исключительно на текущем статусе подчиненной области, претендующей на церковную независимость. Соответственно, Украина якобы является «канонической территорией» РПЦ на основании акта о передаче Киевской митрополии от Константинополя Московской патриархии в 1686 году.

При этом игнорируются обстоятельства этой передачи – неканонические обстоятельства, которыми Константинопольского патриарха принудили к передаче, наказание в виде отставки самого патриарха через непродолжительное время именно из-за этой передачи, грубейшее несоблюдение условий временного управления Киевской митрополией и т.д.

С точки зрения РПЦ, раз за 300 лет Константинополь ни разу не оспорил принадлежность Киева Москве, срок исковой давности истек и претензии больше не принимаются. Однако это не так.

Вселенский патриарх Варфоломей 1 июля заявляет: «Константинополь никогда не выдавал разрешения передавать территории Украины кому-либо, кроме права хиротонии Киевского митрополита в Москве на условиях его избрания соборно в Киеве на местном Соборе и при безусловном упоминании Вселенского Патриарха».

Иными словами, никакой уступки на веки вечные не было, был просто найм временного управляющего. Что касается мема «Фанар никогда не оспаривал Киев», то далее, в этом же заявлении, патриарх Варфоломей напоминает о таком оспаривании, которое произошло в 1924 году при даровании Томоса Польской церкви: «Наш Престол не признал отделения Киевской Митрополии и зависимых от нее православных Церквей Литвы и Польши и их присоединения к Московской Церкви, что было осуществлено против канонов и не были соблюдены права Киевского митрополита, который носил титул Экзарха Вселенского Престола».

Не успели в РПЦ и УПЦ прийти в себя от этой резкости, как устами митрополита Прусского Елпидофора, члена Священного Синода Вселенского патриархата, была высказана еще более крамольная мысль: Церковь-Мать – это та Церковь, которая родила какую-то церковную область, а не та, на жилплощади которой область сегодня имеет прописку.

Вначале владыка Елпидофор заявил промосковскому журналисту греческого происхождения Афанасию Авгериносу, что «предоставление автокефалии поместной Церкви вот уже почти 1350 лет подлежит исключительной юрисдикции и компетенции Вселенского Патриарха и Священного Синода Константинопольской Церкви».

При этом действия Москвы по уврачеванию украинского раскола фактически описаны как неубедительные. При этом автокефалия для Украины была названа «наилучшим и наиболее каноническим решением в данный момент, потому что только это сможет послужить единению православного народа Украины».

Интервью в форме пересказа с закавычиванием нескольких цитат было опубликовано на российском православном сайте «Правмир» и форма его подачи заставила украинских журналистов усомниться в корректности изложения мысли греческого митрополита.

Агентство «Укринформ» заказало перевод с греческого языка полного текста интервью и там оказалось достаточно сенсаций, которые «Правмир» осознанно утаил от публики. В числе их – ключевая каноническая установка о том, что «Московская церковь является дочкой украинской церкви, которая - украинская церковь - является дочерью Вселенского Патриархата».

Эти же тезисы владыка Елпидофор повторил на выступлении в АПЕ (Афинском информационном агентстве), что говорит о последовательности и обдуманности позиции.

А теперь вернемся к Томосу 1924 года, предоставленному Константинополем Польской церкви. Именно он проложил путь украинской автокефалии (и именно он является для самих поляков гарантией их собственной независимости). Мало кто знает, что перед этим, в 1921 году поляки обращались с просьбой об автокефалии к Москве – по той же самой схеме, как это было с украинцами в 1991 г. на Поместном соборе. Мол, мы теперь независимое государство, очень нуждаемся в автокефалии.

История сохранила ответ патриарха Московского Тихона: «Священные каноны нашей Церкви предусматривают автокефалию для самостоятельных народов. Если бы польский народ, получивший недавно суверенность, был православный и просил бы автокефалию для себя, Мы бы ему в этом не отказали, но давать автокефалию для разноплеменных православных, проживающих в пределах польского государства на положении национальных и религиозных меньшинств — нам не позволяют ни здравый разум, ни священные каноны. Что возможно, то мы уже дали православным в Польше — широкую поместно-церковную автономию». Тогда Польская церковь обратилась к Константинополю – и попала в точку.

Однако в 1948 году советская власть вынудила поляков нивелировать этот Томос и вынужденно «переполучить» свою автокефалию от РПЦ. Но в общеправославном Диптихе они числятся в качестве автокефалии именно на основании константинопольского Томоса, а не московского. Таким образом, РПЦ попыталась уничтожить любые канонические последствия Томоса 1924 года.

И теперь Москва прекрасно понимает: предоставив Украине автокефалию, Константинополь активирует и польский Томос, что позволит ему вывести из орбиты Кремля и Польскую церковь. Так что в некотором роде обретение Украиной автокефалии может проходить под лозунгом «Za naszą i waszą wolność», одновременно открывая путь к автокефалии для остальных церковных областей, исторически относящихся к Киевской митрополии. Вызреют ли там для этого все необходимые условия – вопрос будущего.

Не рассчитывая особо на каноны, РПЦ долгое время выстраивала пул своих доброжелателей в Поместных церквях с помощью, как это ни банально звучит, финансовых вливаний «на поддержку обездоленных» или «на восстановление разрушенных храмов». И регулярные торжественные панегирики с благодарностью РПЦ от глав разных Церквей на вручении им солидных денежных премий в Москве приводили к безысходной мысли, что православие и коррупция – близнецы-братья.

Не будем лицемерить: о лояльности церковных иерархов к российским деньгам ходит много историй. Можно было делать ставки: разрушат ли русские деньги «эллинский мир»? И вот на днях из Греции пришла сенсационная новость: из страны высылают двух российских дипломатов и делают последнее китайское предупреждение ИППО (Императорское православное палестинское общество), которые участвовали в попытке подкупа православных иерархов Элладской церкви и монахов Афона с целью лоббирования интересов России.

Греческая власть тоже отбросила ложный стыд и проявила волю. Это серьезный сигнал и всем остальным «нуждающимся» в финансовой помощи России, осуществляемой по церковной линии. Деньги пахнут, и очень далеко. Времена неприкасаемых оффшоров проходят.

Чем ответит РПЦ на все эти вызовы, напоминающие классическое «гипс снимают, клиент уезжает»? В Русской церкви совершенно не умеют работать с кризисами. Афон, к примеру, можно срочно импортозаместить Валаамом («будут еще плакать без наших денег!»). А Украину можно попробовать втянуть в кровопролитное противостояние.

По замыслу россиян, месть должна принести как можно больше страданий и разрушений «бывшим и неблагодарным». Хочется верить, что у украинской власти, подарившей надежду на Томос, достаточно воли (о средствах даже нет речи!) не допустить религиозную войну. Тем более что, к примеру, по прогнозу даже протодиакона РПЦ Андрея Кураева автокефальная украинская церковь быстро станет церковью большинства. Так что будем надеяться на счастливое окончание «битвы за Томос».

 Отправлено: 24.07.18 18:31. Заголовок: Дмитро Корчинський ..

Дмитро Корчинський

В Україні багато мільйонів людей є адептами Київської Патріархії та Автокефальної церкви. На думку москви, вони розкольники, потраплять в пекло.

Вселенський патріарх хоче спасти цих людей, дати їм канонічну автокефалію, щоб вони потрапили на Небеса.

Кожний християнин, навіть не українець радів би: ось мільйони братів тепер спасуться.

Проте, УПЦ ФСБ не така, вона протидіє Вселенському Патріарху, хоче, щоб мільйони українців таки потрапили до пекла, не спаслися.

УПЦ ФСБ хоче нашкодити українцям при житті (підірвати їхню здатність опиратися московським окупантам) й після смерті (занурити їх в пекло).

Причина лише одна: УПЦ ФСБ - не християни. Християни такими бути не можуть. Християнські символи й обряди ефесбешники використовують, як вовки овечі хутра, як шпигун чужий однострій, як шахрай чужий підпис.

Як шпигунів і шахраїв ми маємо знешкодити весь "синод" УПЦ ФСБ, новінського, онуфрія, та інших лицемірів.

Бо лицеміри є гіршими ворогами Христа, ніж язичники та відверті сатаністи.

 Отправлено: 27.07.18 17:31. Заголовок: ЗАПРОШЕННЯ ДО ДНЯ ХР..

ЗАПРОШЕННЯ ДО ДНЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ: ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ БЛИСКУЧЕ ВІДПОВІВ ПАТРІАРХУ КИРИЛУ
27/07/2018

Блогер Семен Кабакаєв повідомив радісну новину. Вселенський Патріарх Варфоломій відмовив главі РПЦ Кирилу в запрошенні до дня 1030 хрещення Русі і різко йому відповів. Про це він написав на своїй сторінці в фейсбук. Пряма мова:

“Вселенський Патріарх Варфоломій відмовив главі РПЦ Кирилу.

До дня 1030 хрещення Русі московський піп спробував запросити Вселенського Патріарха Варфоломія. На що той відповів, що хрещення відбувалося в Києві і Москва не має до цього ніякого відношення і проводити цей захід може тільки Київ.

Такі різкі заяви, говорять тільки про те, що ми отримаємо свою незалежну церкву і Томос буде надано.” – написав блогер.

 Отправлено: 27.07.18 20:27. Заголовок: Варфоломій у посланн..

Варфоломій у посланні Порошенку підтвердив ініціативу надання українській церкві автокефалії Вселенський Патріарх Варфоломій передав послання президенту України Петру Порошенко, в якому підтвердив ініціативу надання українській церкві автокефалії. Текст послання було передано президенту України під час його зустрічі з делегацією Вселенського патріарха Варфоломія у Києві, 27 липня.

«Вельмишановний пане президент. У ці відповідальні часи церква взяла на себе ініціативу відновити єдність православної віруючої України з кінцевою ціллю дарувати українській церкві автокефалію», - йдеться у посланні. Текст послання від Варфоломія було написано грецькою. Його зачитали українською мовою у Маріїнському палаці. «Пане президенте, це послання засвідчує постійну підтримку матері Церкви вашої держави і Києва. Засвідчується, що протягом багатьох років, а не тільки напередодні святкування 1030-річниці ми пишаємось тим, що були завжди разом з вами і доєднаємось до вас в святкуванні річниці», - повідомили представники делегації Вселенського Патріарха.

Президент України Петро Порошенко привітав делегацію і подякував представників Патріарха за приєднання до святкування річниці хрещення Київської Русі-України. «Для мене як і для України велика приємність вітати Вас в день святкування 1030 річниці хрещення України-Русі - високоповажну делегацію від Матері Церкви і Всесвятості Патріарха Константинопольського Варфоломія. Я дуже вдячний його Всесвятості про постійну турботу Матері церкви до українських віруючих», - повідомив Порошенко. Президент зазначив, що український народ переживає непрості часи у зв’язку з російською агресією проти України. І питання самостійної церкви є важливим. «Для мене і для більшості українців дуже важливими слова про те, що Україна не є канонічною територією РПЦ. Я дуже дякую вам за молитву. Я дуже дякую, що завтра ми будемо спільну святкувати цю важливу річницю», - додав Порошенко.

Представники делегації Вселенського Патріарха Варфоломія під час зустрічі із Порошенком заявили про початок першого етапу процесу надання автокефалії українській православній церкві (УПЦ).

У свою чергу Порошенко заявив, що Україна з нетерпінням чекає на рішення щодо автокефалії.

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/vselenskiy-patriarh-pidtverdiv-namir-nadati-ukrajinskiy-cerkvi-avtokefaliyu--516116.html

 Отправлено: 27.07.18 20:50. Заголовок: Ихлов Евгений · СВЕ..

Ихлов Евгений ·
СВЕРШИЛОСЬ: ВСЕЛЕНСКИЙ КОНСТАНТИНОПОЛЬСКИЙ ПАТРИАРХ ВАРФОЛОМЕЙ ПРИЗНАЛ, ЧТО КНЯЗЕМ ВЛАДИМИРОМ БЫЛА КРЕЩЕНА ИМЕННО УКРАИНА-РУСЬ, КОТОРАЯ СТАЛА 60-ОЙ МЕТРОПОЛИЕЙ ВСЕЛЕНСКОГО ПАТРИАРХА [Т.Е. МОСКОВСКАЯ РУССКАЯ ЦЕРКОВЬ - ДОЧЬ КИЕВСКОЙ] И ЧТО ДАРОВАНИЕ ТОМОСА ОБ АВТОКЕФАЛИИ ОБЪЕДИНЁННОЙ УКРАИНСКОЙ ЦЕРКВИ - ЦЕЛЬ ФАНАРА, ПУТЬ К КОТОРОЙ УЖЕ НАЧАТ

Епископ Эдмонтский Украинской православной церкви в Канаде Иларион зачитал послание Патриарха Варфоломея, который отметил важность крещения Святого Владимира от Первопрестольной церкви Константинополя в метрополии Херсонеса и крещения Украины-Руси.

"Новокрещённый народ вошел под духовное руководство, безудержную заботу и церковный покров церкви Константинополя через создание митрополии Киевской и всея Руси, которая стала шестидесятою метрополией Вселенского Патриархата.

«Признавая высокую ответственность первопрестольной Константинопольской Церкви, которая никогда не переставала и не змирялася перед незаконными и неканоническими ситуациями, которые потрясали естественное функционирование православной церкви и в эти ответственные времена она взяла на себя инициативу восстановить единство православных верующих Украины с конечной целью даровать украинской церкви автокефалию»

Єпископ Едмонтський Української православної церкви в Канаді Іларіон зачитав послання Патріарха Варфоломія, який відзначив важливість хрещення Святого Володимира від Першопрестольної церкви Константинополя в метрополії Херсонесу та хрещення України-Русі:
"Новохрещений народ увійшов під духовне керівництво, нестримну турботу і церковний покров церкви Константинополя через створення митрополії Київської і всієї Русі, яка стала шістдесятою метрополією Вселенського Патріархату."

«Визнаючи високу відповідальність першопрестольної Константинопольської Церкви, яка ніколи не переставала і не змирялася перед незаконними і неканонічними ситуаціями, які потрясали природне функціонування православної церкви і в ці відповідальні часи вона взяла на себе ініціативу відновити єдність православних віруючих України з кінцевою ціллю дарувати українській церкві автокефалію».

***
Представитель Его Святейшества Вселенского Патриарха Варфоломея митрополит Галльский Эммануил заявил, что послание Его Святейшества, переданное сегодня Президенту Украины, демонстрирует длительную поддержку Киева со стороны Матери-Церкви Константинополя.

Митрополит Галльский Эммануил отметил, что послание Патриарха «показывает, что мы гордимся быть здесь сейчас на праздновании этой годовщины [Крещения Украины-Руси]. Это происходит в очень важный момент».

Он добавил, что после визита Главы Украинского государства во Вселенский Патриархат 9 апреля, а также решения Святого Синода от 20 апреля "был открыт путь для новой эры".

«Это исторический момент для Украины, поскольку это открыло процедуру предоставления автокефалии Украинской Церкви.
Киев всегда был под протекцией Вселенского Патриархата. У нас есть все исторические документы, которые доказывают это. Церковь-Мать никогда не прекращала заботиться, как сказано в Послании Его Святейшества, и забота Матери-Церкви заметна», - подчеркнул митрополит Галльский Эммануил.

Представитель Вселенского Патриарха заверил, что делегации Вселенского Патрархату во время визитов в другие автокефальные православные церкви официально информировали их о решении Вселенского Патриархата, и обращались с просьбой, чтобы они согласились объединиться в этой процедуре.

«Это первая часть имплементации, которая уже началась и мы всегда, мы этого не скрываем, открыто принимаем тех, кто посещает также Его Святейшество для обсуждения следующего шага», - добавил митрополит.

 Отправлено: 08.08.18 15:14. Заголовок: Представники Констан..

Представники Константинопольського Патріархату відмовляються їхати в Почаївську Лавру

5 серпня в Свято-Успенській Почаївській лаврі відбулись урочистості з нагоди свята Почаївської ікони Божої Матері.

Про це повідомляє новинний портал “За Збручем”.

Святкове богослужіння очолив Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій, якому співслужили близько двох десятків архієреїв церкви Московського Патріархату.

Очікували в Почаївській Лаврі і більш високих гостей: наприкінці червня, після поїздки в Константинополь, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) говорив про плани відвідати монастир архієреями Константинопольської Православної Церкви.

Втім, обіцяний візит представників Вселенського Патріархату на Тернопільщину так і не відбувся.

Причиною цього, вочевидь, слід вважати наміри надати Томос про автокефалію Православній Церкві України, які озвучив, перебуваючи в Києві минулого тижня, митрополит Гальський Еммануїл з Константинопольської Православної Церкви.

Цікаво, що перша згадка про Почаївський монастир датована 1527 роком, коли Київська митрополія входила до складу Константинопольської Православної Церкви.

У Константинопольський період історії, у 1597 році, поміщиця Анна Гойська передала обителі Почаївську ікону Божої Матері та більшість володінь монастиря.

Лише у 1686 році Почаївська Лавра разом з Київською митрополію неканонічним шляхом перейшла в управління Московського Патріархату, про що нещодавно відкрито заявив Вселенський Патріарх Варфоломій. Тож, з точки зору історичної справедливості після надання Константинопольською церквою-матір’ю Томосу про автокефалію Православної Церкви, цілком логічним був би вихід Свято-Успенської Почаївської лаври з-під контролю УПЦ МП.

 Отправлено: 22.08.18 10:18. Заголовок: Євстратій Зоря Щодо ..

Євстратій Зоря
Щодо ідеї «відновлення митрополії Константинопольського Патріархату в Україні»

Всі ієрархи, які звернулися до Вселенського Патріарха у квітні цього року - просили надати Томос про автокефалію, а не створити митрополію.

Президент і Парламент просили надати Томос про автокефалію, а не створити митрополію.

Всі переговори (світські та церковні) від квітня місяця і дотепер - ведуться щодо автокефалії, а не митрополії. При чому під час переговорів не раз наголошувалося саме на цьому.

Як я вже писав раніше, хоча максимум, з яким Московський патріарх летить до Стамбулу наприкінці серпня, це - умовити Вселенського Патріарха «залишити все, як є», однак керівництво МП не може не розуміти, що цей максимум - недосяжний.

Тому він - лише відправна точка у переговорах, реалістична мета яких з боку Московського патріарха - максимально відстрочити прийняття Константинополем рішення про автокефалію Церкви в Україні. В МП переконані, що після виборів влада в Україні зміниться на прихильну до Кремля, і «проект автокефалії» буде «похований».

Після прямих заяв Вселенського Патріарха (озвучених у Києві 27-28 липня) про те, що процес розпочато і його остаточна мета - автокефалія Церкви в Україні, московська сторона не може не розуміти, що згода Константинополя «відстрочити» автокефалію, оголошена після переговорів з п. Кирилом - була би для Фанару рівнозначною відступу від вже оголошеної позиції. А тому - неприйнятною.

Єдине, що на мою думку, з точки зору керівництва МП могло би задовольнити і їх, і «надати можливість Фанару зберегти обличчя» - це ідея «проміжної митрополії».

Адже у МП добре розуміють, яке обурення в Україні викличе рішення замість єдиної та автокефальної (незалежної) Церкви - утворити четверту юрисдикцію, залежну від Фанару. Саме такі наслідки (обурення, посилення протистояння, ще більша фрагментація Церкви в Україні, перетворення Константинополя з авторитетного арбітра на сторону протиборства) - найбільш бажані для МП. І головне - МП досягає своєї тактичної мети: максимально відстрочити вирішення українського питання.

Повторюся: за 5 місяців (від квітня і дотепер) процесу церковно-державних переговорів жодного разу навіть сама можливість сценарію «проміжної митрополії» не обговорювалася - адже всі сторони визнають не реалістичність ідеї, яка буде не вирішенням проблеми, а її ускладненням.

Тому логічне пояснення появи розмов про «митрополію» саме напередодні візиту п. Кирила в Стамбул – для мене полягає в намаганні МП через свої канали просунути таку ідею в Константинопольський Патріархат як нібито «мирний компроміс». А насправді – досягнути своєї мети-мінімум: не допустити проголошення Томосу автокефалії до виборів в Україні.

 Отправлено: 22.08.18 14:46. Заголовок: Євстратій Зоря Про С..

Євстратій Зоря
Про Синод у Константинополі

Здається, аудиторія, яка слідкує за питаннями Томосу, дещо губиться через різні дати різних подій, що заплановані невдовзі у Константинополі.

Отже, хочу дещо прояснити.

Як я вже неодноразово писав, рядові сесійні засідання Священного Синоду Константинопольського Патріархату відбуваються регулярно, і приблизний розклад їх проведення - раз на 1-1,5 місяці.

Отже, чергова сесія Синоду має відбутися в останніх днях серпня

І спеціально підкреслю - ДО візиту в Стамбул Московського патріарха.

1-3 вересня має відбутися Синакс ієрархів Константинопольського Патріархату - зібрання всіх архієреїв цієї Церкви, подібне до Архієрейских Соборів у інших Помісних Церквах.

На відміну від сесій Синоду, такий Синакс ієрархів - надзвичайна подія. Попередній був скликаний три роки тому - у часі активної підготовки до Всеправославного Собору.

Про скликання Синаксу було оголошено Патріархатом за кілька днів після завершення святкувань 1030-ліття Хрещення Київської Руси-України - та, ймовірно, за підсумками тієї інформації, яку делегація Вселенського Патріарха отримала в Києві.

Наступне чергове засідання Синоду, відповідно до розкладу, має бути на початку жовтня.

Однак слід мати на увазі, що так само, як Патріарх Варфоломій скликав Синакс - він має право скликати позачергове засідання Синоду. Так сталося, наприклад, у 2016 р., коли Синод МП висунув ультиматум Константинополю з вимогою перенести Всеправославний Собор. Тоді саме позачергове зібрання Синоду Константинопольського Патріархату дало відповідь на цей ультиматум - заявивши, що Собор відбудеться у раніше узгоджений час.

Отже:

- найближче засідання Синоду заплановане на кінець серпня і до приїзду Московського патріарха;
- Синакс ієрархів відбудеться відразу після Синоду і після візиту Московського патріарха;
- подальше чергове засідання Синоду має відбутися на початку жовтня;
- але все це не означає, що Патріарх Варфоломій за умовами подій не може як скликати позачергове засідання Синоду, так і перенести на певний час чергове засідання.

 Отправлено: 01.09.18 00:43. Заголовок: Украина обязательно ..

Украина обязательно получит Томос, - Климкин

Министр иностранных дел Украины Павел Климкин заявил, что Украина обязательно получит Томос об автокефалии.

Как передает Цензор.НЕТ, об этом он написал в FФейсбуке, комментируя новости после встречи Вселенского патриарха Варфоломея с главой Русской православной церкви (РПЦ) патриархом Кириллом в Стамбуле.

"Вселенский патриарх сообщил собеседнику о том, что автокефалия в Украине будет! И это историческая новость, ведущая нас к исторической победе... Томос мы обязательно получим, потому что это соответствует и канонам православия, и логике истории", - написал Климкин.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Варфоломей сообщил Кириллу о решении по автокефалии Украинской православной церкви, - митрополит Галльский Эммануил о переговорах патриархов

Министр считает, что справедливое стремление Украины к получиению автокефалии и поддержка Вселенского патриарха Варфоломея все-таки заставили РПЦ хотя бы частично вернуться к реальности и начать диалог с Константинополем.

"А диалог - это всегда шанс на нормализацию ситуации, на восстановление канонических взаимоотношений", - добавил Климкин.

Одновременно он подчеркнул, что надо верить в Бога и в справедливость, но и не забывать, что Москва способна на любые козни".

Напомним, 17 апреля президент Украины Петр Порошенко заявил о том, что принял решение обратиться к Вселенскому патриарху Варфоломею с просьбой о предоставлении томоса Украинской поместной автокефальной церкви.

19 апреля Верховная Рада поддержала обращение президента Петра Порошенко к Вселенскому патриарху Варфоломею о предоставлении украинской православной Церкви автокефалии.

Также читайте: Мы полны решимости, чтобы прекратить зависимость от российской церкви, которая освящает войну Путина против Украины, - Порошенко

22 апреля Порошенко сообщил, что Вселенский патриархат приступил к рассмотрению просьбы Украины.

В июле Вселенский патриарх Варфоломей подтвердил намерение даровать украинской церкви автокефалию.

1-3 сентября в Константинополе состоится Синаксис - собрание всех верховных архиереев Константинопольской православной церкви. В экспертных церковных кругах считают, что на собрании будет затронут вопрос автокефалии украинской, а также македонской церквей. В этой связи ожидается резкая реакции представителей Сербской и Московской церкви соответственно.

 Отправлено: 01.09.18 16:05. Заголовок: Визит патриарха Кири..

Визит патриарха Кирилла в Стамбул обернулся «крупным дипломатическим поражением» России.

Два с половиной часа продолжались сегодня переговоры за закрытыми дверями между двумя самыми влиятельными лидерами православного мира: патриархом Московским Кириллом (Гундяевым) и патриархом Константинопольским (Вселенским) Варфоломеем (Архондонисом). Они пытались договориться о судьбе Украинской Православной Церкви, на которую претендуют оба патриархата. Но если Константинополь намерен предоставить ей автокефалию, то Москва собирается крепко держать Украину в своих объятиях, сокращая даже те элементы автономии своей структуры в этой стране, которые были предоставлены ей в 1990 году.

Комментарии сторон по итогам переговоров не оставляют сомнений: Кириллу не удалось как-либо повлиять на позицию своего визави, автокефалия Украинской Церкви будет предоставлена. Московский патриарх отделался общими фразами: «Братская беседа… Разговор очень правильный… Разговор между двумя братьями… Хорошая встреча». И ни слова о ее содержании или итогах – со ссылкой на конфиденциальность. Красноречивая деталь: москвичи даже не остались на обед, а трапеза играет важную роль в церковной жизни. А вот секретарь Синода Константинопольского патриархата митрополит Эммануил рассказал об итогах встречи вполне четко и конкретно:

«Решение [об автокефалии Украинской Церкви] было принято в апреле, и мы уже имплементируем это решение, о чем Вселенский патриархат сообщил патриарху Кириллу».

Переговоры проходили на Фанаре — в стамбульской резиденции Константинопольских патриархов. Со стороны Москвы, помимо Кирилла, в них участвовали лишь «министр иностранных дел» РПЦ митрополит Иларион (Алфеев) и его заместитель протоиерей Николай Балашов. Вселенский же патриархат был представлен сразу 15 архиереями, в числе которых было 2 этнических украинца.

Ощущение доминирования в зале переговоров гостей создавали десятки сотрудников ФСО, сопровождавшие Кирилла, — меры безопасности были беспрецедентными.

Начиная встречу, Варфоломей довольно трогательно напомнил Кириллу о его учителе митрополите Никодиме (Ротове) и двух других, ныне здравствующих иерархах РПЦ, которых так же называют «никодимовцами» — Ювеналии (Пояркове) и Филарете (Вахромееве). Присутствующие восприняли это как намек на отход Кирилла от либерально-экуменических принципов своего аввы…

Вселенский патриарх является «первым по чести» в православном мире, но не имеет прямой административной власти над другими поместными православными Церквами. «Экстерриториальное» положение патриарха в древнем Константинополе, где сегодня осталось не более 2 тысяч православных, ставит его в положение арбитра, не зависимого от властей какой-либо «православной» страны. Вместе с тем, в юрисдикции Вселенского патриархата находятся миллионы православных диаспоры — в первую очередь, Америки и Западной Европы.

Ссылаясь на древние правила Вселенских соборов, Константинополь признает только за собой право наделять автокефалией (полной независимостью) новые православные Церкви, в том числе Украинскую. Тем более, как уже писала «Новая», Вселенский патриархат считает незаконным захват Московским патриархатом Киевской митрополии в конце XVII века.

Экспресс-визит Кирилла в Стамбул стал отчаянной, но запоздалой попыткой приостановить процесс отрыва православной Церкви Украины от Москвы. О том, что этот процесс вышел на финишную прямую, Киев и Константинополь заявили еще в апреле. Причем вполне официально. Поначалу Кремль и Данилов монастырь с присущим им постимперским снобизмом не восприняли это заявление всерьез. В мае-июне предпринимались поездки московских церковных дипломатов по греческим и славянским Церквам, чтобы как-то настроить их против Константинополя.

Лишь в конце июля, в ходе празднования в Киеве и Москве 1030-летия Крещения Руси, Кирилл осознал всю серьезность происходящего.

Приглашенные в Москву предстоятели поместных Церквей в основном проигнорировали приглашения (приехал лишь Александрийский патриарх), а высокая делегация Константинопольского патриархата в Киеве почти не контактировала с представителями Московского патриархата, которые утверждают, что под их духовной опекой все еще остается большинство православных Украины. Сразу же после празднования 1030-летия произошел показательный «отъем» силовиками главного производственного актива Московской патриархии – ХПП «Софрино». Украина — это тоже грандиозный актив РПЦ: в стране насчитывается более 12 000 приходов Московского патриархата, около трети от общего их числа.

У патриарха Кирилла был шанс поучаствовать в «цивилизованном» разделе Украинской Церкви. Когда осенью прошлого года лидер непризнанного Киевского патриархата (контролирует более 5 000 приходов) Филарет (Денисенко) обратился в Москву с просьбой о примирении, а официальная делегация этого патриархата была принята в Даниловом монастыре, подумалась, что некая компромиссная модель решения «украинского церковного вопроса» наконец нашлась. Архиерейский собор РПЦ, проходивший в храме Христа Спасителя, благосклонно принял письмо ранее анафематствованного этим же собором Филарета и даже сформировал комиссию по диалогу с «раскольниками».

Однако уже через несколько дней, под влиянием политических факторов, Кирилл дал обратный ход, комиссия так и не заработала, а риторика РПЦ в адрес украинских «раскольников» вновь обострилась. Возможно, теперь, когда украинская автокефалия неизбежна как никогда, Кирилл опять попытался «войти в процесс», но ему дали понять, что поезд уже ушел — церковная судьба Украины будет решаться без Москвы. А раз так, то тот самый патриарх Филарет является единственным реальным кандидатом на пост предстоятеля вновь создаваемой автокефальной Церкви.

Потеря Украины как эксклюзивной «канонической территории» РПЦ – большой удар по положению Московского патриарха не только в мировой церковной политике, но и внутри России. Секретарь Синода Киевского патриархата архиепископ Евстратий (Зоря) даже предполагает, что поражение Кирилла в Стамбуле приведет к его отставке с патриаршего престола.

При этом у Кремля уже есть готовый и раскрученный кандидат в патриархи с репутацией «царского духовника» — это Тихон (Шевкунов) Второй, недавно назначенный Псковским митрополитом.

Он гораздо более последовательно проповедует и даже формирует идеологию «русского мира» и московского мессианства, чем Кирилл со всеми его экуменическим прошлым и симпатиями к «западным еретикам». Кроме того, в условиях жесткой «вертикали власти» и тотального контроля над религиозной жизнью в России неуместны любые претензии церковного лидера на самостоятельную политическую роль.

Глава Московского патриархата пока не смог приостановить процесс предоставления Константинопольским патриархатом автокефалии (полной церковной независимости) Украинской Церкви. Значит ли все это, что автокефалия будет предоставлена Украинской Церкви в ближайшие дни? Если посмотреть на календарь Константинопольского патриархата, то наиболее вероятные даты принятия Томоса об автокефалии – 10-12 октября, следующее заседание Синода. Зимой в Украине начинается избирательный цикл — сначала по выборам президента (назначены на март), потом — по выборам Верховной Рады. Накладывать тему автокефалии на предвыборную борьбу не в интересах молодой Украинской Церкви и почтенного Константинополя. По мнению бывшего пресс-секретаря предстоятеля Украинской Церкви Московского патриархата, а ныне — горячего сторонника автокефалии протоиерея Георгия Коваленко, «даже если в октябре не будет принято окончательное решение, будет сделан очередной шаг или прозвучит очередное обнадеживающее заявление. А это означает, что надежда на позитивное решение вопроса не исчезнет. Томос об автокефалии — не окончательная цель, а лишь механизм, который может ускорить строительство независимой православной Церкви в Украине».

Александр Солдатов
специально для «Новой»

 Отправлено: 02.09.18 15:00. Заголовок: У Константинополі 1-..

У Константинополі 1-3 вересня проходить Синаксис - збори всіх верховних архиєреїв Константинопольської Православної Церкви на чолі з Вселенським Патріархом Варфоломієм. Як повідомляє грецьке видання "Фанаріон", на зустрічі обговорять внутрішні питання Церкви, а також православ'я в цілому, передає РісУ.

Збори архиєреїв - Синаксис - скликається не частіше, ніж раз на три роки, і в останній раз він відбувався у серпні 2015 року - незадовго до Всеправославного Собору, який проходив на Криті в червні 2016 року.

Як правило, юридично закріплені рішення на Синаксисі не приймаються, але таке засідання має важливе значення для формування майбутніх подій.

Засідання Синаксису відбувається у храмі Святої Трійці в Ставродроміоні, Стамбулі.

Єпископи Константинопольського Патріархату спільно відкрили новий церковний рік 1 вересня службою в Преосвященній Патріаршій Церкві та молилися за стійкість святої Церкви та мир у всьому світі.

В експертних церковних колах вважають, що на зборах константинопольських архиєреїв - з великої часткою ймовірності - буде порушене питання автокефалії Української, а також Македонської Церков. Однак рішення з цих питань - прерогатива не Синаксису, а Синоду.

Синод мав відбутися 10 вересня, і існувала висока ймовірність, що українське церковне питання було б вирішено саме на ньому. Тепер його рішення потрібно чекати мінімум до жовтня (орієнтовні нові дати Синоду - 9-11 жовтня).

 Отправлено: 02.09.18 15:15. Заголовок: Отже, на порядку ден..

Отже, на порядку денному Синаксиса у Константинополі - вивчення теоретичного підґрунтя для рішень, які мають незабаром розглядатися на Синоді.

У неділю доповідь митрополита Пергамського Іоана Зизиуласа про право Константинополя односторонньо надавати автокефалію.

Одразу по тому доповідь єпископа Авідського Кирила про право Константинополя розглядати апеляції з інших Помісних Церков. Єпископ Кирило - професор догматичного богослов'я в Афінському університеті.

Увечорі в неділю митрополит Гальський Емануїл розповідає соборянам про результати поїздок Константинопольської делегації до Помісних Церков щодо України.

Після цього єпископ Христопільський Макарій прямо говорить про "українське церковне питання". До речі, Макарій служить в Естонії.

У понеділок будуть доповіді про македонське питання, яке тісно пов'язане з українським.

 Отправлено: 02.09.18 15:27. Заголовок: Патриарх Сербский Ир..

Патриарх Сербский Ириней в письме Константинопольскому Патриарху Варфоломею выразил обеспокоенность возможностью раскола Православия в случае предоставления автокефалий организациям схизматиков на Украине, в «Северной Македонии» и в Черногории.
Письмо на 15 страницах посвящено итогам дискуссий Синода епископов Сербской Церкви по различным аспектам этнофилетизма в современном Православии, сообщает РИА Новости.
Этнофилетизм — подчинение Церкви национально-политическим интересам и идеологиям — был осужден как ересь на Константинопольском соборе 1872 года, но в последние годы проблема становится все более актуальной в Православии.

 Отправлено: 02.09.18 22:05. Заголовок: На Архієрейському со..

На Архієрейському соборі Константинопольської церкви у Стамбулі 2 вересня, єпископи розглянули питання про те, наскільки Константинопольська церква уповноважена без згоди інших церков надавати автономію, автокефалію церкві, яка про це просить."Відповідь, яку ухвалили єпископи за результатами цього обговорення ствердна — "так, Константинопольський патріархат може надавати автокефалію без будь-яких узгоджень"

 Отправлено: 03.09.18 09:29. Заголовок: «Боїмося лише Бога» ..

«Боїмося лише Бога»

Якщо вірити проросійському грекомовному порталу церковних новин Ромфеа, саме так сказав Вселенський Патріарх Варфоломій на зустрічі з Московським у відповідь на погрози «розколом всього Православ‘я» через Томос автокефалії для Української Церкви.

«Ми не погрожуємо і не сприймаємо погроз» - зазначив Вселенський Патріарх.

«У нас немає грошей, немає армії, немає сили, але ми боїмося лише Бога!» - додав він.

Московський патріарх наполягав на тому, що Україна знаходиться в його юрисдикції і все має залишатися, як дотепер. Однак відомо, що Патріарх Варфоломій у промові 1 липня публічно заперечив, що юрисдикція над Київською Митрополією комусь передавалася канонічним шляхом. Так само представники Константинополя (наприклад митрополит Елпідофор) не раз наголошували, що Москва за 25 років нічого не зробила для вирішиення проблем в Україні і ситуація не може залишатися такою, як дотепер.

 Отправлено: 05.09.18 12:40. Заголовок: (с) Євстратій Зоря ..

(с) Євстратій Зоря

Щодо апеляції Патріарха Філарета на московські заборони і анафему проти нього та очікуваний результат її розгляду

1. Коли подано апеляцію?

• Апеляцію подано Константинопольському Патріарху відразу після рішення Архієрейського Собору РПЦ від 11 червня 1992 р., яким митрополит Філарет оголошувався «позбавленим сану». Текст апеляції кілька разів публікувався, зокрема в журналі «Православний вісник» та у збірнику «Неправда московських анафем».

В апеляції докладно на основі канонів заперечено всі пункти, за якими «винесено вирок» Архієрейським Собором РПЦ, а також заперечена сама «судова» процедура, як неканонічна.

2. Йдеться про одну апеляцію?

• Аналогічна апеляція була надіслана тоді ж усім Предстоятелям Помісних Церков.

З плином часу та новими обставинами, які з‘являлися у справі, зокрема - проголошенням «анафеми» в лютому 1997 р. - апеляція поновлювалася доповненнями. Тож на даний час вона включає в себе позицію Патріарха Філарета щодо всіх питань, які потребують рішення Вселенського Патріарха.

3. Чи була якась відповідь на апеляцію?

• Ні, дотепер відпові на апеляцію не було, що означає - вона не відхилена і може бути розглянута в будь який момент.

Ось що з цього приводу сказав колишній Генеральний секретар Синоду Константинопольського Патріархату, митрополит Елпідофор, даючи інтерв‘ю російському порталу «Православие и мир»:

«Нельзя было не спросить Его Высокопреосвященство о том, что же это за упомянутые им «церковные власти», которые обратились с просьбой об автокефалии (йдеться про те, що у офіційному повідомленні Синоду після засідання у квітні 2018 р., на якому було вирішено розпочати процедуру надання Томосу про автокефалію, сказано про те, що з проханням звернулися українська держава і церковна влада - ЄЗ) , в то время как ни одна признанная и каноническая Церковь на Украине не выдвигает таких требований, так что по нашему мнению его позиция вполне может вызвать различные формы противодействия.

“Если кто-либо антиканоничен, это не означает, что он не существует”, – ответил митрополит Прусский и разъяснил: “Тот факт, что он объявляется раскольником, не отнимает у него права просить о своей реабилитации и об урегулировании своего ущербного положения у своей Церкви, а сочтя, что именно его Церковь ставит его в несправедливое положение, обратиться ко Вселенскому Патриарху, направив ему церковную апелляцию, так называемое “экклито”. Именно потому, что на Украине существуют раскольники и неканоничные, которые пытались обратиться к своей церковной юрисдикции и оказались отвергнуты, они могут, по нашему мнению, вполне правомерно обратиться во Вселенский Патриархат для рассмотрения вопроса и пересмотра их положения с вынесением не подлежащего обжалованию решения.

На данный момент, разумеется, Патриархат не приступал к рассмотрению апелляции, поданной кем-либо с Украины. Вероятно, в будущем Патриархат перейдет к рассмотрению дел по таким уже поданным апелляциям.”»

4. Який результат очікується після розгляду апеляції?

• Очікуваний результат - канонічна реабілітація Патріарха Філарета, що означає визнання недійсності та невідповідності канонам процедури «осудження» його Архієрейським Собором РПЦ у 1992 р., а відтак - визнання не дійсними рішень про «позбавлення сану» та «відлучення від Церкви через анафематсвування».

Тобто йдеться не про припинення дії московських рішень, а про те, що вони будуть визнані від моменту винесення юридично нікчемними і такими, що не мали канонічних наслідків. А відтак всі таїнства, звершені Патріархом Філаретом після московських рішень, визнаватимуться дійсними, в тому числі - хіротонії архієреїв.

5. Чи має якесь значення те, що у своїй доповіді на Синаксі Вселенський Патріарх Варфоломій згадав про звернення до нього у питанні автокефалії, багато разів надіслані “«Патріархом» Філаретом Київським”?

• Так, це має значення. У грецькій традиції ієрархи часто іменуються саме за такою формулою: Іоан Пергамський, Еммануїл Гальський, Варфоломій Смирнський, тощо. Тобто - ім‘я і титул кафедри. Згідно рішення Архієрейського Собору РПЦ від лютого 1997 р. Патріарх Філарет вважається нею «відлученим від Церкви через анафематствування» тобто навіть не мирянином. Вживаючи означення «Філарет Київський», Вселенський Патріарх фактично свідчить незгоду з рішенням РПЦ.

6. Чому тоді слово «Патріарх» вжито в лапках?

• Допоки Вселенський Патріарх офіційно не проголосив утворення Київського Патріархату, він не може з дипломатичної точки зору повноцінно вживати щодо Предстоятеля УПЦ КП патріарший титул. Фактично це є найкращий з можливих в нинішній ситуації для нього компромісних варіантів.

Слід підкреслити, що в промові Патріарха не було вжито ніяких принизливих епітетів, на кшталт «самопроголошений», «самозваний», «так званий», тощо, які звичайно вживають в РПЦ.

7. Коли можна очікувати розгляд апеляції?

• Тема права апеляції не випадково розглядалася на Синаксі 1-3 вересня 2018 р. поряд з іншими питаннями «української тематики». Позиція, стверджена на Синаксі, полягає в тому, що Вселенський Патріарх має унікальне канонічне право приймати апеляції на рішення інших Помісних Церков та виносити власне рішення, яке є обов’язковим.

На нашу думку без позитивного розгляду апеляції питання Томосу не може бути вирішене. Більш докладно про це сказано в моєму інтерв’ю для РІСУ. Тому очікується, що обидва питання будуть розглядатися спільно і послідовно на сесії Священного Синоду Константинопольського Патріархату.

8. Чи були в минулому прецеденти скасування анафем і рішень про позбавлення сану?

• Таких прецедентів було багато, як в цілій історії Церкви, так і в історії Московського Патріархату.

Наприклад, були визнані безпідставними і скасовані рішення про «позбавлення сану» щодо святителів Афанасія Великого та Іоана Золотоустого.

Були скасовані соборні рішення про «позбавлення сану» Московського митрополита Филиппа Количєва, Ростовського митрополита Арсенія Мацієвича - обидва вони також були причислені до лику святих.

Було скасоване «позбавлення сану» і щодо Московського патріарха Нікона Мініна.

Помісний собор РПЦ 1917-18 рр. виніс загальну постанову про скасування анафем і рішень про позбавлення сану щодо всіх, хто був покараний з політичних мотивів. Це рішення стосується, окрім інших, також «анафеми» на гетьмана Івана Степановича Мазепу, хоча зараз МП з політичних мотивів і не бажає визнавати цього.

Помісний Собор РПЦ 1971 р. скасував анафему Великого Московського собору 1667 р. на старі обряди і тих, хто їх дотримується - хоча в постанові про анафему Собор 1667 р. називає її «вічною та непорушною».

Константинопольський Патріархат також скасовував анафеми, накладені у період протистояння з Церквами, що самостійно проголосили свою автокефалію - зокрема анафеми на короля Стефана Душана і весь сербський народ та на болгарських єпископів.

Отже в істоії є багато прецедентів визнання рішень про анафему та позбавлення сану - не дійсними.

9. Чи повині ті, хто безпідставно піддані анафемі або позбавленню сану, підкорятися такому рішенню, чекаючи розгляду своєї апеляції - адже так часто стверджують в МП?

• Всі вище згадані, хто беззаконно були піддані «позбавленню сану» чи «анафемі», не вважали ці рішення щодо себе - дійсними. Припинення ними здійснення своїх архієрейских повноважень відбувалося лише через зовнішній примус та насильство, а не тому, що «осуджені» визнавали дієвість покарань, накладених на них.

Тому митрополит (нині - Патріарх) Філарет також не припиняв свого ієрархічного служіння і не вважає це порушенням канонічних правил.

 Отправлено: 07.09.18 21:49. Заголовок: 7 вересня 2018 р. Ге..

7 вересня 2018 р. Генеральний секретар Священного Синоду Вселенського Патріархату поширив повідомлення про призначення Вселенським Патріархатом Його Преосвященства Архиєпископа Даниїла Памфілійського зі Сполучених Штатів та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади, які обидва служать українським православним вірним у своїх відповідних країнах у Вселенському Патріархаті, - як своїх Екзархів у Києві в рамках підготовки до надання автокефалії Православній Церкві в Україні.

 Отправлено: 07.09.18 23:25. Заголовок: (с) Андрей Кураев Н..

(с) Андрей Кураев

Но уж чего-чего, а прецедентов вторжения на чужую территорию история православия знает много и еще немножко больше. Аншлюс крымских епархий питерским синодом. Аншлюс молдавской митрополии им же. Аннигиляция грузинского патриархата...

Не только ведь на север расширялась наша империя. И никогда никаких канонических границ не соблюдала, проглатывая очередной кусок.

Погрузиться с толкования канонического права бессмысленно. В бросании греческими канонами греки все равно будут сильнее.

Поэтому дело не в канонах (у каждой стороны припасено по десятку выгодных цитат), а в том, столь ли любима нынешняя Москва православными других стран, чтобы из за ее амбиций на Украине вслед за ней разрывать с греческими церквями.

Убежден, что не станут. Даже выразив несогласие с действиями Фанара, сербы и болгары останутся в общении с ним.

 Отправлено: 08.09.18 18:15. Заголовок: Священный Синод Русс..

Священный Синод Русской Православной Церкви выражает решительный протест и глубокое возмущение в связи с опубликованным 7 сентября 2018 года коммюнике Генерального секретариата Священного Синода Константинопольского Патриархата, в котором сообщается о назначении двух иерархов этой Церкви — архиепископа Памфилийского Даниила (США) и епископа Эдмонтонского Илариона (Канада) — «экзархами» Константинопольского Патриархата в Киеве.

Данное решение принято без согласования с Патриархом Московским и всея Руси Кириллом и митрополитом Киевским и всея Украины Онуфрием и является грубейшим попранием церковных канонов, воспрещающих епископам одной Поместной Церкви вмешиваться во внутреннюю жизнь и дела другой Поместной Церкви (2-е правило II Вселенского Собора; 20-е правило Трулльского Собора; 13-е правило Антиохийского Собора; 3-е, 11-е и 12-е правила Сардикийского Собора). Оно полностью противоречит остававшейся до сего дня неизменной позиции Константинопольского Патриархата и лично Патриарха Варфоломея, который неоднократно заявлял, что признает Блаженнейшего митрополита Онуфрия единственным каноническим главой Православной Церкви в Украине.

Решение Константинопольского Патриархата принять к рассмотрению вопрос о предоставлении автокефалии «православным верующим Украины» принято вопреки воле епископата Украинской Православной Церкви, который единодушно высказался за сохранение ее существующего статуса.

В оправдание своего вмешательства в дела иной Поместной Церкви Константинопольский Патриарх приводит ложные толкования исторических фактов и ссылается на якобы имеющиеся у него исключительные властные полномочия, каковыми он в действительности не обладает и никогда не обладал.

Данные действия заводят в тупик отношения между Русской и Константинопольской Церквами, создают реальную угрозу единству всего мирового Православия.

Священный Синод Русской Православной Церкви заявляет, что вся полнота ответственности за данные антиканонические деяния ложится лично на Патриарха Варфоломея и тех лиц в Константинопольской Церкви, которые их поддерживают.

Ответные действия Московского Патриархата последуют в самое ближайшее время.
Заявление Священного Синода Русской Православной Церкви от 8 сентября 2018 года

 Отправлено: 08.09.18 18:17. Заголовок: Москва. 8 сентября. ..

Москва. 8 сентября. INTERFAX.RU - В Московском патриархате считают, что церковная дипломатия исчерпала себя в диалоге с Константинопольской церковью по "украинскому вопросу". Об этом заявил глава синодального отдела внешних церковных связей митрополит Иларион в субботу в эфире телеканала "Россия-24".

Он напомнил, что несколько дней назад патриарх Кирилл предпринял поездку в Стамбул для встречи с Константинопольским патриархом Варфоломеем.

"Внешне это была вполне цивилизованная, вежливая и даже братская беседа. Но, к сожалению, константинопольская сторона не только не услышала наши аргументы, но даже поступила, с нашей точки зрения, подло и вероломно", - сказал митрополит.

Митрополит Иларион отметил, что если украинская церковь получит автокефалию, отношения с Константинопольским патриархатом будут разорваны...

Ранее сегодня Синод Русской православной церкви выступил со специальным заявлением в связи со вчерашнем назначением двух представителей патриарха Варфоломея на Украину. В нем говорится о "грубейшем попрании канонов" со стороны Константинопольского патриархата. По мнению Синода, действия Варфоломея заводят в тупик отношения между Русской и Константинопольской церквями и "создают реальную угрозу единству всего мирового православия".

Накануне стало известно, что Константинопольский патриархат назначил двух экзархов в Киев "в рамках подготовки к предоставлению автокефалии Православной церкви в Украине"... Несколькими днями ранее, 1 сентября, в ходе Синаксиса (Архиерейского собора) Константинопольской церкви в Стамбуле патриарх Варфоломей заявил, что берет на себя инициативу по преодолению украинского раскола, "поскольку Россия как ответственная за нынешнюю болезненную ситуацию в Украине не способна решить проблему"...

Автокефальная православная церковь в современном понимании - это поместная православная церковь с закрепленной за ней канонической территорией, на которой не должны действовать другие поместные церкви. Этот статус предполагает ее административную независимость от других поместных церквей.

 Отправлено: 08.09.18 18:30. Заголовок: А ведь Высшие Силы б..

А ведь Высшие Силы были против этого кацапского дурдома ещё в самом начале "кацапской весны". Но дикари и дебилы не увидели знамений...

Ураган в оккупированном русскими бесами Луганске гнул кресты на церквях. Стихия бушевала всего несколько минут. Повреждены купол, кресты и часть стены Свято-Петропаловского кафедрального собора московского патриархата.

Это какая силища могла так погнуть массивные железные кресты?!!

 Отправлено: 12.09.18 22:08. Заголовок: РПЦ, которая не так ..

РПЦ, которая не так давно сделала все от нее зависящее, чтобы сорвать Варфоломею проведение Вселенского Собора, теперь вдруг возжелала экстренно провести... Вселенский Собор для обсуждения "украинского вопроса" (http://www.interfax-religion.ru/?act=news&div=70666).

цитата:

В УПЦ МП предложили созвать внеочередной Собор глав Церквей для обсуждения действий Константинополя на Украине Москва. 12 сентября. ИНТЕРФАКС - В УПЦ предлагают созвать экстренный Собор с участием предстоятелей поместных Православных церквей в связи с последними действиями Константинополя в "украинском вопросе". "Я думаю, что сейчас на глобальном уровне такое время, чтобы предстоятели Церквей собирались на Собор, на Синаксис, предпринимали решения по этим вопросам, потому что очень сложные времена наступают. Причем эти времена создаем мы сами себе, вернее не мы, а некоторые наши братья", - сказал замглавы Отдела внешних церковных связей УПЦ протоиерей Николай Данилевич в эфире программы "Право на веру". Как сообщалось, в минувшую пятницу патриарх Константинопольский Варфоломей назначил двух экзархов на Украину, которым предстоит заняться вопросом подготовки автокефалии для православной церкви этой страны. Данное решение было встречено решительным протестом со стороны Московского патриархата, канонической территорией которого является Украина. По мнению представителя УПЦ, прогнозы о том, какая из поместных Церквей поддержала бы в этих условиях Русскую церковь, а какая - Константинополь, будут неблагодарными. "Я бы не стал делить, потому что все переживают. Патриарх одной их греческой Церквей, когда услышал, что произошло, взялся за голову, сказав, что это катастрофа. Другие Церкви тоже с беспокойством смотрят на происходящее. Церкви все являются членами Единого Тела Христова. (...) Понимание этого есть на самом деле у людей, независимо от национальности", - сказал священник. Он считает, что односторонние решения Константинополя "не принесут пользы никому, потому что раскол это не легализирует". "Нельзя делать это топорно: решая маленький вопрос украинского раскола, порождать большие проблемы во всем вселенском православии. Это неправильно", - подчеркнул представитель УПЦ. Он призвал "умножить молитвы" за обоих патриархов - Варфоломея и Кирилла, "чтобы Господь умудрил их и чтобы подал им Соломонову мудрость решить те проблемы, которые есть". "Если они решат эти проблемы, то войдут в историю как величайшие патриархи. Если же это не решится, и патриарх Варфоломей дойдет до конца, это не сделает чести ни ему, ни нам", - считает отец Николай.

 Отправлено: 12.09.18 22:42. Заголовок: Неймовірно, але моск..

Неймовірно, але московитів інколи слід читати! Нинішнього голову української православної церкви Московського патріархату митрополита Онуфрія греки визнали "неканонічним", адже він порушив правило, за яким був зобов'язаний поминати за богослужінням константинопольського патріарха.
Про це у своєму блозі написав журналіст і релігієзнавець Сергій Чапнін, пояснюючи, чому Вселенський патріарх має всі підстави надати Українській православній церкві статус автокефалії. Він зазначив, що проблема української автокефалії йде корінням в початок ХХ ст., а проблеми, пов'язані зі статусом Київської митрополії, і того далі – в кінець XVII ст.
«Але якщо константинопольський патріарх зберігає наступність своїх інститутів без малого 1500 років, то Московський патріархат після повного руйнування всіх церковних інститутів у 1917 році і відтворення деяких з них в середині 1940-х не може мислити навіть категоріями століть. У підсумку, коли потрібно було дослідити і визначити статус Київської митрополії на кінець XVII ст., Москва не змогла розібратися із змістом історичних документів, але це не заважало їй вважати, що Константинополь у 1686 р. подарував їй Україну повністю, з усіма потрохами», – пише журналіст. Релігієзнавець підкреслив, що першим неприємним для Москви відкриттям стало те, що Константинопольський патріархат вважає: територію України він ніколи не передавав Московській церкві.
«В силу складних історичних обставин другої половини XVII ст. він передав Москві право висвячувати київських митрополитів і бути для них церковно-судовою інстанцією. Ці права передавалися Москві на невизначений термін, але не навічно. Іншими словами, константинопольський патріарх міг відкликати своє рішення у будь-який час. І, схоже, цей час настав», – констатує Чапнін. Другий неприємний для Москви момент: київський митрополит у юрисдикції РПЦ порушив правило, за яким він був зобов'язаний поминати за богослужінням константинопольського патріарха, пояснює релігієзнавець.
«Правди заради треба сказати, що це не вина нинішнього митрополита Онуфрія. Київські митрополити забули про це правило вже давно. Однак з точки зору церковного права відмова від поминання на літургії імені константинопольського патріарха – це серйозне порушення. Серйозне настільки, що порушник втрачає канонічне право бути главою митрополії і підлягає церковному суду. Саме як «неканонічний» визначили греки статус нинішнього глави української православної церкви Московського патріархату митрополита Онуфрія», – пояснив Чаплін.
Тому Патріарх Київський Філарет заявляв, що після отримання Томосу про автокефалію УПЦ КП парафії, священики та єпископи, які не приєднаються до Української єдиної помісної церкви, не матимуть права називатися Українською православною церквою, а будуть лише митрополією чи екзархатом Російської православної церкви в Україні.
А 31 серпня Вселенський Патріарх Варфоломій оголосив патріарху Кірілу про початок впровадження автокефалії в Україні.

 Отправлено: 13.09.18 10:33. Заголовок: Andrew Okara Послуш..

Andrew Okara

Послушал по одному известному радио интервью с одним иерархом УПЦ КП - о томосе, УППЦ и проч, и проч. Впечатление, что повестка дня и все оценки там - такие же, как в российской пропаганде, только с противоположным знаком. И это печально. Видимо, пребывание вне евхаристического общения с православным миром повлияло на сужение горизонта мысли, имеющего место в УПЦ КП.

Ведь в случае провозглашения томоса об автокефалии в Украине не будет канонической территории МП вообще. Никакой УПЦ МП, никакой РПЦ быть не может. Могут быть лишь подворья Московского патриархата, находящиеся на канонической территории сначала ВП, а потом УППЦ (после дарования ей автокефалии и статуса патриархата).

А они, жившие последние 26 лет в формате самочинного собрания (которое чаще называют "расколом"), в состоянии УПЦ МП / УПЦ КП, так и продолжают мыслить - мол, кто хочет - пойдет к нам, в новую церковь. Кто не хочет - останется в Русской православной церкви. Да в том-то и дело, что никакой Русской православной церкви в Украине не останется - останутся подворья МП. Да и саму Русскую церковь в таком случае правильнее будет именовать Российской - как то и было до 1918 года.

В общем, теперь главная опасность для будущей УППЦ - это уже не интриги Константинополя (дадут или не дадут томос?) и Москвы (пойдут на раскол или не пойдут?), а отсутствие фантазии, субъектности и креативного мышления.

 Отправлено: 14.09.18 12:49. Заголовок: На офіційному сайті ..

На офіційному сайті Вселенського Патріархату опубліковані два документи УПЦ - Визначення Помісного Собору 1-3 листопада 1991 р. з питання повної автокефалії УПЦ (підписане всіма делегатами Собору) та Звернення єпископату УПЦ від 22 січня 1992 р. до Московського патріархату з наполяганням не відкладати розляд питання про автокефалію. Документи поширені грецькою та англійською мовами з додаванням зображень оригіналів.

Цими документами підтверджується, що повнота УПЦ, в тому числі єпископат, у 1991 - 92 рр. офіційно порушили питання про необхідність УПЦ бути автокефальною та одноголосно підтримували це, доки дії Москви не внесли в УПЦ розділення.

http://www.ec-patr.org/docdisplay.php?lang=gr&id=2566&tla=gr

 Отправлено: 14.09.18 14:09. Заголовок: (с) diak_kuraev ..

(с) diak_kuraev

"Буквально на глазах Фанар утрачивает признаки православности. Практически одновременно с антиканоническим направлением «экзархов» Константинопольской Патриархии в Киев, принято решение о допустимости второбрачия духовенства.
Тем самым фанариоты вопиющим образом попрали уже не только вековые каноны Православной Церкви, но и само Священное Писание (см.: 1 Тим. 3, 2, 12, Тит. 1, 6). "
https://www.pravmir.ru/bukvalno-na-glazah-fanar-utrachivaet-priznaki-pravoslavnosti-no-nichego-novogo-v-etom-net/

А с точки зрения католиков все православные вопиющим образом попрали Священное Писание. Причем не слова апостола Павла, а Самого Христа. Христос ведь просто и ясно запретил разводы. "Что Бог сочетал, того человек да не разлучает" (Мф 19,6).

Есть правило 7 Неокесарийского Собора (315 год): "Пресвитеру на браке двоеженца не присутствовать. Понеже двоеженец имеет нужду в покаянии. Какой же был бы пресвитер, который через участие в пиршестве одобрял бы таковые браки?".

Преп. Феодор Студит поясняет: "Церковное правило не дозволяет пресвитеру даже пиршествовать на браке второбрачного – не значит ли это что тем более нельзя венчать такого?" (Послания. Ч.2. М., 2003, с.139).

У нас же официально разрешено венчать даже третий брак.

Поэтому вновь скажу: любые цитаты из канонов и упреки кого-то в неканоничности неубедительны до той поры, пока сама церковь честно не определит свое отношение к своим канонам, в верности которым она публично клянется, но при этом крайне выборочно исполняет.

 Отправлено: 14.09.18 14:22. Заголовок: Митрополит Онуфрий: ..

цитата:

Митрополит Онуфрий: "У нашей Церкви есть все атрибуты независимости"

(с) diak_kuraev

Не все те, у кого есть все мужские атрибуты - мужчины. Ибо имеющимися атрибутами надо еще хотеть и уметь пользоваться по естественному назначению.

***

А вот этот фрагмент интервью митрополита - по ту сторону этики:

цитата:

"вместо того большого государства, которым была Византия, сегодня Турция, в которой даже веры православной нет. Там православных можно пересчитать на пальцах. И они свою родину довели до такого состояния, что она из православного могущественного государства превратилась в мусульманское государство. И они сегодня хотят нами командовать, учить, как нам нужно жить?"

Турция осталась без греков совсем недавно -
вследствие Малоазийской Катастрофы

Да, не без вины Константинопольских иерархов, слишком увлекшихся идеей реставрации своей Империи. Но именно этот урок, мне кажется, и стоит вынести из той Катастрофы: планы Бога не всегда совпадают с тем, что нам кажется "справедливым". Да, была их ошибка. Но мерзость геноцида творили вовсе не патриархи. Или, по мысли м. Онуфрия, в армянском геноциде виноваты армяне, а в Холокосте - евреи?

Еще один киевский иерарх сказанул не менее ярко:

цитата:

"уйдут, но не многие, уйдут главным образом проблемные". http://news.church.ua/2018/09/13/mitropolit-antonij-vselenskij-patriarxat-sovershaet-mnogo-oshibok-i-eto-prichinyaet-nam-bol/?lang=ru

Христос как раз "проблемных" в основном и собирал вокруг Себя...

 Отправлено: 14.09.18 22:08. Заголовок: Бойові дії між Конст..

Бойові дії між Константинополем і Кирилом Гундяєвим та його церквою розгоряються не на жарт.

Синод РПЦ, який сьогодні відбувся у Москві, фактично розірвав усі стосунки зі Вселенським патріархатом.

Зокрема, вирішено припинити участь церкви в роботі структур під головуванням Константинопольського патріархату.

У храмах Московського патріархату припиняють молитовне поминання патріарха Константинопольського Варфоломія за Божественною літургією.

У свою чергу один з найближчих соратників патріарха Варфолосія, архиєпископ Тельміський Йов (Геча) заявив, що Константинополь ніколи не надавав Томосу про автокефалію Російській православній церкві. І що автокефалія РПЦ була самопроголошена в 1448 році, коли у Москві митрополита Іону обрали самостійно, без дозволу Вселенського Патріархату.

 Отправлено: 14.09.18 22:11. Заголовок: Московський патріарх..

Московський патріархат давав автокефалію православній церкві в Грузії (1943 р.), в Чехословаччині (1951 р.) і в Америці (1970 р.), не маючи на це жодного канонічного права.
Це - підтвердження того факту, що МП з цього часу (1943 р.) фактично самопроголосив себе Вселенським. Очільники Константинополя ще не вживають цього визначення. Можливо, вичікують, сподіваючись на те, що Москва схаменеться і перестане кіпішувати з приводу української автокефалії від Константинополя.
Але слова про те, що МП не мав права на надання автокефалії іншим церквам, уже сказані. Якщо ж Москва не заспокоїться, то можливе й офіційне оголошення остаточних висновків щодо її самопроголошень, які вона здійснила протягом історії. Тоді Константинополь просто зобов'язаний буде вжити щодо МП санкції.

 Отправлено: 14.09.18 22:16. Заголовок: Заява Прес-центру Ки..

Заява Прес-центру Київської Патріархії
з приводу рішення Синоду РПЦ про розрив молитовного спілкування

14 вересня 2018 р. на своєму позачерговому засіданні Синод Російської Православної Церкви ухвалив рішення припинити молитовне поминання Святійшого Патріарха Варфоломія за богослужінням, припинити співслужіння з ієрархами Константинопольського Патріархату та припинити участь у роботі всіх органів, у яких головами чи співголовами є ієрархи Константинопольського Патріархату. Причиною такого рішення оголошено призначення Вселенським Патріархатом двох Екзархів у Київ в рамках підготовки до надання автокефалії Православній Церкві в Україні.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне.

1. Київський Патріархат оцінює рішення Синоду РПЦ як безпідставне, не виправдане ані з богословської, ані з історичної, ані з канонічної точки зору.

Припинення молитовного поминання одним Предстоятелем Церкви іншого Предстоятеля Церкви та розрив євхаристійного спілкування між ієрархами може бути виправданий серйозними порушеннями богословського характеру (проповідь та поширення єресі чи іншого лжевчення). Питання церковно-адміністративного характеру (призначення представників Вселенського Патріарха), навіть при наявності заперечень від іншої Церкви, повинно вирішуватися на церковно-адміністративному рівні, а не через розрив єднання у Таїнстві Святої Євхаристії.

Вчинивши так, Московський Патріархат фактично прирівняв зовнішню, мирську сторону життя Церкви, до сутнісної, таємничої сторони, прирівняв питання керівних прав та влади ієрархів - до єдності у Христі. Цим самим було ще раз доведено те, про що наша Церква свідчить багато років: у нинішнього керівництва Московського Патріархату «закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади» (8 правило ІІІ Вселенського собору).

2. Хоча у Московському Патріархаті вважають Україну «своєю канонічною територією», насправді це не так. Вселенський Патріарх ніколи нікому не передавав своїх канонічних прав щодо Київської Митрополії. Привласнення у XVII ст. Російською Православною Церквою влади над Церквою в Україні відбулося не за приписом канонічних правил та є не дійсним, на що вказує згадане вище правило: «...Аби ніхто із богоулюблених єпископів не поширював своєї влади на іншу єпархію, котра раніше ВІД САМОГО ПОЧАТКУ не була під рукою його або його попередників, але якщо хто посягнув і насильно підпорядкував собі якусь єпархію, нехай її поверне, аби не порушувалися правила святих отців: нехай не закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади. І щоб поступово, непомітно, не втратили тієї свободи, котру дарував нам кров’ю Своєю Господь наш Ісус Христос, Визволитель усіх людей.»

Відомо і очевидно, що від часу Оскольдового (середина IX ст.) та Володимирового (кін. Х ст.) хрещення, Русь-Україна мала канонічний та ієрархічний зв’язок зі Вселенським Константинопольським Патріаршим престолом, як зі своєю Церквою-Матір’ю. Відомо і очевидно також, що перший канонічно визнаний Вселенським Православ’ям Предстоятель Московського Патріархату був поставлений Константинопольським Патріархом Єремією ІІ наприкінці XVI ст., тобто на понад шість століть пізніше від часу утворення Київської Митрополії. З цього простого факту ясно, що Київська Митрополія ніколи не була і не могла бути ВІД САМОГО ПОЧАТКУ «під рукою» Московських Патріархів.

Таким чином посилання очільників РПЦ на те, що призначення Екзархів Вселенського Патріархату «порушує канонічну територію» Московського Патріархату є безпідставним. Навпаки, це Московський Патріархат протягом понад 300 років грубо порушує канонічні норми, зокрема 8 правило ІІІ Вселенського собору. А тому саме його дії, а не дії Константинопольського Патріархату, підлягають канонічному осудженню.

3. Дотепер одним з головних мотивів для єпископату, духовенства, чернецтва та мирян РПЦ в Україні («УПЦ») зберігати свою підлеглість Московському Патріархату було переконання, що через цю підлеглість вони зберігають єднання з Повнотою Православ’я, з Помісними Православними Церквами. Ми не раз обґрунтовано заперечували такий погляд, однак особливо тепер всі згадані архієреї, духовенство, ченці та черниці і миряни мають усвідомити: залишаючись далі під владою Московського патріарха вони разом з ним розривають молитовне і євхаристійне єднання зі Вселенським Патріархом, а відтак не зберігають єдність Православ’я, а разом з РПЦ рухаються до повної схизми.

* * *
Висловлюючи підтримку дотеперішнім рішенням і діям Вселенського Патріарха і Константинопольської Матері-Церкви у справі надання автокефалії Православній Церкві в Україні, в тому числі призначенню для цього Екзархів Вселенського Патріарха у Київ, Київський Патріархат засуджує рішення Синоду РПЦ від 14 вересня 2018 р. Наша Церква молитовно бажає Його Святості Вселенському Патріарху Варфоломію та ієрархам Константинопольського Патріархату Божої допомоги у праці з відновлення канонічного порядку в Православ’ї, поставленого під загрозу заявами і вчинками керівництва РПЦ.

Прес-центр Київської Патріархії
14 вересня 2018 р.

 Отправлено: 15.09.18 22:05. Заголовок: Пропускная способнос..

Пропускная способность, або Константинопольский Дозор

Ярко-красный кабриолет резко затормозил возле фургончика «Горсвет», из него, не открывая дверь, выпрыгнула гибкая фигура в пафосном, не по погоде, кожаном пальто, и направилась к фургончику.

- Привет, Гесер, - наигранно радостно поздоровался человек в пальто с мужичком в ватнике, прислонившемуся к фургону.

- И тебе не кашлять, Завулон, - мрачно отозвался мужичок.

- Что вы опять натворили, что требуется помощь Дневного Дозора? Инквизиция мне телефон насквозь прозвонила.

- Это не мы натворили. Это мы все вместе натворили. Завулон, я тебе говорил — не лезь в церковные дела.

- Да какие там у них дела. Играются себе дети в магов — ну и пусть играются. Нам-то что? Но, к делу. Излагай суть, у меня через полчаса сауна с хорошенькими ведьмочками.

- Прорыв пылающего пердака.

- И что? Примените заклинание заморозки, или просто охлажденную бутылку. В первый раз, что ли? Гесер, мне даже странно, что я такие простые вещи…

- До шестого уровня, Завулон.

Человек в пальто замолчал, потер лоб, и привалился к фургончику.

- Информация точная?

- Абсолютно. Городецкий сам ходил смотреть. До пятого уровня Сумрак выжжен напрочь, на шестом — сильный выхлоп пердака. Если прорвется на седьмой — сам понимаешь. Это уже наш мир.

- Где сам Антон? Мне надо лично с ним поговорить.

- В реанимации с сильными ожогами.

- Ебаный ты какодемон! Мда-а-а… - Завулон достал из пальто портсигар, и предложил Гесеру. Тот отрицательно покачал головой, вытащил из ватника мятую пачку «Беломора», щелкнул пальцами и поднес коллеге огонек.

- Слушай, даже в прошлом году, когда пердак полыхнул у Папы — ну, у писателя Лукьяненко, и он ушел из лайвджорнала, доставало только до третьего уровня. Что случилось, Гесер? Кого это так припекло?

- Патриарха Кирилла. Украина получила автокефалию от Константинополя.

- Ну и что? Они же только играются в волшебников, все эти дяди в платьях. Нам, Иным, это не интересно. Пусть себе ходят хоть в крестовый поход, хоть нахуй, мы-то тут при чем? И откуда у этого, как его… Кирилла столько способностей, чтобы прожечь пердаком шесть слоев Сумрака? Даже я бы не смог.

- А он мелкий Иной. Упырь. То есть из ваших, Темных. Слушай, давай в кунг поднимемся, я тебе покажу.

Человек в пальто и дядька в ватнике полезл в фургон «Горсвета». Изнутри обшарпаный фургон выглядел как космический корабль из футуристических фильмов. За монитором на крутящемся стульчике сидел Светлый маг-оператор.

- Илья, выйди, - попросил Гесер. - Покури. Мне с дядей Завулоном серьезно поговорить надо.

Оператор вышел, плотно закрыв за собой дверцу фургона, Гесер тут же уместился в освободившеееся место и защелкал по клавиатуре, Завулон разместился рядом, нависая над монитором.

- Итак, мелкая секта, именующая себя «московское православие», разрослась до серьезной сетевой организации. Состоит она из ваших, Темных — обычно мелкие упыри, оборотни и ведьмы-кликуши. Но! - тут Гесер поднял палец, - В целях сохранения баланса по Договору, этот пандемониум укрощался, во-первых — финансовым контролем поступлений из Украины…

- Так это не наш сектор, - проворчал Завулон. - Это к Киевским Дозорам.

- Деньги поступали к нам. И прорыв поповского пердака случился у нас. И проблема теперь наша. А во-вторых, над сектой осуществлялся организационный контроль из Константинополя, через предоставление мелкой нечисти регистрации. Но нечисть заигралась, и решила немного повоевать с Украиной. А вот теперь скажи, Завулон — это же ваш проект? По Крыму и Донбассу?

- Показания я буду давать только Инквизиции, - надменно ответил Завулон. - Да мы и не собирались воевать с Украиной. А ты докаж. Нас там нет.

- Нет, так нет, - не стал спорить Светлый. Но украинский сектор решил, что берется слишком много средств на войну с ними же, и решил прекратить финансирование. Им самим деньги нужны, особенно во время войны. Константинопольский Дозор завизировал решение Киевского, вот пердак у нашего главного жреца и рванул.

- Что ты предлагаешь? - мрачно спросил Завулон. - Кроме как дожидаться локального конца света? От денег они не откажутся. Я бы мог организовать финансирование этих говнюков из казны, чтобы перекрыть убытки, но у меня самого с деньгами не густо. Мне надо боевых магов финансировать, а не всякую шушеру.

- Это же твоя нечисть, - мягко сказал Гесер. - Тебе с ней проще будет договориться. Скажи им, что они не признают решение Константинопольского Дозора и выходят из Договора.

- И что тогда? - подозрительно прищурился Темный Завулон? - Я получу целую орду невменяемых мелких чертей без регистрации.

- Тогда струя пламени у этого… как его… Кирилла превысит пропускную способность пердака, и очко просто взорвется. А остальные бесы, оставшись без регистрации Дозоров и финансирования, развеются сами по себе. И претензий не будет ни к кому. Они же сами отказались. Сможешь главного жреца секты уговорить?

- Ты самого черта уговоришь, - проворчал Завулон. - Отвернись-ка на секундочку. У нашей конторы свои секреты.

Пресветлый Гесер послушно уставился в стену кунга. Прозвучали чеканные слова заклинания Трансформации и хруст раздавленного одноразового артефакта.

- Все, можно смотреть. Ну как, похож? - Завулон покрутился на месте.

- Вылитый Владимир Владимирович! Только красивый слишком, как из телевизора. Тот же мелкий плешак, а ты просто стерх какой-то.

- Так убедительнее будет. Попы — они все красивое любят.

- Ну да, ну да… - Гесер с пониманием покачал головой. - Тебя подбросить?

- Спасибо, не надо. Я сам, через портал. Машину мою только отгоните на стоянку. - ответил Завулон, щелкнул пальцами и исчез.

Гесер вздохнул, свернул окошко на ноутбуке и полез из фургона. Илья послушно курил возле кунга «Горсвета», смешивая дым сигареты с сентябрьским теплым ароматом Москвы.

- Надо машину Завулона отогнать на стоянку, - сказал Пресветлый. - Ключи в замке, вот амулет, чтобы сиденье тебя не сожрало. Ну, потом в офис и доложишь. Фургон я сам отведу. Стой! - остановил Гесер младшего мага, уже сунувшегося в кабриолет.

- Что?

- Смотри во-о-он туда. Такое не часто увидишь, Илюха. И в Сумрак перейди, на первый уровень.

Над резиденцией патриарха РПЦ московского извода взошел гриб ядерного взрыва, только прозрачный и мертвенно-синий.

- Святой Гэндальф! Что это было? - потрясенно спросил Илья.

- Взрыв пердака высокой мощности. Превышение струей выхлопа диаметра и прочности очка. Но это внешний эффект, видимый только в Сумраке. А вот последствия будут намного эффективнее, хоть и не так красиво, м-да-а-а...

- Люди хоть не погибли? - с тревогой спросил младший Светлый маг.

- Та какие там люди, - сказал Гесер, сплюнул на асфальт и полез в ватник за «Беломором». - Черти.

https://gorky-look.livejournal.com/236427.html

 Отправлено: 15.09.18 22:17. Заголовок: Белорусские священни..

Белорусские священники тоже хотят автокефалию и считает московский патриархат самозваной фикцией

oleg_leusenkoБелорусский архиепископ: "Москвы еще не было, когда наши храмы уже стояли; после Украины мы просто обязаны получить автокефалию"

Першагерарх Беларускай Аўтакефальнай Праваслаўнай царквы, архіяпіскап Сьвятаслаў Логін.

Лидер автокефальных православных Беларуси назвал родной украинскую церковь, подчеркнув, что православие в Беларуси начиналось с Киевской митрополии, впоследствии цинично уничтоженной московской церковью.

В Республике Беларусь поддержали Украину в ее желании избавиться от московской зависимости, передает "Диалог.UA" со ссылкой на белорусское "Радые Свабода".

Глава Белорусской автокефальной православной церкви архиепископ Святослав Логин поддержал решение Константинопольского патриархата о предоставлении автокефалии Украинской православной церкви.

"Наша цель – также легализоваться в Беларуси и официально получить статус автокефалии... В прошлом веке наша церковь делала реальные шаги, чтобы получить автокефалию и признание", – подчеркнул лидер БАПЦ.

Святослав Логин сказал, что родной считает украинскую церковь, поскольку церковь в Беларуси начиналась с Киевской митрополии, цинично уничтоженной московской церковью.

"И доныне Москва делает все, чтобы украинская и белорусская церкви не получили автокефалии. Украинская церковь шла к автокефалии почти 30 последних лет. А вот в Беларуси получение автокефалии при действующей власти практически невозможно, поскольку та духовно подчинена Москве. Поэтому мы можем только молиться за то, чтобы белорусское православие жило и наше государство жило. Без независимой церкви можно со временем потерять и государство", – убежден архиепископ.

Логин считает, что предоставление автокефалии УПЦ повлияет в том числе и на судьбу БАПЦ.

"Если признают украинскую церковь, то следующие шаги должны быть и относительно белорусской церкви. Это дает нам пример и показывает, что ситуация развивается согласно канонам. Каноны, как известно, требуют для отдельного православного народа отдельной церкви. Это 34-е апостольское правило. А каноны не обсуждаются, а выполняются", - добавил он.

Архиепископ Святослав подчеркнул, что церковь в Беларуси старше московской церкви и РПЦ.

"Сначала крестили Киев, Полоцк. У нас были уже свои храмы построены, и только потом возникла Москва, которая цинично, неканонично подчинила себе Киево-Литовскую митрополию", - напомнил церковнослужитель.

По мнению предстоятеля БАПЦ, в последние годы в Беларуси растет тяга к автокефалии, которую может предоставить ей Константинопольский патриархат.

Напомним, РПЦ принялась выводить миллиарды, у патриарха Кирилла-Гундяева возникли весьма большие проблемы.

 Отправлено: 16.09.18 18:46. Заголовок: По существу, внеочер..

По существу, внеочередной Московский Синод - это явный аналог ГКЧП, который пытался не допустить новый союзный договор и развал СССР (но, по существу, сам его и спровоцировал).
27-летний цикл Великих Разрывов:

1802, (реформа высшего управления в России - созданы министерства и новые губернии)
1829, (отказ России от взятия Константинополя и заключен Адрианопольский мирный договор)
1856, (умер Петр Чаадаев - "Россия не Европа и не Азия")
1883, ("Освобождение труда")
1910, (закон о выходе крестьян из общины)
1937, (заявление об «обострении классовой борьбы по мере строительства социализма»)
1964, (внеочередной Пленум ЦК КПСС снимает Хрущева за волюнтаризм)
1991, (ГКЧП)
2018, (внеочередной Синод РПЦ объявляет о разрыве с Константинополем)

 Отправлено: 16.09.18 18:57. Заголовок: (c) diak_kuraev Нын..

(c) diak_kuraev

Нынешняя шахматная партия Кпль-Москва (на украинской доске) не первая. 150 лет назад аналогичная игра игралась на болгарском поле. Тогда Москва поддерживала чужую автокефалию, а Кпль был против.

Интересно, что ходы и аргументы зеркально поменялись.


Константинопольская Патриархия дважды направляла в Санкт-Петербург послания с предложением созыва вселенского собора: 12 декабря 1868 года и 30 сентября 1870 года.
Российский Синод в обоих случаях, отклонив предложение, высказал в марте 1871 года, в частности, следующее:

«<…> То, чего не хотела дать болгарам власть церковная по своей доброй воле, решилась дать им местная власть гражданская, государственная, указывая на свою непререкаемую обязанность заботиться о спокойствии и безопасности своих подданнных и не находя никакого другого средства положить конец тому волнению умов и тем беспорядкам, которые несколько уже лет происходят в разных местах империи из-за греко-болгарского разногласия. Мы совершенно соглашаемся с вашим святейшеством, когда вы возвышаете свой архипастырский голос против образа действий Порты, задумавшей одним собственным фирманом решить этот вопрос, который отнюдь не может быть решён без ближайшего участия церковного правительства и особенно согласия вашего святейшества, как относящийся непосредственно к вашему патриашему округу. Но, с другой стороны, объявляем со всею откровенностию, хотя и со скорбию в сердце, мы не можем согласиться с мыслию, будто для решения настоящего вопроса необходимо созвание Вселенского Собора. Вселенские Соборы, как даёт понять самое название их, могут быть созываемы только по делам, касающимся вселенской веры и церкви. <…> А вопрос греко-болгарский не касается оснований нашей святой веры и не угрожает опасностию ни одному из её догматов. <…> Каждый беспристрастный должен согласиться, что из-за таких незначительных разногласий было бы несправедливо отвергать, отлучать от церкви и называть раскольниками болгар, когда они заявляют, что не желают совершенно отделяться от вселенской патриархии <…>»

В более раннем послании российского Синода Патриарху Григорию VI и Синоду (в ответ на их послание от 12 декабря 1868 года) также выражалось мнение о нецелесообразности вселенского собора и, в частности, говорилось следующее:

«<…> Сам Вселенский Патриарх вправе делать Болгарам уступки, какие признает справедливыми или нужными <…>; но без согласия Его Святейшества и против его воли Болгары не вправе взять или отнять у Него то, чего домогаются, а тем более не вправе совершенно отказаться от церковного подчинения своему верховному Архипастырю, самовольно отторгнуться от Него, — это был бы уже раскол, и Болгары, по церковным правилам, неизбежно были бы признаны раскольниками. Но, с другой стороны, те же истина и справедливость не могут не сказать, что некоторые, если не все, желания Болгар, заявляемые ими пред Вселенским Патриархом, суть желания самые естественные, основательные, законные, и что, следовательно, Его Святейшество призывается самым своим пастырским долгом удовлетворить, по возможности, этим желаниям во имя Христианской правды и любви, для мира и блага своей духовной паствы, и чем больше удовлетворить, тем лучше. 2) По мнению Святейшего Синода, не только благо православной церкви вообще, но и благо самих Болгар требуют, чтобы они не домогались совершенного отделения от Вселенского Патриарха и полной церковной самостоятельности. Если бы Болгары составляли отдельное государство, как составляют Русские и жители Греции, тогда существование самостоятельной Болгарской церкви было бы и естественно, и безопасно <…> Но теперь, когда предполагаемая самостоятельная церковь Болгарская и церковь Греческая или Константинопольская находятся в пределах одного государства, и члены той и другой во многих местах совершенно перемешаны между собою, столкновения между обеими были бы неизбежны. <…>»

 Отправлено: 17.09.18 20:26. Заголовок: Архиепископ Памфилий..

Архиепископ Памфилийский Даниил из Соединенных Штатов и епископ Эдмонтонский Илларион из Канады, которые назначены экзархами патриарха Варфоломея в Киеве, в понедельник приступили к своей миссии.

Свою первую встречу они провели с президентом Петром Порошенко на Банковой.

«Мы представляем лично вселенского патриарха Варфоломея и одновременно священный Синод Вселенского патриархата, чтобы продолжить работу над уже решенным вопросом о начале процесса предоставления автокефалии украинской православной церкви. Мы находимся на прямой, которая ведет к финишной линии», — заявил архиепископ Даниил.

Священнослужитель подчеркнул, что они приехали в Украину не для раскола украинского православия, а наоборот, принести единение.

«Мы готовы к сотрудничеству к УПЦ Киевского патриархата. Готовы к сотрудничеству и хорошему диалогу с УПЦ в лоне Русской православной церкви. А также с УАПЦ. У нас нет никаких предостережений для того, чтобы встречаться с представителями разных религиозных организаций, услышать их мнение», — заявил он.

Экзархи также привезли с собой письмо Варфоломея к Порошенко, в котором он снова подтвердил намерение даровать Украине автокефалию.

 Отправлено: 18.09.18 10:00. Заголовок: Константинопольський..

Константинопольський патріархат заявив про невизнання канонічною анафеми, яка була накладена на українського гетьмана Івана Мазепу Російською православною церквою.
Вона була накладена на Мазепу з політичних причин, заявив представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві архієпископ Тельміський Іов (Геча).

 Отправлено: 18.09.18 10:05. Заголовок: Автокефалія заради є..

Автокефалія заради єдності
Останнім часом до нас звертаються численні клірики та миряни Української Православної Церкви з проханням пояснити наше бачення подій, що відбуваються сьогодні у церковному житті країни. У даній статті ми спробували максимально детально викласти наше бачення проблем сучасного Українського Православ’я, а також вказати шлях, який, на нашу думку, міг би привести його до консолідації на основі повної канонічної незалежності (автокефалії).

Александр Драбинко , митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский (УПЦ МП)

Формат майбутньої автокефалії

Церковна криза в Україні, результатом якої є сумне церковне розділення, – наслідок порушення (якщо не сказати руйнування) кафолічного, універсалістського виміру церковного життя, проникнення в неї секулярної, етнофілетичної ідеології. Починаючи з 20-х років минулого століття, інститут автокефалії розглядався борцями за церковну незалежність в Україні як спроба культурного і церковного відділення (separatio) від Москви. Такий самий зміст вкладався в поняття «автокефалії» і діячами українського автокефального руху на Всеукраїнському Православному Церковному Соборі 1918 р., а також на подальших церковних зібраннях, що суттєво вплинули на формування української автокефальної ідеології: Першому Всеукраїнському соборі УАПЦ 14-30 жовтня 1921 року, а також Першому помісному соборі УАПЦ 5-6 червня 1990 року (на якому був проголошений «Український Патріархат»).

З іншого боку, явне умалення кафолічної церковної свідомості спостерігалось та спостерігається сьогодні і у таборі противників автокефалії. Ще митрополитом Антонієм (Храповицьким) висувались абсолютно міфологічні контраргументи проти канонічної самостійності древньої Київської Церкви. Наприклад, що автокефалія, нібито, є «шляхом до унії». Або, що українська мова, як «мова базарна», не здатна вмістити в себе істин християнського богослов’я. Та головним контраргументом стосовно повної самостійності Української Церкви і в минулі віки, і сьогодні лишається міфологічний стереотип, що вкоренився в російській свідомості, згідно якого український народ є субетносом російського народу, тож, як наслідок, не має права на окрему державу, культуру і Помісну Церкву.

Успадкувала від попередніх епох сучасна російська свідомість, нажаль, й інший недолік – уявлення про те, що після падіння Константинополя (1453) центр справжнього, вільного від зовнішніх впливів православ’я нібито раз і назавжди перемістився у Москву. Безпідставні звинувачення на адресу першого за честю у православному світі Вселенського Патріарха і Константинопольської Церкви в цілому, ідеологія «русского мира», яка сьогодні офіційно підтримується і пропагується високими ієрархами Російської Церкви, відмова від участі у Всеправославному Соборі на Криті (2016) – все це, на превеликий жаль, вказує на нову кризу екклезіологічної свідомості у Руській Церкві, зменшення кафолічного виміру церковного життя, звуження горизонту православної думки, коли, за словом авторитетного богослова, виникає спокуса «замкнутися у випадкових межах своєї помісної національної пам’яті» (прот. Г. Флоровський).

Всеправославный собор на Крите, 2016Фото: pravmir.ru Всеправославный собор на Крите, 2016
Подібні тенденції завжди приводили до конфліктних ситуацій між Росією та її сусідами. Не стала винятком і Україна, яка завжди (у силу географічного і культурного факторів) була більшою мірою відкрита вселенському православ’ю, ніж Московія. Але сьогодні, в умовах розв’язаної Росією проти нашої країни гібридної війни, ця етнофілетична за своєю суттю ідеологія веде до посилення церковної кризи у нашій країні, вкрай ускладнює місію Православної Церкви у суспільстві та навіть прямо відштовхує від Церкви мільйони людей.

Подобається нам це чи ні, але Російська Церква асоціюється у свідомості наших співвітчизників з несправедливою загарбницькою війною, яку веде сьогодні російська держава. Подолати такий стереотип сприйняття, можливо, зміг би публічний осуд цієї загарбницької війни Патріархом Московським і всієї Русі та/або священноначаллям Української Православної Церкви. На превеликий жаль, цього зроблено не було. Як не було зроблено й іншого – знову ж таки публічного осуду священночаллям Української Православної Церкви націоналістичної та шовіністичної за своєю суттю ідеології «русского мира», що пропагується у Росії та Україні. Не нам, людям, які живуть у іншій країні та інших історичних обставинах, судити про те, чому Патріарх Кирило не зайняв позицію, аналогічну позиції Святішого Патріарха Сербського Павла (1990-2009), який свого часу категорично відкинув насильство як метод будування Великої Сербії, кажучи: «Звинувачують і мене, і Сербську Церкву, що ми закликаємо до війни за велику Сербію. А я кажу – якби велика Сербія повинна була і могла вижити тільки через злодійство, нема на це моєї згоди!». Утримуємося ми і від того, щоб засудити наших співбратів-архієреїв, які у силу свого світогляду або притаманного їм розуміння принципу чернечого послуху, не захотіли публічно засудити агресивні й очевидно злочинні дії Росії.

Ми глибоко переконані, що в ситуації, яка склалась, оздоровити церковне життя може тільки відмова від етноцентричного світогляду, повернення до справжньої (кафолічної) свідомості, а також до тверезого розуміння інституту автокефалії, про що писав у своєму Духовному заповіті покійний Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (1992-2014). Єпископат Української Православної Церкви може сприяти або протидіяти процесам становлення у нашій країні законної, визнаної повнотою вселенського православ’я, автокефалії. Але цілком зрозуміло, що внаслідок вказаних вище причин ця автокефалія є сьогодні пастирськи виправданою та історично неминучою.

Митрополит Киевский и всея Украины Владимир во время богослуженияФото: logoslovo.ru Митрополит Киевский и всея Украины Владимир во время богослужения
У 1921 та 1990 роках українська церковна свідомість стояла перед дилемою: прийняти самопроголошену автокефалію (а отже, опинитися поза спілкуванням зі вселенським православ’ям) або залишатися у складі Руської Православної Церкви (і через неї перебувати у спілкуванні з іншими Помісними Православними Церквами). Утім, сьогодні автокефалія, що ініціюється церковними ієрархами та українською державою, має зовсім інший формат. Не можна виключати, що у деяких представників Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви може виникнути спокуса трактувати Томос Вселенського Патріарха як факт визнання фактично існуючої самопроголошеної автокефалії та тієї ідеології, на яку вона спиралась у 20-х роках минулого століття. Але ані екклезіологічна позиція, ані канонічні дії Вселенського Патріархату не дають сьогодні підстав для того, аби подібним чином трактувати майбутній Томос. Мова йде не про фактичне визнання самопроголошеної автокефалії, а про дарування – вперше в історії України! – автокефалії канонічної, законної.

Не будучи етнофілетичною за своїм змістом і форматом, така автокефалія є інструментом єдності, а не розділення. Вона не углиблює розкол, як вважає дехто, а навпаки, вказує шлях до церковної єдності мільйонам православних християн у нашій країні. Не легалізує ідеологію «автокефалізму» (яку неодноразово критикував Святіший Патріарх Варфоломей), а навпаки, стає найважливішим канонічним механізмом відновлення кафолічної свідомості і повноти єдності зі вселенським Православ’ям.

Спосіб встановлення автокефалії та мотиви її проголошення



З точки зору інтересів Українського Православ’я, оптимальним способом дарування повної канонічної незалежності Православній Церкві в Україні було би проголошення автокефалії на основі всеправославного консенсусу. Вираженням такої згоди могли б стати відповідні діяння Всеправославного Собору або Синаксису Глав Помісних Православних Церков. Проте, як відомо, у ході підготовки Святого і Великого Собору Православної Церкви (2016) представникам Помісних Православних Церков не вдалося досягти консенсусу стосовно канонічного механізму надання автокефалії.

Необхідність попередньої згоди Помісних Православних Церков дійсно обговорювалась на багатьох передсоборних зустрічах, (включано зі Синаксисом Предстоятелів Помісних Православних Церков, який мав місце в Православному центрі Вселенського Патріархату в Шабмезі (Женева) з 21 по 28 січня 2016 року). Досягти консенсусу з цього питання, однак, так і не вдалося, а проект відповідного документу так і не був остаточно затверджений (а отже, не отримав законної сили та не був винесений на Всеправославний Собор). Після чого Вселенський Патріархат, як заявив нещодавно один із провідних ієрархів цієї Помісної Церкви митрополит Елпідофор (Ламбрініадіс), зрештою зняв це питання з порядку денного та «повернувся до слідування встановленій раніше святій традиції». Або, інакше кажучи, повернувся до своєї попередньої канонічної позиції та практики, згідно якої автокефалія надається Церкві, яка про це просить (якщо до того маються необхідні екклезіологічні передумови), Вселенським Патріархом шляхом видання відповідного Патріаршого і Синодального Томосу.

Вселенский Патриарх Варфоломей I во время визита в собор Святого Николая в ШвейцарииФото: EPA/UPG Вселенский Патриарх Варфоломей I во время визита в собор Святого Николая в Швейцарии
Узгодження канонічних процедур, як відомо, може розтягуватися на десятиліття і навіть століття. А тим часом у нашій країні склалася абсолютно ненормальна з канонічної точки зору ситуація, коли через відсутність законної автокефалії Церкву терзає поділ, а у ізоляції від Вселенського Православ’я знаходиться понад шість тисяч православних громад і мільйони православних християн.

Перша православна парафія на території України вийшла з-під юрисдикції Московського Патріархату ще в серпні 1989 року, а за кілька місяців – у жовтні того ж року – до новоутвореної Української Автокефальної Православної Церкви приєднався перший архієрей Російської Церкви: колишній єпископ Житомирський Іоанн Бондарчук (1929-1994). Трохи більше ніж за рік у складі Української Автокефальної Православної Церкви перебувало понад 940 громад, тобто приблизно кожна п’ята православна громада в Україні.

Відтоді минуло 29 років. Але священноначалля Руської Церкви і сьогодні не готове примиритися з ідеєю церковної незалежності древньої Київської Митрополії. У такій ситуації, беручи до уваги гостру необхідність улікування рани розколу, а також той факт, що керівництво Російської Православної Церкви не є вільним від політичної влади Росії і не може самостійно винести рішення з українського питання, залишається єдиний шлях – невідкладне дарування автокефалії Православній Церкві в Україні шляхом видання відповідного Патріаршого та Синодального Томосу Вселенським Константинопольським Патріархатом, у юрисдикції якого впродовж семи віків перебувала Київська Митрополія.

Боротьба за українську автокефалію триває уже багато десятиліть. Але ніколи ще це питання не було настільки актуальним як сьогодні. За даними авторитетного Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, останні 8 років ідентифікація жителів нашої країни з УПЦ Київського Патріархату неухильно зростає. Так, за даними за березень 2018 року, з УПЦ КП себе ототожнюють 43% православних віруючих нашої країни (або 29% її жителів), а з УПЦ себе ідентифікують в два рази менше опитаних: 19% православних (або всього 13% жителів України!). Як колись у Візантії, де в IV столітті богословські суперечки велись на базарах і у банях, у сучасній Україні канонічні проблеми обговорюють буквально усі та повсюдно.

Священики та віряни чекають від нас, архієреїв, відповідального рішення стосовно майбутнього Православної Церкви в Україні. Вони вірять, що альтернатива маргіналізації православ’я в нашій країні існує. І більшість із них вважає, що така альтернатива полягає в канонічній, законній автокефалії, на основі якої можна буде в майбутньому подолати розкол. Що ми, архієреї Української Православної Церкви, можемо відповісти на чаяння нашої пастви і духовенства? Чи задовольнять їх наші заяви про те, що питання автокефалії нібито ще «не визріло»? Чи задовольнить їх, якщо ми в черговий раз скажемо, що мільйони прихильників Київського Патріархату мають спершу «принести повне й остаточне покаяння», а потім повернутися до складу Московського Патріархату?

Фото: Макс Требухов
Церква є соборною по своїй природі, із чого слідує, що усі найважливіші рішення у ній повинні прийматися на основі соборного обговорення. Проте питання про автокефалію Української Православної Церкви досі не було уважно, відповідально та всебічно розглянуте на Соборі єпископів Української Православної Церкви. Але ж якби такий Собор був скликаний, а обговорення на ньому проблеми церковного розділення та шляхів його подолання пройшло у конструктивному дусі, то не виключено, що єпископат Української Православної Церкви зміг би, як і в 2008 році, зіграти важливу роль у зміцненні міжправославної єдності. А саме: соборно звернутися до Святішого Патріарха Московського Кирила не протидіяти, а, навпаки, сприяти отриманню Православною Церквою в Україні законної канонічної автокефалії, засвідченої у відповідному Томосі. Собор з таким порядком денним и таким концептуальним підходом до рішення церковних проблем, безумовно, посів би своє місце у підручнику історії. Але такий Собор, нажаль, досі не скликаний, ба більше — не передбачається у найближчому майбутньому, що ставить нас, архієреїв Української Православної Церкви, у скрутне моральне становище. З однієї сторони, ми щиро прагнемо зберегти єдність Української Православної Церкви, бажаючи, аби саме на її основі у майбутньому творилася єдина Помісна Церква України. З іншої, ми маємо адекватно реагувати на справедливі устремління нашої пастви і виклики часу, а, отже, не маємо морального права займати пасивну, вичікувальну позицію.

«Українська Православна Церква… не зверталась до Патріарха Варфоломея з проханням про надання автокефалії Православній Церкві в Україні і не уповноважувала на це ні Президента, ні депутатів Верховної Ради України», — говориться в офіційному повідомленні Української Православної Церкви (21.04.2018). Ці слова відображають нинішню позицію священноначалля Української Православної Церкви. Проблема, однак, у тому, що у нових історичних обставинах думка Предстоятеля і навіть Священного Синоду з питання автокефалії може не обов’язково збігатися з позицією більшості кліриків, а, головне, мирян Української Православної Церкви.

Опосередкованим доказом цьому може слугувати фактичний провал кампанії зі збору підписів проти канонічної автокефалії. З благословення церковного керівництва така кампанія вже кілька місяців триває в єпархіях Української Православної Церкви. Але не секрет, що у багатьох єпархіях благочинні і духовенство просто відмовились збирати підписи під протестним зверненням на ім’я Вселенського Патріарха. Прикметними виявились і результати цього своєрідного «референдуму про автокефалію» в Київській єпархії, де вдалося зібрати лише близько 20 тисяч підписів. (Нагадаємо, що за даними церковної статистики, на кінець 2017 року у складі Київської єпархії перебувало 396 парафій, 777 кліриків та понад 1000 монахів, а у самому місті Києві, за даними державної статистики на 1 березня 2017 року, офіційно проживало 2,928 мільйона осіб).

Читайте: До питання про можливий розрив спілкування з Константинополем
Фото: ukrinform.ru
У ситуації, що склалася, я, як і деякі інші архієреї Української Православної Церкви прийняв непросте, але цілком усвідомлене нами рішення — у міру своїх сил сприяти подоланню церковного розділення на базі законної, засвідченої відповідним Томосом, автокефалії.

Приймаючи таке безумовно непросте рішення, ми керувалися наступними міркуваннями. По-перше, у нашій країні дійсно склались усі екклезіологічні та пастирські передумови для повної канонічної незалежності (автокефалії) Православної Церкви, що діє в її межах. По-друге, рішення про доцільність автокефального буття Православної Церкви в Україні вже було соборно засвідчене у Визначенні Собору УПЦ з питання повної самостійності Української Православної Церкви 1–3 листопада 1991 року і у рішеннях Архієрейського Собору УПЦ у м. Харкові (27 травня 1992 р.). Ці, а також багато інших соборних заяв та звернень Української Православної Церкви, де у позитивному ключі говориться про майбутню автокефалію, ніхто й ніколи офіційно не відміняв, а, отже, ми, архієреї Української Православної Церкви, маємо право і навіть повинні спиратися на них у своїй діяльності. До того ж, як свідчать ці документи, прагнення автокефалії — це не забаганка окремих єпископів нашої Церкви, а затверджений соборно на початку 90-х років минулого століття загальноцерковний курс, відмова від якого, нажаль, не тільки зробила неможливим подолання розколу, а й призвела до стрімкого падіння авторитету в українському суспільстві тієї частини Православної Церкви, яка знаходиться у канонічній єдності з Патріархом Московським і всієї Русі. По-третє, у стані гібридної війни з Росією канонічна автокефалія — це єдиний і безальтернативний спосіб вилікувати рану розколу та привести до єдності зі Вселенським Православ’ям і між собою мільйони православних християн в Україні. По-четверте, така автокефалія не може бути сьогодні надана одностороннім рішенням Руської Православної Церкви — як з огляду на специфіку нинішніх церковно-державних відносин у Росії, так і з огляду на практику, що склалась у новітню історичну добу (за останні 168 років Константинополь проголосив автокефальний статус семи Помісних Церков, які сьогодні визнані усією повнотою Православної Церкви, а надана 48 років тому Священним Синодом РПЦ автокефалія Православної Церкви в Америці визнається лише частиною православного світу). Насамкінець, по-п’яте, і цей аргумент також має для нас суттєве значення, звернення до Вселенського Патріарху зі сторони церковних ієрархів та державної влади України відбулося після того, як зазнала невдачі спроба розпочати повноцінний діалог між Київським Патріархатом та Російською Православною Церквою.

Не дивлячись на примирливе звернення на ім’я Патріарха Московського і всієї Русі глави Київського Патріархату (16.11.2017), останній Архієрейський Собор РПЦ (29.11–02.12.2017), на жаль, не знайшов можливості зробити реальний крок назустріч — «вменить яко не бывшие» усі рішення, включно з рішеннями про заборони та відлучення, що стоять на заваді встановленню єдності. Можна по-різному оцінювати попередню діяльність нинішнього глави Київського Патріархату. Але беззаперечним залишається одне. Немає гріха, що би затьмарив Боже милосердя.

Фото: EPA/UPG
Коли мова йде про єдність Церкви і відновлення співпричастя зі Вселенським Православ’ям для мільйонів наших братів і сестер, — потрібно відійти від слідування букві закону і дати можливість діяти Божому милосердю. Іншими словами, застосувати принцип ікономії і «вменить яко не бывшие» канонічні покарання на церковних діячів, які брали участь в українському автокефальному русі. Прикладів прояву подібного роду ікономії в історії Вселенської Церкви більш ніж достатньо.

Головний мотив, який підштовхнув нас підтримати ідею автокефалії Православної Церкви в Україні, це мотив пастирський. Ніхто з нас не бажає порушувати церковний мир або ввійти у історію у якості «церковних революціонерів», як колись написав про себе один з головних ідеологів неканонічної автокефалії минулого століття Василь Липківський (1864–1937). Але ми згідні з позицією тих канонічних українських архієреїв, які ще у вересні 1922 року, тобто через рік після проголошення автокефалії самочинної, прийшли до висновку, що єдиним способом відновлення церковного миру та єдності є автокефалія законна та канонічна. Мова йде про рішення «Київської наради» — наради єпископів, духовенства і вірян православних єпархій України, що відбулася у Києві 2–4 вересня 1922 року під головуванням Патріаршого Екзарха митрополита Михаїла (Єрмакова), та прийшла до висновку про доцільність автокефального буття Української Православної Церкви.

Багаторічне протистояння між канонічною Українською Православною Церквою та Київським Патріархатом призвело до того, що ми стали відноситись до своїх співбратів по вірі як до «язичників та митарів». Але у рамках цього світогляду і цього ставлення до ближнього розкол неподоланний. Ми можемо відкидати волюнтаристичні та нецерковні методи, якими боролися за автокефалію її прибічники, починаючи з 1918 року. Але ми не можемо відвертатися від живих людей, не можемо відвертатися від наших ближніх — тих, з ким ми живемо у один час, у одній країні, а іноді й у одних сім’ях. «Автокефалія неприйнятна», — вважає певна частина наших співбратів-архієреїв. «Не сьогодні», — вважають інші. Але ми маємо задати собі питання: як би вчинив у такій ситуації Сам Христос? Чи цурався би Він сучасного «розкольника», подібно до того, як Його співбрати по плоті цуралися «неканонічних» самарян? Пройшов би Христос повз таку людину, подібно левіту? Вимагав би Він публічного покаяння у загубленої вівці, перш ніж відправитися на її пошуки? Господь помер за грішників і за тих, хто перебував у найстрашнішому розколі — розколі з Богом. И якщо ми хочемо бути причасниками Його благодаті, то повинні бути причетні і до Його способу існування. Інакше кажучи, навчитися прощати і любити — прощати і любити без будь-яких попередніх вимог та умов.

Автокефалія дійсно не стане панацеєю, до того ж, вона може поставити нові виклики перед українською церковною свідомістю. Але у історичній ситуації, що склалася, коли в ізоляції від вселенського Православ’я перебувають мільйони наших співвітчизників, у нас просто немає іншого вибору. «Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом», — пише апостол Павло (Рим. 9:3). Не багато хто з сучасних людей здатен на такий подвиг самозречення. Але змогти подолати розкол нам допоможе і дещо незрівнянно менше — відмова від принципу корпоративно-канонічного егоїзму та згода з можливістю автокефалії Української Церкви. Вірніше, згода з тим, що поряд з юрисдикцією Російської Православної Церкви в Україні може виникнути нова — автокефальна.

Фото: Макс Требухов
Можлива мінімізація конфлікту з Російською Православною Церквою

Ми усвідомлюємо, що проголошена Константинополем автокефалія, можливо, не буде одразу ж визнана усім православним світом. Звертаючись до історичних прецедентів, однак, ми бачимо, що подібні конфліктні ситуації згодом долаються церковною свідомістю. Прикладом тут може слугувати проголошення канонічної незалежності Елладської Церкви від Константинопольського Патріархату. Виникнення цієї Помісної Церкви багато в чому нагадує нинішні церковні події в Україні. Автокефалія Елладської Церкви: 1) співпала з переорієнтацією Греції з Євразії на Європу; 2) була проголошена після перемоги національно-визвольної революції 1821 року, у стані «гібридної» війни з Туреччиною (на території якої перебував Вселенський Патріарх); 3) була політично мотивована новоствореною грецькою державою — ініційована грецьким національним зібранням (форма парламенту) та проголошена 23 липня 1833 року спеціальною декларацією «Короля греків» Оттона І. Схизма між Афінами та Константинополем тривала 17 років. Але 1850 року Священний Синод Вселенського Патріарха видав Томос, яким (на певних канонічних умовах) надав законну автокефалію Православній Церкві у грецькій державі, після чого відносини між двома Церквами нормалізувались та стали партнерськими.

Цей приклад показує, що нинішнє драматичне протистояння між автокефальним рухом в Україні і Російською Православною Церквою насправді ситуативне. Ба більше, існує канонічна модель, спираючись на яку можна мінімізувати конфлікт вже сьогодні, коли з питання автокефалії немає однодумності серед єпископату та духовенства Української Православної Церкви. Адже навіть у такій, повній протиріч, ситуації противники та прибічники автокефалії в Українській Православній Церкві могли би досягти компромісного рішення. Ті, хто вважає за доцільне будувати церковне життя в Україні на базі нового канонічного статусу (автокефалії), могли б увійти до складу Помісної Української Православної Церкви. А архієреї, духовенство та віруючі Української Православної Церкви, які бажають перебувати у канонічній єдності з Патріархом Московським і всієї Русі, — зберегти свій нинішній канонічний статус, або заснувати в Україні Екзархат Російської Православної Церкви.

Звісно, така модель не передбачала б адміністративної єдності цих двох церковних структур. Але ці церковні світи не були б і «паралельними». Адже за умови збереження молитовної та євхаристійної єдності нам би вдалося зберегти і навіть примножити головне — нашу єдність у Христі, у таїнствах. Як засвідчив досвід канонічних дій Московського Патріархату в Америці (1970), після отримання повної канонічної свободи від кіріархального центру у парафій, що існували раніше у складі однієї структури, з’являється можливість вільного юрисдикційного самовизначення. Вони можуть або увійти до складу новоутвореної автокефальної Церкви, або зберегти свій зв'язок з колишнім церковним центром (що і зробили 44 парафії Північно-Американської митрополії, що не побажали увійти до складу Православної Церкви в Америці, яка отримала незалежність від Москви, та зберегли свій канонічний зв'язок з Патріархом Московським).

Звісно, мультиюрисдикційна модель скоріше притаманна для православних у діаспорі, аніж у традиційних православних країнах. Оскільки, слідуючи цій моделі, доволі складно виконати один із древніх канонічних принципів: «Одне місто — один єпископ — одна церква». Але ми маємо пам’ятати, що канонічна ситуація в Україні вже давно ненормальна: у ізоляції від вселенського Православ’я в нашій країні перебуває близько третини усіх православних парафій. А заснована на принципі ікономії, мультиюрисдикційна модель, по-перше, може зцілити рану розколу, а, по-друге, не буде обмежувати свободу віруючих (зокрема і християнську свободу тих, хто не готовий сьогодні відмовитися від єдності з Російською Православною Церквою).

Фото: пресс-служба президента
Важливу роль в реалізації такої моделі улікування конфлікту може зіграти і українська держава. Як заявив Петро Порошенко, майбутня єдина Помісна Церква «аж ніяк не буде державною церквою», а українська держава не буде ставити під сумнів права своїх громадян, зокрема, їх право самостійно, по своїй совісті та розсуду, обирати собі церковну юрисдикцію (див. заяву Президента України від 24.04.2018). Спираючись на цей принцип та зупиняючи спроби дискримінації зі сторони радикальних націоналістичних організацій стосовно церковних громад, що не забажають виходити зі складу Московського Патріархату, українська держава не тільки підтвердить свою прихильність європейському шляху розвитку, але і допоможе Церкві пережити юрисдикційний конфлікт.

Реальним бачиться подолання й іншого конфлікту між російською та українською церковною свідомістю — історичної суперечки за Київську спадщину. І Україна, і Москва обстоюють своє право називатися спадкоємицями древньої київської культури та церковної традиції. Додало драматизму до цього конфлікт і самостійне (в умовах канонічної ізоляції) проголошення Київського Патріархату, що сталось в 1990 р. Але насправді будь-яка боротьба за будь-яку спадщину — справа цілком безперспективна. Життєво важливо не здаватися, а бути, не проголошувати, а втілювати щось у своєму житті. Звісно, і сучасній Росії, і сучасній Україні приємно усвідомлювати себе спадкоємицями древньої Київської Русі. Але згадаємо і про наш головний спадок — Новий Заповіт. Цей спадок належить усім і нікому окремо. Святе Письмо, у повному чи частковому складі, існує сьогодні на 3363 мовах. Але насправді Євангеліє належить не тому народу, на мові якого воно написане, або чиєю мовою перекладене. І тим більше, не тій людині, у чиїй власності перебуває відповідне видання. Новий Завіт належить лиш тому, чиє серце здатне його вмістити…

Це ж стосується і скромнішої — Київської — спадщини. Древній Київ належить не тому, у чиїй державній чи церковній юрисдикції він перебуває. Київський спадок належить люблячому — тому, хто його полюбив та намагається актуалізувати його у своєму житті. «Об’єднують не ідеї, а спосіб життя, до якого вони залучають», — писав з цього приводу Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.