Отправлено: 19.04.18 23:25. Заголовок: УКРАИНСКАЯ АВТОКЕФАЛИЯ

 Отправлено: 28.09.18 13:39. Заголовок: (с) Андрей Кураев П..

(с) Андрей Кураев

Почему Кремль против автокефалии

Действия МП логичны, если наложить их вот на какую схему:
народ Украины с каждым часом все более устает от власти киевской хунты. Не за горами новый и последний "майдан". Придет к власти новое народно-революционное правительство, и новый Амин попросит помощи российских десантников. И когда наши танки рванут на Львов, задача правильной церкви - встречать колокольным звоном и цветами своих освободителей. А чтобы церковь оставалась правильной и управляемой - надо тянуть время (по выражению Варфоломея - "до греческих календ"), не отпускать ее до Дня Освобождения. А потом она уже и не шелохнется...

Впрочем, об этом я говорил не раз. Но вот и подтверждение.

Варфоломей раскрыл содержание своей трехчасовой беседы с нашим патриархом.

И с чего ее начал наш кормчий? С того, что в результате прошлого майдана к власти на Украине пришло неправильное и незаконное правительство, но промосковские силы скоро его сбросят...

Читать тут >>>

перевод на украинский
https://www.facebook.com/sguardo.intento/posts/158755801724884

Заодно стала понятна и одна из причин тогдашней ярости патриарха Кирилла на Илариона. Кстати, еще во время последнего визита Варфоломея в Россию он просил п. Кирилла "осадить этого мальчика".

Согласно стенограмме, наш святитель перепутал Иону и Иова. Он также призвал Варфоломея и всех православных поддерживать католических епископов, обвиняемых в педофилии. Ну да. Кто бы сомневался в этой солидарности...

 Отправлено: 01.10.18 20:42. Заголовок: Главу Української по..

Главу Української помісної православної церкви на Об'єднавчому соборі виберуть 63 архієреї: 41 з УПЦ КП, 12 - з УАПЦ і 10 - з Московського патріархату - патріарх Філарет в інтерв'ю 5 каналу.

Собор планують провести відразу ж після отримання Томосу про автокефалію від Вселенського патріархату.

 Отправлено: 04.10.18 12:23. Заголовок: (с) А. Кураев: "..

(с) А. Кураев:

"Позиция русского правительства основывалась на решении собора восточных патриархов (т. е. на документах об учреждении в Москве патриаршества): «Егда соборомъ святѣйшихъ восточныя Церкве патрiарховъ и многихъ архiереевъ устроися въ царствующемъ градѣ Москвѣ, при благочестивыхъ православныхъ царѣхъ патрiаршескiй престолъ, повелѣша вси соборнѣ всѣхъ Россiйскихъ престоловъ архiереемъ, в сѣверной странѣ, повиноватися патрiаршу престолу Московскому и писатися патрiарху титлою сице: патрiархъ Московскiй и всея Россiи и сѣверныхъ странъ». http://www.pravoslavie.ru/116071.html#_ftn120

Хм... В решении московского собора, утвердившего патриаршество в 1589 году, перечисляются все епархии нового патриархата. Это полный, закрытый и исчерпывающий перечень, обозначающий границы московской юрисдикции.

Самые южные из под-московских епархий в этой грамоте – Чернигов и Брянск. Самые западные – Смоленск и Псков (http://books.google.ru/books?id=TU0MAQAAMAAJ&pg=PA95&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false).

Киевская южно-русская митрополия в составе нового патриархата не значится. Никаких украинских подписей на этой грамоте нет (ни епископов, ни старцев монастырей). Киевская митрополия в составе Кпльского патриархата при этом отнюдь не ликвидируется.

(и я обращал на это внимание еще в 2014 году https://diak-kuraev.livejournal.com/688407.html).

На наших глазах патриарх Кирилл своей железной волей и лишь по ему одному ведомому соображениям разрезал десятки старых митрополий. Вот так и Кпль разрезал свою Киевскую митрополию на две части (и даже более). Имел право. То, что из одной из этих половинок выросла Моспатриархия, ничего не значит для канонического статуса другой.


Вот Требник Петра Могилы (1646 год): "Константинопольскому патриарсе, яко природному отцу и свойственному пастырю Российския Церкве, и от него благословенному митрополиту Киевскому Галицкому и всея России, истинное даже до кончины живота моего послушание присягаю"
(Чин, как приимати еретик к православной вере приходящих. стр. рпл)

Есть обратное - в 1681 г. кпльские патриарх и синод отторгли от Киевской епархии Каменецкую епископскую кафедру. На нее был поставлен грек - бывший лидорикийский епископ Панкратий, ставший митрополитом, ипертимом и патриаршим экзархом «всей Малой Росии». Панкратий, «митрополит Каменецкий, и Подольский, и всей Малой Руси, экзарх константинопольский» упоминается в документах до 1690 г.
http://www.pravenc.ru/text/1470091.html

Важно отметить и то, что сам московско-киевский митрополит Гедеон просил прощения у патриарха Вселенского за свою московскую хиротонию "кроме правил" (см. грамоту патриарха Дионисия об утверждении его избрания - там же, грамота 45, стр. 188 (370)). Значит, даже он не разделял мнение о. Михаила о тогдашних границах Московского патриархата.

 Отправлено: 04.10.18 12:26. Заголовок: (с) А. Кураев: 25 ф..

(с) А. Кураев:

25 февраля 1647 г. избран единогласно митрополитом Киевским с титулом "Сильвестр Коссов, милостию Божиею архиепископ митрополит Киевский, Галицкий и всея России, епископ Мстиславский, Оршанский и Могилевский". 18 января 1649 г. состоялось патриаршее утверждение на митрополии Киевской и назначение экзархом Константинопольского престола.

 Отправлено: 05.10.18 09:46. Заголовок: Болгарська православ..

Болгарська православна церква провела Синод, який парадоксальним чином відкинув пропозиції РПЦ з проведення Всеправославного собору в зв'язку з ініціативами Константинополя надати автокефалію Україні. Кількість прихильників цієї ідеї серед членів болгарського Синоду показує, яка реальна підтримка у УПЦ МП в цій Церкві.

Рішення Св. Синоду від 04.10.2018 р.

На черговому засіданні Св. Синод БПЦ-БП розглянув лист вх. № 599 від 03.10.18 р Московського і всієї Росії патріарха Кирила, в якому той повідомляє про тривожні події, пов'язані з церковним життям канонічної дієцезії УПЦ-МП.

Після заслуховування пропозиції Пловдивського митрополита Миколая і після проведення голосування Св. Синод вирішив передати лист Московського і всієї Росії патріарха Кирила на розгляд спеціально створеної комісії з питання, пов'язаного з церковним розколом на території України при Св. Синоді БПЦ-БП. «ЗА» цю пропозицію проголосували: Болгарський Патріарх Неофіт, Слівенський Йоанікій, Великотирнівський Григорій, Пловдивський Миколай, Доростольський Амвросій, Західно- та Середньоєвропейський Антоній, Неврокопський Серафим, Русенський Наум, Старозагорський Кипріян і Врачанський Григорій.

«ПРОТИ» цього рішення голосували: Ловчанський Гавриїл, Варненський і Великопреславський Йоан, Видинський Даниїл.

***

У зв'язку зі згаданим листом Св. Синод заслухав усну пропозицію Ловчанського митрополита Гавриїла, який вніс проект рішення Св. Синоду, а саме: «З питання надання автокефалії УПЦ Св. Синод БПЦ-ПЦ вважає, що слід скликати Всеправославний собор, який вирішить це питання». «ЗА» це рішення митрополита Гавриїла голосували: Ловчанський Гавриїл, Варненський і Великопреславський Йоан, Видинський Даниїл.

«ПРОТИ» голосували: Болгарський Патріарх Неофіт, Слівенський Йоанікій, Великотирнівський Григорій, Пловдивський Миколай, Доростольський Амвросій, Західно- та Середньоєвропейський Антоній, Русенський Наум, Старозагорський Кипріян.

Особливу думку з цього питання висловили: Неврокопський Серафим і Врачанський Григорій.

Після проведення голосування Св. Синод не прийняв запропонований митрополитом Гавриїлом проект рішення.

Переклад тексту з болгарської - Ілля Бєй

 Отправлено: 06.10.18 18:30. Заголовок: ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ..

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТОЛ І УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА

Вересень 2018 року

Подяки

Вселенський Патріархат висловлює подяку видатним дослідникам, грекам та росіянам, чий бездоганний науковий внесок сприяв відновленню історичної правди про відносини Української Церкви та її Матері-Церкви.

Зокрема, особливу подяку висловлюємо фахівцям Навчального інституту Національного банку Греції та відомому історикові, філологу і палеографу п. Агамемнону Целікасу, який надав у розпорядження Вселенському Патріархату, як в оригіналі, так і в транслітерації, давні примірники критичних Патріарших та Синодальних документів, що стосуються відносин Української Церкви з Константинопольським і Московським Патріархатами у сімнадцятому столітті.

Разом з тим ми висловлюємо щиру вдячність ерудованому вченому п. Костянтину Вєтошнікову, який поділився своїми неоціненними знаннями з приводу цієї публікації, що отримав Вселенський Патріархат.

1

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТОЛ ТА УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА

Документи свідчать

У контексті дослідження, проведеного Вселенським Патріархатом щодо надання церковного статусу автокефалії Церкві

в Україні, були сформульовані різні думки, у тому числі й представниками державних установ, які піддають сумніву канонічну прерогативу Константинопольської Церкви провадити діяльність у цьому напрямі. Основний аргумент, запропонований у зв'язку з цим, полягає в тому, що Україна «становить канонічну територію Московського Патріархату», і, отже, такий акт з боку Вселенського Патріархату стане «втручанням» у закордонну церковну юрисдикцію.

Зважаючи на це, було визнано за необхідне, щоб Вселенський Патріархат нагадав усім про історичну та канонічну правду стосовно відносин Константинопольської Церкви з Українською Церквою, про яку свідчать збережені офіційні документи, що, на жаль, або ігноруються або в іншому разі навмисне приховуються з кон’юнктурних причин.

Відносини Вселенського патріархату з Українською Церквою:

короткий історичний екскурс

Українці, як і всі нащадки древніх русів, завдячують своєю християнською вірою і православним корінням Вселенському Патріархату. Загальновідомі історичні події, що призвели до хрещення киян за князя Володимира Великого у Х столітті та поширення православ'я на всій території Київської Русі. Вселенський Патріархат утворює Материнську Церкву для всього українського народу, так само, як і для всіх росіян, білорусів та інших народів дуже великого регіону.

2

Руська митрополія записана у стародавніх офіційних статутах Константинопольського Патріархату, наприклад, у формулярі Лева Мудрого чи Філософа (XI століття)1, як шістдесята єпархія Вселенського Престолу. Спочатку вона була об'єднана під назвою «Київ і вся Русь», зрозуміло, з резиденцією у Києві. Згодом київські митрополити перенесли свою резиденцію до м. Володимира, і, зрештою, до Москви, хоча вони завжди вважали Київ канонічною резиденцією.

Близько середини п'ятнадцятого століття Київська митрополія розділилася на дві після виборів митрополита Йони в Москві (1448 р.) та митрополита Григорія на чолі з Патріархом-уніатом Григорієм Маммасом (1458 р.). Митрополит Григорій пізніше навернувся до православної віри і був прийнятий Вселенським Патріархом Діонісієм I (1470 р.), а в 1561 році в Москві було поставлено нового митрополита Феодосія, без консультацій з Вселенським Патріархатом. Після піднесення Московської митрополії до статусу Патріархату Вселенським Патріархом Ієремією II (1589 р.) Київська митрополія продовжувала функціонувати у підпорядкуванні Вселенського Патріархату, що здійснював нагляд через своїх делегованих екзархів, чи Патріархом особисто, як це сталося в 1589 році, коли Патріарх Ієремія II відвідав Київ, усунув Митрополита Київського Онисифора як двоєженця та інших обвинувачених представників духовенства, висвятив Михаїла (Рогозу) на Митрополита Київського. Крім того, він затвердив і благословив Богоявленське братство), що з часом перетворилося на академію, а також наказав скликати єпархіальний собор в Україні.

Мабуть, найзначнішу допомогу Українській Церкві Вселенським Патріархатом було надано під час повної латинізації та приєднання разом з єпископами до унії. У 1620 році Вселенський

1 Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae, Paris, 1981, 388.

3

Патріарх уповноважив Патріарха Єрусалимського Феофана відвідати Україну, де він висвятив православних єпископів, відновив єпархіальний собор та обрав місцевого митрополита з дозволу Вселенського Патріарха. Звичайно, рукопокладення ієрархів для Київської митрополії Патріархом Єрусалимським Феофаном не означало, що і митрополія була підпорядкована цьому Патріархатові.
Після політичного об'єднання України з Росією в 1654 році постало питання і церковної інтеграції цих земель з Московським Патріархатом. Однак митрополити, єпископи, духовенство, шляхта та весь народ України рішуче відкидали це об’єднання. Зусилля Росії в 1684 році щодо придбання Київської митрополії за Вселенського Патріарха Якова виявилися марними. Київський митрополит Сильвестр разом зі своїми наступниками Діонісієм, Йосипом та Антонієм, незважаючи на тиск, відмовилися прийняти рукопокладення від Патріарха Московського. Тільки їхній наступник Гедеон піддався на вмовляння і в 1685 році був хіротонізований Патріархом Московським Іоакимом, але навіть тоді Великий Собор, скликаний у Києві, оголосив таке обрання не дійсним і хіротонію – не чинною, оскільки це сталося без відома Вселенського Патріарха. Ця акція Патріарха Московського становила серйозне канонічне порушення права. Вивищення до сану митрополита єпископа, який належить до іноземної єпархії, без згоди місцевого патріарха, є порушенням священних канонів, таких як правило 35 Правил святих апостолів, правило 6 Першого Вселенського Собору, правила 13 і 22 Собору в Антіохії та 15 Собору в Сардікії. Разом з тим цей акт свідчить про втручання у справи іншої єпархії, що засуджено правилом 2 Другого Вселенського Собору, 13 і 22 Антіохійського Собору та 3 Сардікійського Собору. Поширення влади єпископа на іншу єпархію однозначно засуджується як порушення стародавніх прерогатив церков у правилі 8 Третього Вселенського Собору та правилі 39 П’ятого-Шостого (Трульського) Собору.

4

Згодом Гедеон і ті, хто був у Москві, зрозуміли, що нічого не можна було досягти без схвалення Вселенського Патріарха, і тому вони зосередили всі свої зусилля на тому, щоб переконати (або примусити) тодішнього Вселенського Патріарха Діонісія IV визнати висвячення Гедеона. Багато зусиль для досягнення цієї мети було докладено російськими царями та урядом через посла Нікіту Алексєєва, який відправився в Адріанополь, де перебував Вселенський Патріарх Діонісій IV. Їхні перемовини та закулісні дії зафіксовані в дванадцятитомній Історії Єрусалимського Патріархату Патріархом Єрусалимським Досіфеєм, який також перебував там і брав участь у перемовинах через своїм особисті стосунки з царською сім'єю. Результати цих бесід задокументовані в Патріаршому та Синодальному «Акті» або «Грамоті про передачу» (Γράμμα ἐκδόσεως), датованій червнем 1686 року, що була підписана Вселенським Патріархом Діонісієм IV та Священним Синодом Константинопольської Церкви, а також іншими митрополитами Вселенського Патріархату. Фактично оригінал Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року був знищений, втім, крім російських перекладів, існують автентичні грецькі копії часів Патріарха Каллінікоса II (1688, 1689-1693, 1694-1702), завдяки якому оригінальний грецький текст був точно відновлений2. Збережено також грецький оригінал «Листа», надісланого Вселенським Патріархом Діонісієм IV царській родині російських імператорів Івана і Петра, а також княгині Софії, що був оприлюднений у збірці офіційних документів російського уряду в 1826 році3.

2 В. Г. Ченцова (В. Г. Ценцова), Синодальное решение 1686 г. о Киевской митрополии, Древняя Русь. Вопросы медиевистики 2 [68] (2017), 100-102.

3 Сборні державних грамот і договень, що зберігаються в державній колегії іноземних справ, Частина четверта, Москва, 1826, 514-517.

5

Отже, існують два критичні тексти, а саме: Патріарший та Синодальний «Акт» 1686 року, відновлений сьогодні російськими істориками в його первісному вигляді, та оригінальний «Лист» Вселенського Патріарха Діонісія IV російським царям (додаються у розділі «Додаток» до цієї статті). Збереглися, звичайно, ще певні офіційні документи, що стосуються цієї теми: один – у грецькій копії, інші – в тогочасних російських перекладах, серед яких є офіційні переклади російського Міністерства закордонних справ, що зберігаються в архівах цієї установи, та інші також в офіційному перекладі, що увійшли до складу рукописів збірки «Ікона», яка містить різні тексти, що належать до Московського Патріархату4.

Слід зазначити, що перший зі вказаних текстів, що є не тільки Патріаршим, але й Синодальним документом, є першорядним за канонічною та правовою цінністю, а це означає, що в разі виникнення будь-яких розбіжностей такому документу потрібно віддавати перевагу перед всіма іншими, бо він передає справжнє вираження волі Вселенського Престолу.

4 Архів Юго-Західної Росії, Частина 1, Том V, Київ, 1859, 166-193.

6

Висновки за результатами вивчення текстів Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року або «Грамоти про передачу» та «Листа» Вселенського Патріарха Діонісія IV

Вивчення цих двох фундаментальних текстів, і, насамперед, Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року або, точніше, «Грамоти про передачу», приводить до таких висновків:

1. Підпорядкування Київської митрополії відбулося у «спосіб поступливості» і «з міркувань ікономії» з огляду на конкретні історичні обставини того періоду «як через велику відстань, так і війни між двома царствами». З цих причин «ворог правдивої, істинної, святої та бездоганної віри православних християн посіяв кукіль між пшеницею (тобто в межах православ'я), перед якими постає загроза потрапити під владу чужинців та перейняти чуже мислення». Про тимчасовий характер цієї «поступливості та поблажливості» Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року також однозначно свідчать записи видатного Патріарха Єрусалимського Досіфея, роль якого у відповідних переговорах виявилася вирішальною, стосовно його заяви посередникові-послу Нікіті Алєксєєву про те, що: «віддати» ... Київ під опіку (ἐπιτροπικῶς) Московії довелося через загрозу тиранії, до настання дня Божественного відвідання»5.

2. Як випливає з Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року, сенс «підпорядкування» Київської митрополії Патріарху Московському, по суті, полягав лише у дозволі на висвячення Митрополита Київського: «нехай Свята Київська єпархія буде підпорядкована Святішому Патріяршому престолу великого і Богом береженого міста Москви, а саме: рукопокладати у ньому Митрополита Київського, коли виникне така потреба».

5 Патріарх Досіфей Єрусалимський, Історія Патріархів Єрусалиму, Книга XI, 28, Том 6, Салоніки: Видання Рігопулос, 1983, 240.

7

Тлумачення за допомогою слів «а саме» пояснює значення слова «підпорядкована». У Патріаршому та Синодальному «Акті» 1686 року прямо вказано: «[підпорядкування цієї Київської митрополії було покладено на Святіший Патріярший престол Московії», тобто про те, що Патріарх Московський може висвятити Митрополита Київського від імені Вселенського Патріарха, і не більше. Збережені грецькі копії оригіналів свідчать: «[На] дати дозвіл ...

рукопокладати», ... і такий дозвіл надається йому з міркувань ікономії». В єдиному документі, що зберігся в оригіналі («Лист» Вселенського Патріарха Діонісія IV російським царям) прямо зазначено: «[Б] - Блаженніший Патріарх Московський ... має право обдарувати Митрополитом Київським з дозволу», що означає, що Патріарх Московський може з дозволу Вселенського Патріарха рукопокладати Митрополита Київського.

Той факт, що мова не йде про ширші поступки Київської єпархії на користь Московського Патріархату, вбачається з того, що Патріарший та Синодальний «Акт» 1686 року: (а) позбавляє Патріарха права обрання Митрополита Київського і (б) вимагає від

кожного Митрополита Київського поминати Патріарха Константинопольського «серед перших» за Божественною Літургією. Необхідно підкреслити важливість цих двох умов.

3. Дозвіл, наданий Патріархові Московському хіротонізувати Митрополита Київського і лише його, після того як останній обирається духовенством та мирянами Київської єпархії, передбачає значну ступінь автономії та самостійності цієї єпархії. Понад те, ця автономія не надається Патріархом Московським немовби володарем, а Патріарх Московський змушений прийняти це як умову, покладену Вселенським Патріархом і яку Патріарх Московський зобов'язаний поважати. Відповідно до цієї умови, Патріарх Московський не має права продовжувати будь-яку інтеграцію, поділ або скасування цієї митрополії. Це означає, що її адміністративна асиміляція в Московському Патріархаті цілком виключена.

8

4. Вимога до кожного Митрополита Київського поминати «серед перших» за Божественною Літургією ім'я Вселенського Патріарха є найяскравішим доказом того, що Київська єпархія не була надана Московському Патріархатові як його канонічна територія. Поминання «серед перших» за Божественною Літургією імені Вселенського Патріарха митрополитом підтверджує його канонічну залежність і не означає простого вияву побажання або люб'язності. Справді, Патріарший та Синодальний «Акт» 1686 року чітко роз'яснює умови поминання Вселенського Патріарха як «джерела і влади» підданих йому ієрархів. Натомість поминання Патріарха Московського після Патріарха Константинопольського характеризується щодо нього як «старшого [γέρων] і начальника (ієрарх) [προεστώς]», а саме: передає духовний зв'язок висвячуваного до ієрарха-висвячувача6. Слід підкреслити, що «Акт» про Митрополита Філадельфійського у Венеції, який дає йому дозвіл на посвячення ієрархів Кефалонії та Кітер, також передбачає поминання Митрополита Філадельфійського висвячуваними особами, яких той висвячує, не маючи на увазі те, що Митрополит Філадельфійський стає їхнім начальником. За аналогією це означає, що поминання Патріарха Московського після Вселенського Патріарха не передбачає жодного надання йому юрисдикції. З цих причин російський вчений Вадим Миронович Лур’є7, який вивчав синодальні документи 1686 року стосовно Київської митрополії разом з іншими російськими істориками,

6 Вирази "старший" і "голова (ієрарх)" походять від монастирської термінології і позначають духовні стосунки. Див. [Митрополит] Пантелеймон Караніколас, Відповідність до православним канонічним нормам, Афіни: Публікації Астіра, 1979, 298-299.

7 Б. Лурье, Русское православие между Киевом та Москвою, очерки истории русской православной традиции между XV і XX столетиями, Москва, 2009.

9

дійшов висновку, що ці умови ясно мають на меті зберегти канонічну владу Вселенського Патріарха над Київською єпархією 8.

5. Прерогатива, надана суверенним ієрархом іноземним ієрархам для того, щоб вони висвячували духовенство у своїй єпархії, є канонічною і звичною навіть сьогодні, коли це відбувається з чіткого дозволу місцевого пастиря, хоча це не означає відокремлення канонічної території. Саме така обставина передбачена Патріаршим та Синодальним «Актом» 1686 року стосовно того, що духовенство та миряни Київської єпархії «мають дозвіл відправити обраного ними за усталеним звичаєм згідно з канонами кандидата на Митрополита Київського до Патріарха Московського для рукопокладення». Отже, йдеться про надання з дозволу правлячого ієрарха права на рукопокладення ієрарха, що належить до юрисдикції іншого архієрея 9.

6. Поступка Вселенського Патріарха Діонісія IV Патріарху Московському щодо дозволу на рукопокладення Митрополита Київського сталася через синодальну «Грамоту про передачу» під назвою, що мають всі відповідні документи. Слово «передача» є

8 Βλ. Κ. νθΙοοΗηίΤον, «Τα "οοηοθδδίοη" άθ Ια ΉθΚοροΙθ άθ Κίθν αυ ραΙποτοΗθ άθ Μοδοου ΘΠ 1686:

Αηοΐ^δθ οαηοηίηυθ», Ρτοεεεάίη§5 ο/ ϊΗε 23τά ϊηίετηαΐίοηαϊ Οοη^τεβε ο/ Βρζαηϋηε δΐηάίεδ, Βεϊξταάε, 22-27

Άηξηεϊ 2016 : Κοηηά ΤαΜεε, ΕάίΙοΓδ Βο]αηα ΚΓδ^αηονίό, ΕμΒο^ίΓ Μίΐαηονίό, Βθ1§Γαάθ 2016, ρ. 780-784.

9 Ὁ Πατριάρχης Δοσίθεος προέτεινε κατά τάς διαπραγματεύσεις ὡς πρότυπον τούς κανόνας Ἀγκύρας 13, Ἀντιοχείας 10 καί Ζ’ Οἰκ. 14. Πλησιέστερον χρονικῶς πρός τήν «Πρᾶξιν» τοῦ 1686 παράδειγμα χορηγήσεως ἀδείας πρός χειροτονίαν εἶναι τό χρυσόβουλον τοῦ 1651, μέ τό ὁποῖον ὁ Οἰκουμενικός Πατριάρχης δίδει ἄδειαν εἰς τόν Μητροπολίτην Φιλαδελφείας Ἀθανάσιον Βαλεριανόν, διαμένοντα εἰς τήν Βενετίαν, νά χειροτονῇ τόν Κεφαλληνίας καί τῶν Κυθήρων λόγῳ τῶν ἐχθροπραξιῶν μεταξύ Βενετίας καί Ὀθωμανῶν, αἱ ὁποῖαι δέν ἐπέτρεπαν τήν χειροτονίαν αὐτήν ἀπό τόν Μονεμβασίας (περίπτωσις ἀνάλογος πρός ἐκείνην τοῦ Κιέβου τό 1686). Τό χρυσόβουλον αὐτό ἔχει, κατά τούς ἐρευνητάς, πολλάς ὁμοιότητας πρός τήν «Πρᾶξιν» τοῦ 1686 καί, ἴσως, ἀπετέλεσε τό πρότυπον διά τήν σύνταξιν τοῦ ἐγγράφου περί τῆς μητροπόλεως Κιέβου. Βλ. V. G. Tchentsova, σ. 94

ἑξ.( На переговорах Патріарх Досіфей висунув у ролі зразка канони Анкірського Собору (13-й) Антіохійського – 10-й і 14-й канон Шостого Собору (П’тогоШостого Собору). Найближчим зразком у часі до «Акту(Діяння») 1686 р. стосовно надання дозволу на рукопокладання є хрисовулла 1651 р., за якою Вселенський Патріарх надає дозвіл Митрополитові Філадельфійському Афанасієві Валеріану, що перебував у Венеції, на хіротонію Кефелінського і Кіфарського митрополита з приводу ворожнечі між венеціанцями й оттоманцями,які не дозволяли робити хіротонію від Монемвасійського (митрополита). Аналогічний випадок маємо з Києвом. Ця хрисовулла, на думку багатьох дослідників, у багато чому була схожою на «Акт (Діяння» 1686 р.) і слугувала зразком для складення документа про Київську Митрополію.

10

технічним терміном і за тих часів мало ширший сенс слова «дозвіл», а в цьому конкретному випадку - дозвіл на висвячення або передачу. Отже, не йдеться про поступку Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року або «Томосу» у наданні Вселенським Патріархатом канонічної території іншій автокефальній церкві, що сталося у випадку, коли автокефалія була надана (наприклад, для Церков Греції, Сербії, Румунії, Болгарії, Грузії, Польщі, Албанії, Чехії та Словаччини), а також у разі, коли певні регіони були передані до іншої автокефальної Церкви (приміром, передача Греції Іонічних островів, Фессалії або Діаспори у 1908 році та її повернення до Вселенського Патріархату в 1922 році). Ніколи жодна частина канонічної території, що належить до Вселенського Патріархату, не була надана іншій автокефальній церкві за допомогою «Грамоти про передачу»10. Навіть вивищення Російської Церкви до статусу Патріархату, через який також визначаються межі його юрисдикції, відбувалося з порушенням питання про надання Томосу. Якби Вселенський Патріархат побажав передати свою канонічну територію (а саме: Україну) Московському Патріархатові, він би прийняв аналогічний документ до того, що був виданий у всіх інших випадках. Усе викладене свідчить про те, що Патріарший та Синодальний «Акт» 1686 року розуміли так, як описано Патріархом Єрусалимським Досіфеєм, який був обізнаний в цьому питанні і брав участь у перемовинах, а саме: «... що це повинна бути єпархія Патріарха Константинопольського під опікою Святішого Московського патріарха»11, згідно з висловлюванням Патріарха Єрусалимського Досіфея, «через загрозу тиранії, до настання дня Божественного відвідання», що означає, доки не складуться слушні обставини.

 Отправлено: 06.10.18 18:30. Заголовок: 10 Βλ. ..

10 Βλ. Καλλινίκου Δεληκάνη, Ἐπίσημα ἐκκλησιαστικά ἔγγραφα τοῦ Οἰκουμενικοῦ Πατριαρχείου, Τομ. Γ’, 1905, σ. 24: «Συνοδικόν Χρυσόβουλον ἤ Τόμος ...»

11 Βλ. V. G. Tchentsova (ἀνωτ. σημ. 2), σ. 98.

11

Дотеперішня ситуація

Те, що сталося після 1686 року, добре відомо. Московський Патріархат ніколи не дотримувався умов Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року щодо способу обрання Митрополита Київського (духовенством та мирянами) і щодо поминання «серед» першого «імені Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським за Божественною Літургією. Таким чином, особливо через самовладне скасування поминання Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським, де-юре залежність Київської митрополії (і Церкви України) від Вселенського Патріархату була самовільно перетворена на анексію та злиття України з Московським Патріархатом.

Всі ці події мали місце в період, коли Вселенський Престол зазнавав жахливих випробувань та був безсилим «з огляду на обставини того часу, щоб підняти свій голос проти таких самовільних дій»12. Втім, «те, що ніколи не існувало з самого початку, не підтверджується з часом», згідно із загальним принципом римського права, що також визнається священними канонами13. Українська Церква ніколи не переставала становити де-юре канонічну територію Вселенського Патріархату.

Тридцятирічний термін давності пункту, передбаченого 17 каноном Четвертого та 25 правилом Шостого (П’ятого-Шостого) Вселенських Соборів, не може бути застосований у цьому випадку, оскільки ці правила стосуються «парафій, котрі знаходяться у селах

12 Βλ. Κυζίκου Καλλινίκου (Δεληκάνη), «Ἡ αὐτοκέφαλος Ἐκκλησία Πολωνίας», Ἐκκλησία, 1924, σ. 6

(Автокефалія Польської Церкви» , Церква, 1924, стор.6.

13 Αὐτόθι.

12

або передмістях», а не єпархій чи митрополій. Всі стародавні тлумачі цих правил погоджуються з таким підходом 14.

Вселенський Патріархат завжди був обізнаним у цьому питанні, незважаючи на те, що «з огляду на обставини того часу» він проявляв терпіння, допускаючи свавільні дії Московського Патріархату. Це проявилося у випадку надання Вселенським престолом автокефалії Польській Церкві в 1924 році. У відповідному Томосі чітко згадується Київський регіон, до якого була підпорядкована і Польща, що ніколи не переставала належати до канонічної юрисдикції Константинопольської Церкви, а також те, що Московський Патріархат не дотримувався умов Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року.

Висновки

За результатами вивчення офіційних документів, що збереглися або були відновлені в процесі історичних досліджень, здійснених не лише грецькими, але й російськими вченими, випливає таке:

1. Вселенський Патріархат ніколи не надавав Київській митрополії права становити канонічну територію Московського Патріархату. Канонічні кордони Російської Церкви були визначені, коли ця Церква була вивищена до статусу Патріархату в 1589 році і ніколи не була змінена ніяким Патріаршим чи Синодальним Томосом, Київська митрополія ніколи не належала до цих меж. Кожна географічна область, що виходить за межі кордонів, які визначаються Томосом про автокефалію будь-якої православної церкви, також лежить поза її канонічною територією, як це передбачено для кожної автокефальної церкви.

14 Βλ. Ράλλη – Ποτλῆ, Σύνταγμα τῶν Θείων καί Ἱερῶν Κανόνων, ΙΙ, 1852, σ. 259 ἑξ. καί 361.

13

2. Київська митрополія (і вся нинішня Україна) існувала з часу її створення єпархією Вселенського Престолу, зберігаючи своє первісне та належне місце в межах її Статуту, тоді як кожен митрополит Київський отримував свою хіротонію від Патріарха Константинопольського безперервно до сімнадцятого століття. Спілкування між Українською Церквою та Вселенським Патріархатом було настільки міцним, що навіть після політичної інтеграції з Москвою в 1654 році будь-яка спроба, вчинена Патріархом Московським з метою висвячення Митрополита Київського, зустрічала сильний спротив з боку духовенства та мирян України.

Самовільне висвячення Гедеона на Митрополита Київського Патріархом Московським Іоакимом в 1685 році повторно викликало опір духовенства та мирян Київської митрополії. Лише після того як Вселенський Патріарх Діонісій IV, під жорстким тиском, у 1686 році дозволив Патріарху Московському рукопокладати кожного Митрополита Київського, духовенство та миряни цього регіону визнали патріарше висвячення Гедеона та його подальших наступників Патріархом Московським.

3. Офіційні документи, на підставі яких такий дозвіл було надано Патріархові Московському, добре відомі та вказують на те, що:

а) документ, відповідно до якого Патріарх Московський отримав цей дозвіл, характеризується і фіксується у всіх існуючих офіційних текстах як «Грамота про передачу»), що в тогочасній технічній термінології означає надання дозволу на звершення хіротонії або іншого канонічного обряду, але ніколи не використовується для позначення повного включення канонічної території в іншу автокефальну церкву;

б) згідно з усіма існуючими документами, дозвіл Патріархові Московському на висвячення Митрополита Київського було надано

14

«з міркувань ікономії «οἰκονομία», з огляду на «наявну потребу», а саме: «велику відстань і війни між двома царствами». Отже, цей дозвіл був тимчасовим і діяв доти, доки існували причини, з яких його було надано;

в) характеристика Київської митрополії як «підданої» Патріархові Московському, що зустрічається в тексті Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року, безпосередньо тлумачиться, власне, в тексті, що буквально означає «рукопокладати в ньому митрополита» (у Київській митрополії) Патріархом Московським. Мета і значення Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року полягають в «дозволі», наданому Патріархові Московському звершувати хіротонію Митрополита Київського, але не в передаванні йому (Московському Патріархату) будь-якої канонічної території. Зрештою, саме таким було прохання до Вселенського Патріарха, як це розуміє та фіксує Патріарший та Синодальний «Акт» 1686 року: «надати дозвіл Блаженнішому

Патріархові Московському рукопокладати Митрополита Київського, коли ця митрополія не матиме свого (корінного. - Прим.) владики». Вселенський Патріарх Діонісій IV та Патріарший Синод не мали підстав надати те, «що виходило за межі» того, стосовно чого було висунуто прохання;

г) положення, викладені в Патріаршому та Синодальному «Акті» 1686 року , поза сумнівом, підтверджують, що канонічна територія Київської митрополії не була передана до Московського Патріархату. Ніколи не було прецеденту, щоб канонічна територія передавалася іншій автокефальній церкві за умови, що вона не має повного права керувати справами цієї території, а також обумовлює спосіб обрання своїх архієпископів і, що найголовніше, з вимогою поминати «серед перших» за Божественною Літургією главу Церкви, з якої вона вийшла.

15

Звичайно, це все розумів Московський Патріархат, саме тому він свавільно порушив вказані умови й ніколи не дотримував їх, тому що прагнув свавільно включити Київську митрополію (і Україну) до своєї канонічної юрисдикції. Однак це, поза сумнівом, також є порушенням священних канонів 15 та Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року, за якими будуються всі відносини Московського Патріархату з цим регіоном. Через недотримання будь-яких умов Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року цей акт буде недійсним у повному обсязі. Понад те, оскільки це питання стосується не світського тексту, а церковного, а саме: священного тексту, тим, хто порушує його умови, потрібно пам'ятати прикінцеві слова Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року: «Кожен, хто не розуміє, що написано, або іншим чином вирішив продемонструвати неповагу чи опір, противиться Господній заповіді і отримає свою відплату як зневажник патріархів, які є живими образами Бога».

4. Зважаючи на важкі історичні обставини, Вселенський Патріархат замовчував про порушення та нездатність Московського Патріархату дотримуватися положень Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року, проте ніколи не забував та не ігнорував вказаного. Про свідчить надання Вселенським Патріархатом автокефалії Польській Церкві в 1924 році через видання Томосу, в якому чітко сказано, що це рішення ґрунтується на тому, що Польща у церковному відношенні належить до Київської митрополії, яка є під владою Вселенського Патріархату, і що Московський Патріархат не виконував визначених умов.

15 Οἱ κανόνες, οἱ ὁποῖοι παραβιάζονται εἰς τήν περίπτωσιν αὐτήν εἶναι πολλοί, ὅπως οἱ 35 τῶν Ἁγίων Ἀποστόλων, 13 καί 22 τῆς Ἀντιοχείας, 15 τῆς Σαρδικῆς, 2 τῆς Β' Οἰκ. κ.ἄ.(є багато правил, які порушуються у цьому випадку, наприклад 35-й канон Святих Апостолів, 13-й і 22-й Антіохійського Собору, 15-е правило Сардикійського Собору, 2-е правило -2-го Всел. Собору та інші.

16

Надання автокефалії Польській Церкві було сприйнято всіма православними церквами, за винятком Російської Церкви, яка 1949 року надала свою автокефалію Польській Церкві. Таким чином, усі православні церкви, за винятком Росії, також безпосередньо прийняли суверенне право Вселенського Престолу над Київською і Українською митрополіями.

У 1757 році Алепська митрополія було передана Вселенському Престолові через адміністративні труднощі, що зазнавав Антіохійський Патріархат, до якого ця митрополія канонічно належала. Вселенський Патріарх Неофіт VII у відповідному Патріаршому та Синодальному «Акті» 1686 року про повернення цієї митрополії до Антіохійського Патріархату в 1792 році наголосив:

«Підтримувати і спонтанно сприяти з огляду на потреби інших святих Патріарших і Апостольських Престолів є тим завданням, яке наш Патріарший, Апостольський та Вселенський Престол з історичного погляду вважає дуже доречним. Проте захоплення або зловживання своїми правами через жадібність - це те, чого ми ніколи не будемо робити, і з цим миритися. Адже перша справа є належною і гідною сама по собі, а друга буде виявом несправедливості і негідною Вселенського Престолу»16.

Вселенський Патріархат завжди поспішав допомогти і підтримати Православні Церкви у важкі часи та навіть ніколи не допускав думки, щоб канонічні права однієї церкви присвоювалися іншою. Усі відповідні офіційні документи передбачають, що кожен Митрополит Київський має бути обраний Українською Церквою, поминати як канонічну «владу» «серед перших» Вселенського Патріарха за кожною Божественною Літургією. Недотримання цих основних умов є привласненням іноземної юрисдикції.

16 Καλλινίκου Δεληκάνη, Ἐπίσημα ἐκκλησιαστικά ἔγγραφα, Τομ. Β’, 1904, σ. 217 (Каллініку Делікані), Офіційні церковні документи. Том 2, 1904, стор. 217.

17

Крім того, наявність цих умов у всіх існуючих офіційних текстах доводить, що Константинопольська Церква ніколи не відбирала в Української Церкви її канонічних прав.

У зв'язку з наведеним необхідно звернути увагу на одну з принципових аксіом юриспруденції: орган, який видає «Акт», має абсолютний пріоритет у тлумаченні виданого «Акта». Таким чином, у цьому конкретному випадку тлумачення Патріаршого та Синодального «Акта» 1686 року належить насамперед Вселенському Престолові.

Отже, Вселенський Патріархат має право і зобов'язаний виявляти належну материнську турботу про Українську Церкву у кожній ситуації, коли вважає це за необхідне.

18

ДОДАТОК

Тексти

А '

А. Патріархальний та Синодальний «Акт» або «Грамота про передачу» 1686 року

Звіт про палеографічний опис та зміст

Кодексу Патріарших Листів з історичного та палеографічного архівів

Навчального інституту Національного банку № 22

Вступ

Серед рукописних кодексів, що зберігаються в історичному та палеографічному архівах Навчального інституту Національного банку, є також Кодекс № 22, що містить копії окремих актів Вселенського Патріархату, зокрема XVII-XVIII століть.

Загалом у Кодексі № 22 268 актів, переважно Патріарших та правових, а також певні синоптичні розділи богословського характеру.

Кодекс № 22 містить акти однойменних та анонімних Вселенських Патріархів, що вказують на різноманітні адміністративні питання

19

Патріархату, наприклад, присвоєння монастирям ставропігійного статусу, синодальні рішення щодо висвячення ієрархів та позбавлення сану, загальні енцикліки та інші питання, що мають правовий характер. Перші п'ять сторінок не нумеруються і включають перелік за абеткою.

Загалом наявні акти таких Вселенських Патріархів:

Митрофана III (1567)

Неофіта II (1611)

Паїсія І (1654)

Іоаннікія II (1655)

Парфенія IV (1667-1684, друге і п'яте патріаршества)

Герасима II (1673)

Якова (1681-1688, перше, друге і третє патріаршества)

Каллінікоса II (1688-1702)

Діонісія IV (1682-1695, третє, четверте і п'яте патріаршества)

Неофіта IV (без дат)

Гавриїла III (1703-1704)

Кіпріана I (1708-1713, перше і друге патріаршества)

Афанасія V (1710)

Кирила IV (1711-1712)

Ієремії III (1719)

Паїсія II (1732)

І ще дев'яносто актів інших патріархів.

20

Крім того, є акти, що вирішують правові питання з 1662 року по 1731 рік.

Автентичність документів (підтвердження на основі перевірки):

1. Кодекс патріарших листів в історичному та палеографічному архіві Навчального інституту Національного банку є дійсно справжнім твором секретаря та його колег у Вселенському Патріархаті.

2. Цитовані дати 1784 та 1785 рр. в останньому (кодексі, збірці), з великою кількістю аркушів узгоджуються з контекстом і письмом кодексу, і, безумовно, датують його після 1732 і 1784 рр. Імовірно, близько 1750 р., коли водяні літери на папері були поширені.

3. Велика кількість актів були ідентифіковані та розміщені автором або паралельними кодексами зі колекціями патріарших листів (наприклад, Кодексу 3 Архіву Вселенського Патріархату, Кодексу критиків, Кодексу 315 Олександрійського Патріархату, в публікаціях Мануеля Гедеона, Каллінікоса Деліканіса та інших).

4. Цитовані патентні примітки, які визнають Патріарха Агатангелоса як власника Кодексу, підтверджують вірогідність автентичності походження та використання кодексу в Патріаршому секретаріаті. Костянтин Георгіадіс (я розмістив ще одну власну заяву, написану ним у рукопису колекції музею Бенакі), безсумнівно, має сімейний зв'язок з Патріархом Агатангелосом. Тим не менш, це питання для подальших досліджень.

5. Відповідно, немає жодних сумнівів щодо автентичності як кодексу, так і текстів, що містяться в ньому.

21

Афіни, 18 вересня 2018 р.

Агамемнон Целікас

Директор історичного та палеографічного архівів

З Навчального інституту Національного банку

+ Це точна копія Патріаршого і Синодального Листа, переданого Святішому Патріарху Московії, що є Письмом Питання про те, що Київська Митрополія підпадає під його Патріарший Престол, тоді як обраний Митрополит Київ повинен бути висвячений ним.

+ Апостольське слово полягає в тому, що все повинно бути зроблено з метою побудови, незалежно від того, що ми робимо або що ми говоримо, так що метою наших дій має стати напутити нашого ближнього і керувати нашим братом на його користь. Оскільки божественний апостол рекомендує, що ми повинні завжди бачити у кожній людині нашого брата, і безперестанно давати їм поради для їхнього виправлення, приводячи їх до спасіння і нагадувати кожному з них не нехтувати свої обіцянки, а, з пильними очима і зосередженим розумом, закликати кожного з них для власного зцілення. Саме таким чином, досі ті з нас, котрі успадкували від апостолів цю настанову, повинні самі керуватися нею. З причин, відомим всезнаючому і всемогутньому Богові, який керує всіма речами, наша скромність також успадкувала цю настанову серед тих наступників, чим пояснюється той факт, що ми головували на синодальній зустрічі наших всечесних братів - ієрархів.

22

На зібранні гідні уваги послання від: 1) найсвітліших, найбільш православних і Богом увінчаних, великих московських князів, їхніх ексцеленцій, братів Івана Олексійовича та Петра Олексійовича, також правителівв Великої та Малої і Білої Росії, а також з багатьох протекторатів а також із батьківських земель сходу, заходу і півночі, від нащадків їхніх предків і вельможних правителів, любих Господеві, і від найулюбленіших синів наших; і

2) від Блаженнішого Патріарха Московського всієї Русі, нашого улюбленого брата і співслужителя Святого Духа, а також найблагочестивішого і найвизначнішого представника вище згаданих і великих полководців Запорізьких полків з обох боків Придніпров'я, їхнього улюбленого сина й отамана Іван Самуїловича.

Виходячи з цього, ми заявляємо, що, оскільки Київська Єпархія підпорядкована вищому і святішому Вселенському Престолу Константинополя, вона завжди отримувала від цього престолу висвячення свого ієрарха згідно з постановою священних канонів; однак, оскільки ця митрополія була овдовілою впродовж ряду років, і вже багато часу збігло з часів поставлення її власного ієрарха через окремі війни, що відбуваються між двома великими державами; і оскільки з цієї обставин і нагоди скористався ворог правдивої, істинної, святої і непорочної віри православних християн, сіючи бур'яни і тернові колючки серед пшениці (тобто, в православ'ї), через що постає загроза підпорядкувати себе чужому та ворожому способові мислення; (то) з цієї причини до нас з великою повагою і звернулися із сердечним проханням у тому, щоб було дозволено Блаженнішому Патріархові Московському висвячувати митрополита Київського щоразу, коли ця митрополія буде позбавлена змоги мати свого ієрарха, або у випадку, коли її діючий ієрарх - належним чином обраний в цій єпархії своїми єпископами, архімандритами, настоятелями своїх святих монастирів та іншими, як це прийнято, - відсторонюється з

23

якихось обгрунтованих підстав, і ця громада не може відтепер залишатися незахищеною, зокрема тому, що це очевидно для всіх, що ця важка справа надзвичайно ускладнилася в цей час, коли ворог істини, а саме диявол, вже сіє бур'яни єресі та розкольницьких вчень. Отже, наше велике і могутнє, найбільшою мірою самостійне царство звеліло щоб, у відповідь на прохання цієї наймирнішої та найбільш християнської держави, уникнути будь-яких перешкод у цій справі.

Тому, оскільки наша скромність принагідно головує на Вселенському престолі і визнає, що ми повинні проявляти якомога більше турботи про тих, хто потребує такої допомоги, ми із задоволенням схвалили це клопотання як розумне та слушне, звертаючи увагу з нашого боку на ті речі, які нам довірено від Бога,

і саме тому ми вважали це прохання як варте того, щоб його обгрунтувати в письмовому вигляді. Отже, записавши це з ієрархами нашого святого Синоду, нашими всечесними улюбленими братами і співслужителями у Святому Дусі, ми постановляємо:

Найсвятіша Київська Єпархія повинна бути підпорядкована Святішому Патріаршому престолові великого і спасенного міста Москви, під чим ми маємо на увазі, що митрополит Київський повинен бути висвячений там, коли виникає така потреба, Блаженнішим Патріархом Московським, якого (митрополита – Прим.) обрали у цій єпархії, а саме православні єпископи, преподобні архімандрити, всечесні настоятелі святих і шанованих монастирів, шановані ієромонахи, благочестиве духовенство, смиренні ченці, правителі та інші, за наказом і з дозволу найвидатнішого великого Гетьмана, який зазвичай найвпливовіший в цьому регіоні, отримати від нього згаданий акт у письмовій формі, одночасно визнаючи його як його старшого і головуючого (ієрарха), оскільки він був висвячений ним (Московським патріархом – прим.), а не Вселенським патріархом, як згадувалося вище, через величезну дистанцію та війни, що відбуваються між двома царствами.

24

Ми прийняли спосіб поступливості у відповідності зі старим звичаєм і надали йому такий дозвіл з причин ікономії (οἰκονομία). Тим не менш, коли цей Київський митрополит звершує священну, святу та безкровну жертву в цій єпархії, він має в першу чергу згадувати шановане ім'я Вселенського Патріарха, як його джерело і владу, як вищого над усіма єпархіями та громадами скрізь, а потім - поминати Патріарха Московського, як свого старшого, без будь-якого опору або відмови у цій справі, але приймаючи цю річ як розумний і правильний акт. Той, хто замислює щось суперечне цьому, або будь-яким іншим способом прагне не підкорятися або протидіяти заповіді Господа, зазнає відповідні покарання від Господа, як зневажника патріархів, які є живими і дихаючими образами Бога.

Тому це Синодальне Послання про передачу у вигляді заяви і ухвалення цього питання записано в священному кодексі нашої Великої Христової Церкви, і після того, як було записано, його було передано Блаженнішому Патріархові Московському Йоакімові року Господнього 1686, червень місяця 9-го індикту.

Вересень 2018 року


Патріарше послання до російських царів17

Діонісій, з милості Божої Архієпископ Константинопольський, Нового Риму та Вселенський патріарх.

Найясніші, могутні, Богом шановані, Богом бережені, звитяжні переможці й оборонці Християнського роду, з милості Божої, Правителі, Царі і великі князі, найповажніші брати Господні, добродії Іоанне, Петре і Софіє Алексійовичі, усієї Великої і Білої Росії, і самодержці Московії, Володимира, Києва, Новгорода, царі Казані, царі Астрахані, царі Сибіру, великі правителі Пісховія, і великі князі Литви, Смоленська, Деберія, Волинська, Путоскія, Гіргокія, Пермська, Дадзікія Бургарського, та інших багатьох правителі, і великі князі малого Чернігова, Рязані, Полоцька, Омбдорська, Веторскія, Ліфомокія, Местислевскія, і всієї північної частини владиці, і правителі землі Іверії, талінів, крузінів царів, і каппартінів, землі черкесів, Ігорія, крузинів, та інших багатьох великих вождів і східних єпархій, і від предків переможці і спадкоємці, сини у Ісусі Христі Господеві нашому улюблені і від утроби жадані нашій поміркованості. – Бажаю Вашому найсвятішому і могутньому Царству небесної благодаті і спасенної милості від пресвітлої і надістотної і єдиної і блаженної і животворчої і незлитної Трійці, від Якої всяке даяння благе і всякий дар довершений, - (зичу) міці і тілесного здоров’я, мужності і твердості проти всіх супротивників, найглибшої старості, перемоги і трофеїв супроти ворогів видимих і невидимих, безперестанного утвердження, і зростання могутнього і святого Царства наступникам Богоспасенного і Богом береженого роду Вашого царського.

Божественна і довершена всемогутність, якщо й без засобів і причин привела все з небуття до буття, та однак засобами і причинами значною мірою творить не лише те, що за природою, але й надприродне; а тому людську природу вона спасла від всесвітнього потопу у морському ковчезі, на чолі з дивним керманичем Ноєм.

17 Βλ. σοδραΗΪθ Γθςγ43ρεΤΒ0ΗΗΜΧ^ ΓραΜΟΤΒ Μ 40Γ0Β0ρ0Β^, Χρ3ΗΛΉ; ΜΧ0Η Β^ ΓΟθγ43ρεΤΒ0ΗΗΟΜ ΚΟΛΛΘΓΪΜ ΜΗΟΟτραΗΗΜχ^ 4ΜΛΒ, Ηαοτ Η0ΤΒ0ρτ3Λ, ΜΟΟΚΒ3, 1826, σ. 514-517. (άπό τό κείμενο, σ. 6, σημ. 3)

29

(Ця ж всемогутність) переправила народ Ізраїльський через Червоне море з новим командувачем Мойсеєм. І дім Якова наситила щедрими руками хлібодавця Йосифа, і вчинила тисячі інших речей з природних причин, на думку деяких філософів, у чудесний спосіб, про що ясно передає Божественне Письмо. Так само і нині Київська громада зазнає жахливої скрути від різних обставин, пов’язаних з пастирським управлінням і церковним керуванням, як придатним і підходящим засобом! (Ця громада. – Прим.) користувалася органом, обраним для Вашої всечесної Держави на терезах всесвятої і животворчої Трійці, а тому і благочестиві листи були привезені від Вашого богоносного Царства, у яких сповіщалося найперше про Ваше мирне і переможне становище. І якщо у них з’ясовувалися події, що мали місце у київській громаді, тобто про велетенську відстань краю і про усобиці, які відбувалися між двома найбільшими царствами, то не було дано дозволу від Патріаршої величності Вселенського Престолу на рукопокладення місцевого Митрополита Київського, після чого ця громада залишалася без покровительства, що увійшло вже від початку в усталений звичай, бо ж після того як (громада) опинилася у цьому становищі, і залишалася тривалий час без пастиря, ворог благочестя й істини і правдивості і святості і непорочності доброчесних і православних християн, диявол, вдаючись до лукавих засобів на пасовищі цьому посіяв дуже багато куколю, так невдовзі воно заглушило б і пшеницю, тобто благочестя, якби не Ваша Царська найправославніша Держава не піднялася на захист і не зажадала цю Київську громаду підпорядкувати святішому Патріаршому Московському престолові так що одразу виникла потреба у рукопокладенні гідної особи, яку мали обирати підлеглі цій Митрополії Єпископи, Архімандрити, Ігумени, ієреї, ієромонахи, монахи, князі і всі інші, з дозволу і за спонукою тамтешнього у ті часи найвизначнішого Гетьмана, щоб мав дозвіл найблаженніший Патріарх Московський і всієї Росії рукопокладати його згідно з церковним обрядом, і показати місцевого і законного і

30

канонічного Митрополита Київського з його привілеями, і вручити йому так звану діяльність на пергаменті, у якому перераховується все, що кожний з Архієреїв має своєю владою чинити у своїй єпархії. Тому після того як наша поміркованість висунула справу на обговорення у соборному порядку, і її було обговорено найсвятішими митрополитами, і всечесними у Дусі Святому улюбленими братами і співслужителями, то не лише виявилося слушним, і було дано справедливу оцінку, але й великою мірою було складено похвалу провидінню, яке ви проявили, і яке викликало здивування. Про все було викладено у синодальних Патріарших посланнях і складено у кодекс великої церкви Христової, у яких містяться (відомості про те, що блаженніший Патріарх Московський і всієї Росії кір Йоаким улюблений і жаданий брат у Дусі Святому і співслужитель нашої поміркованості має дозвіл рукопокладати Митрополита Київського за церковними приписами, того, кого оберуть підлеглі у цій єпархії, згідно з виданим посланням підлеглим Київської єпархії, тобто вони мають дозвіл, як тільки випаде потреба в особі, яка повинна стати Митрополитом Київським, обирати кого вони захочуть, і після цього так само Патріархи, і Митрополія Київська нехай буде підпорядкованою Святішому Патріаршому Московському престолові,..

Інформацію підготував

завідувач кафедри церковно-історичних і практичних дисциплін КПБА

кандидат наук з богослів'я, професор

Святослав Михайлович Чокалюк

https://www.kpba.edu.ua/publikatsii/all-news/news/2638-jk.html

 Отправлено: 06.10.18 18:59. Заголовок: Заявление Синода Ант..

Заявление Синода Антиохийской Православной Церкви

После обсуждения ситуации в православном мире участники Синода подтвердили, что Антиохийская Церковь выражает большую тревогу в связи с действиями, которые ведут к изменению географии Православных Церквей, и считает, что, когда история рассматривается в одностороннем порядке, она не служит православному единству, но, наоборот, разжигает ненависть и ведёт к разделению между сыновьями одной Церкви; они постановили, что Антиохийская Церковь отвергает принципы утверждения новой Церкви в пределах канонических границ существующих Патриархатов или Автокефальных Церквей как метод для разрешения конфликтов или как Ipso Facto в Православном мире.
Антиохийская Церковь устами Её отцов утверждает, что любое предложение для решения проблемы получения Автокефалии для определённой Церкви должно быть согласно с православной экклесиологией и с принципами консенсуса, достигнутыми ранее всеми Церквами, т.е. согласованно с Церквью-Матерью или по согласию всех Православных Церквей с этим предложением; и настаивает на принципе консенсуса в совместной православной работе для преодоления разногласий в Православном мире, как защите единства Православного мира.
Антиохийская Церковь предупреждает об опасности вступления Православной Церкви в международную политическую борьбу и о вреде подхода к Православной Церкви на политической, расовой или национальной основе.
Православная Антиохийская Церковь просит Его Святейшество Вселенского Патриарха, дабы он созвал срочное собрание Предстоятелей Поместных Церквей для обсуждения изменений, происходящих в Православном мире, выдачи Автокефалий новым Церквам и для выработки общих решений прежде, чем принимать финальную резолюцию по этому вопросу.
Антиохийская Церковь подчёркивает важность духовного подъёма в этот исторический период и необходимость сохранения мира и единства Церквей, призывая к бдительности, чтобы не скатиться до «политических ям», потому что история показывает, что эти политические ловушки ослабляли Православную Церковь и реальное действенное Православное единство в мире.
5 октября 2018г.
Баламандский монастырь
https://panorthodoxcemes.blogspot.com/2018/10/statement-of-holy-synod-of-antioch.html

***

Хорошо сказано. Но есть два но:

1. Нельзя всем границам на века сказать "стой и замри". И внутри "границ патриархатов" могут происходить процессы этногенеза. С неизбежной проекцией на церковную жизнь.

2. Призыв "а давайте все соберемся и обсудим проблему "выдачи Автокефалий новым Церквам" не очень убедителен в устах той самой церкви, что проигнорировала предыдущее собрание, посвященное как раз этой теме (Антиохия как раз не поехала на Крит).

Да и поезд уже ушел. Кпльский синод начнется уже 9 октября.

Понимает все эти "но" Антиохийская патриархия? Не сомневаюсь. А зачем тогда ее контора пишет? Да чтобы Москве показать - мы мол, за вас заступились, но нас не послушали.

Хотела Антиохия, чтобы греки ее в этом вопросе послушали? Нет. Фанар ей нужен в ее бодании с Иерусалимом по поводу катарской епархии. Портить украинский банкет Фанару поэтому ей не с руки. Поэтому и дата декларации избрана столь поздней, чтобы не успеть повлиять на Фанарский синод всерьез.

А серьезно только одно: когда московским локомотив всерьез столкнется со стамбульским экспрессом и разобьет Евхаристическую Чашу, кто тогда вслед за Москвой объявит о церковном разрыве с Кплем?

Тут даже слова осуждения в адрес Кпля не помогут. Не порвал? Значит, "папистской ереси" не заметил. И, значит, это призрак лишь одного опера. Московского. И кому тогда лечиться надо?

(с) Андрей Кураев

 Отправлено: 06.10.18 19:00. Заголовок: Грузинская церковь п..

Грузинская церковь поддержала предоставление автокефалии Украине. Мадлобт!

Епископ Грузинской православной церкви, патриарх всея Грузии Илия II надеется на положительное решение Вселенского патриарха Варфоломея о предоставлении Украинской православной церкви Томоса об автокефалии. Об этом он заявил во время встречи с председателем Верховной Рады Украины Андреем Парубием.

"Мы рассчитываем, что эта сложная проблема в Украине будет решена положительно. Грузинская православная церковь тоже прошла очень сложный путь к получению автокефалии", - приводятся слова патриарха на сайте украинского парламента.

В сообщении отмечается, что, по словам патриарха Ильи II, грузинская церковь ежедневно горячо молится за мир и единство в братской Украине.

 Отправлено: 09.10.18 23:39. Заголовок: ЩОЙНО! Молитви почут..

ЩОЙНО! Молитви почуті! Синод Вселенського патріархату дав Україні томос про автокефальну православну церкву
Октябрь 9, 201803957
Share
In Nomine Patri, et Filii, et Spiritu Sancti! Amen!

Дали Томос!!!

Синод Вселенського патріархату дав Україні томос про автокефальної православної церкви

Про це «ДС» повідомили джерела в Адміністрації президента України.

«Вітаю Україну з власною церквою», — написав заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука.

Інші офіційні особи країни поки не підтвердили інформацію про надання Константинополем Томосу.

Євстратій Зоря

Лише сьогодні (09.10) Екзархи Вселенського Патріарха відбули з Києва до Стамбулу. Завтра (10.10) звітуватимуть, лише після цього можливе обговорення питання Томосу. Тому повідомлення, ніби «Томос вже є» — не відповідають дійсності, а інформаційно — шкідливі, бо після хвилі «перемоги» піде хвиля «зради», коли виявиться, що питання Синод ще не обговорив.

Боролися за автокефалію 100 років — тож можемо ще трохи побути стриманими!

Нагадаємо, раніше в ЗМІ з’явилася інформація, що Синод Вселенського патріархату не буде 9 жовтня розглядати питання про надання автокефалії Української православної церкви.

У прес-службі Константинопольського патріархату не підтверджують і не спростовують інформацію про можливе затвердження Томосу щодо автокефалії під час засідання Синоду.

Захід відбуватиметься за зачиненими дверима, а його порядок денний офіційно не повідомляють.

Як зазначають українські експерти, є декілька варіантів розвитку подій. Наприкінці Синоду може відбутися голосування із підписанням документу щодо надання Томосу про автокефалію. Або це питання лише обговорять, але остаточно нічого не затвердять.

Окрім того, Синод Константинопольського патріархату може обговорити зняття анафеми (відлучення від церкви) із нинішнього керівника УПЦ Київського патріархату Філарета.

Його називають одним з найімовірніших претендентів на пост глави майбутньої помісної української церкви.

Однак перешкодою може стати накладена на нього ще в 1997 році з боку РПЦ анафема.

Саме Філарет у 90-х роках минулого століття очолив частину ієрархів УПЦ, які від’єднались від РПЦ і почали розбудовувати незалежну українську церкву.

Скасування Константинополем анафеми відкриє шлях до надання автокефалії та обрання головою нової церкви Філарета.

Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви в деяких важливих питаннях церковного устрою. Такими документами врегульовували питання віровчення, а також устрою церкви.

Автокефалія (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова) — це статус помісної церкви як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви, що очолюється патріархом або архієпископом чи митрополитом. Етимологія слова буквально означає «сам собі голова».

Хто надавав томоси, що стосувалися проголошення автокефалії

У більшості випадків такий статус надавав Константинопольський патріархат. Томоси отримували:

Російська православна церква 1589 року — про піднесення до патріаршого достоїнства
Православна церква Еллади 1850 року
Румунська церква 1885 року, яка отримала патріарший статус 1925 року
Сербська православна церква в 1987 році, патріарший статус Сербської церкви відновили 1922 року
Польська православна церква 1924 року
Албанська православна церква 1937 року
Болгарська православна церква 1945 року
Православна церква Чеських земель і Словаччини 1998 року

Крім факту визнання автокефалії церкви (в більшості випадків ішлося про визнання вже раніше самопроголошених автокефалій, які не визнавалися Константинополем), документ також визначав статус предстоятеля нововизнаної церкви, устрій, а також в окремих випадках установлював певну залежність від Константинополя.

 Отправлено: 09.10.18 23:41. Заголовок: В УПЦ КП заявили, що..

В УПЦ КП заявили, що інформація про те, що Україні вже надали томос про автокефалію — фейк

 Отправлено: 10.10.18 12:49. Заголовок: «Дорожня карта» до Т..

«Дорожня карта» до Томосу.

1. Рішення Синоду Вселенського Патріархату про надання Томосу про автокефалію.

2. На основі цього рішення - скликання та проведення у Києві Собору з участю архієреїв УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП, які звернулися до Вселенського Патріарха з проханням про Томос. Собор здійснить церковне об‘єднання, утворивши єдину Помісну УПЦ, та обере її Предстоятеля.

3. Отримання Предстоятелем єдиної помісної автокефальної УПЦ Томоса як документа (грамоти).

 Отправлено: 11.10.18 13:54. Заголовок: Доповідь за результа..

Доповідь за результатами візиту екзархів до України на Синоді Константинопольському була сприйнята чудово. Про це заявив екзарх Вселенського патріарха, архієпископ Даниїл Памфілійський зі США, повідомляє «Радіо Свобода«.

«Доповідь пройшла чудово, ми провели зустріч із патріархом, а сьогодні зранку продовжуємо. Надіємося, що до кінця дня буде офіційне повідомлення. Доповідь була сприйнята чудово», — сказав він. Він додав, що всі були зацікавлені, було багато питань і відповідей. «Так що думаю, що буде щось позитивне. Буде ще продовження доповіді й обговорення. Думаю, за кілька годин ви почуєте результати», – сказав архієпископ Даниїл.

 Отправлено: 11.10.18 13:55. Заголовок: Доповідь за результа..

Доповідь за результатами візиту екзархів до України на Синоді Константинопольському була сприйнята чудово. Про це заявив екзарх Вселенського патріарха, архієпископ Даниїл Памфілійський зі США, повідомляє «Радіо Свобода«.

«Доповідь пройшла чудово, ми провели зустріч із патріархом, а сьогодні зранку продовжуємо. Надіємося, що до кінця дня буде офіційне повідомлення. Доповідь була сприйнята чудово», — сказав він. Він додав, що всі були зацікавлені, було багато питань і відповідей. «Так що думаю, що буде щось позитивне. Буде ще продовження доповіді й обговорення. Думаю, за кілька годин ви почуєте результати», – сказав архієпископ Даниїл.

 Отправлено: 11.10.18 14:02. Заголовок: Доповідь за результа..

Доповідь за результатами візиту екзархів до України на Синоді Константинопольському була сприйнята чудово. Про це заявив екзарх Вселенського патріарха, архієпископ Даниїл Памфілійський зі США, повідомляє «Радіо Свобода«.

«Доповідь пройшла чудово, ми провели зустріч із патріархом, а сьогодні зранку продовжуємо. Надіємося, що до кінця дня буде офіційне повідомлення. Доповідь була сприйнята чудово», — сказав він. Він додав, що всі були зацікавлені, було багато питань і відповідей. «Так що думаю, що буде щось позитивне. Буде ще продовження доповіді й обговорення. Думаю, за кілька годин ви почуєте результати», – сказав архієпископ Даниїл.

 Отправлено: 11.10.18 16:06. Заголовок: ГАРНІ НОВИНИ з Синод..

ГАРНІ НОВИНИ з Синоду

Відразу з кількох джерел надійшла інформація про два очікуваних рішення Синоду Вселенського Патріархату.

1. Про задоволення апеляції Патріарха Філарета (а також апеляції митрополита Макарія).

2. Про визнання незаконною анексії Київської Митрополії Російською Церквою в 1686 р.

Чекаємо на офіційне оголошення від Священного Синоду.

 Отправлено: 11.10.18 16:10. Заголовок: Зараз без Томосу ми ..

Зараз без Томосу ми будемо у складі Константинопольського патріархату.

 Отправлено: 11.10.18 23:00. Заголовок: Andrew Okara ТОМОСУ ..

Andrew Okara
ТОМОСУ БЫТЬ!

Это значит, что раскол Православия в Украине, которому почти 27 лет, будет преодолен.

Это значит, что мировое Православие вскоре пополнится - теми, кто долгие годы томился в расколе и изоляции и не пребывал в евхаристическом общении с полнотой Православия.

Это значит, что многие греко-католики, которые пребывали в греко-католической юрисдикции по политическим причинам или от нежелания быть рядом с "московськими попами", теперь смогут подумать - может им вернуться домой?

Это значит, что Русская православная церковь (которую теперь справедливее будет именовать Российской) встанет перед серьезным вызовом: уйти в раскол и пребывать в том статусе, в котором пребывала (и на сегодняшний день еще пребывает) УПЦ КП все эти годы, или же возрадоваться тому, что у братского народа - такое счастье. (Вот, кстати, это и будет серьезным тестом на то, что РПЦ по-настоящему думает о братстве и братских народах.)

Да, надо признать, - теперь РПЦ уменьшит свое влияние на Украину. Но ведь назначение церкви - быть связным не в политических раскладах, а в самом важном раскладе - связи с Господом.

Поэтому приходится допускать, что у РПЦ может поменяться предстоятель - в ближайшее время. Хотя, конечно, в реалиях нынешней российской политики за провалы награждают и повышают, а не увольняют и не понижают.

В общем, дарование томоса - это не финиш, это только старт. Теперь украинская паства, священники и епископы должны будут подтвердить свою способность строить церковь - и в социальном, и в метафизическом измерении.

Спаси, Господи!

 Отправлено: 11.10.18 23:01. Заголовок: Вселенський Патріарх..

Вселенський Патріархат

Оголошення

Під головуванням Його Всесвятості, Вселенського Патріарха, Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.

Священний Синод детально та тривалий час обговорював церковну справу України в присутності Його Преосвященства Архиєпископа Даниїла Памфільського та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після розширеного обговорення:

1) Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України.

2) Відновити станом на сьогоднішній день Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували.

3) Прийняти та розглянути прохання про апеляцію від Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського патріарха отримувати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков. Таким чином, згадані вище особи були канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою.

4) Скасувати зобов'язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя.

5) Звернутися до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа.

Вселенський Патріархат, 11 жовтня 2018 року

Головний Секретаріат
Святого і Священного Синоду

 Отправлено: 11.10.18 23:06. Заголовок: (с) Илья Лазаренко ..

(с) Илья Лазаренко

Очень смешная истерика началась у РПЦ МП после сегодняшнего постановления Вселенского Патриархата. Похоже, из-за своих политических обязательств и амбиций московские попы бросятся в раскол с Матерью-Церковью. Это открывает большие перспективы. Раз мировое православие такое плохое и не хочет потакать Евразийской Империи РФ, то надо будет объединить РПЦ с ДУМ в патриотическую Хрисламскую Церковь. Неосоветский Хрислам отвечает всем государственным требованиям, в общем-то.

 Отправлено: 11.10.18 23:16. Заголовок: (с) Димитрий Цорионо..

(с) Димитрий Цорионов

Вопрос к православным в ленте. Прошу просветить меня, я не в теме. Насколько я понимаю, только что около 7 миллионов человек вернулись в лоно Церкви из раскола. Как минимум эта процедура была сегодня запущена.Теперь они имеют возможность спасти свои души для вечной жизни. Но почему-то никто не радуется этому. Скорее все произошедшее воспринимается как трагедия. Почему? Я искренне хочу разобраться в этом вопросе.

Александр Сергеевич
Они (не 7 а 2 млн) не вернулись из раскола, потому что для этого они должны были бы покаяться и вернуться в УПЦ МП. Варфоломей не имеет права действовать на территории других патриархатов

Димитрий Цорионов
Подавляющая часть всех автокефалий (кроме четырёх древних патриархатов, и исключений в виде Грузинской Церкви и Кипрской Церкви), — а именно, Русской, Сербской, Румынской, Болгарской, Элладской, Албанской, Польской, Чешской — были дарованы Константинопольским патриархатом, и все они признаются всеми Поместными Православными Церквами. А что касается приема раскольников в сущем сане без покаяния, то вопросы икономии в этих случаях описаны ещё в правилах Василия Великого.

Oleg Gutsulyak
Это его патриархат, РПЦ-МП лишь временно в ввиду "икономии" управляла Киевской митрополией. До того момента. когда этого захочет К-поль. Сейчас захотел своё назад ))

Димитрий Цорионов
практически все предоставленные Константинополем и Москвой автокефалии последних четырех столетий были именно легализаций расколов, возникших много ранее. Не является исключением и признание автокефалии самой Москвы. Примеров, когда раскольников принимают в сущем сане, без раскаяния какого то очевидного множество в истории, смотрите термин икономии и правила Василия Великого.

 Отправлено: 11.10.18 23:17. Заголовок: (с) Широпаев Алексей..

(с) Широпаев Алексей
·
Некие советские трактористы, почему-то гордо называющие себя «кубанскими казаками», опубликовали обращение к Константинопольскому патриарху, требуя от него отказа от предоставления автокефалии Украинской церкви и угрожая силовыми акциями в «защиту храмов». Более всего меня развеселила фраза о том, что в годы войны, «осеняя себя Крестом, казаки изгоняли нацистскую чуму не только из России, но и всей Европы». Это в каких же совковых мозгах могла родиться такая лубочная картинка? Вообще-то, должен заметить, крестом себя осеняли именно те казаки, что боролись с советской, красной чумой под командованием атаманов Петра Краснова и Андрея Шкуро. Для казачьих регионов, для Дона и Кубани, тогда были характерны антисоветские настроения. После бегства сталинской власти на восток, казаки сразу припомнили большевикам геноцид, коллективизацию и голодомор. Когда же линия фронта покатилась на запад, казачье население уходило вместе с немцами. Как пишет в своих мемуарах Е. Польская («Это мы, Господи, пред тобою»), «казаки уходили сплошь». Много ли сейчас, после террора и голода, исходов и войн, осталось настоящих казаков? Взять хотя бы нынешних «кубанцев», считающихся потомками запорожцев. Они не помнят свою настоящую историю, забыли родной украинский язык, забыли прародину-Украину, более того: воевали против неё в Донбассе, помогали аннексировать Крым, а теперь пытаются помешать Украине обрести свою церковь, независимую от сталинско-лубянской РПЦМП. Ждут приказа хозяина, чтобы снова сеять смуту на украинской земле. Колхозники, ставшие путинскими цепными псами – вот кто писал это обращение.

 Отправлено: 12.10.18 09:52. Заголовок: (с) Andrew Okara ПОР..

(с) Andrew Okara
ПОРОШЕНКО, ВАРФОЛОМЕЙ И КИРИЛЛ

Тут Порошенко (а иногда еще и Верховную Раду Украины) обвиняют в том, чего, мол, они полезли в церковную жизнь и обратились к патриарху Варфоломею с прошением о томосе. Какое отношение они имеют к церкви? Как смели? Да еще из украинской власти полно вообще неправославных - греко-католики, протестант, иудей, агностики и т.д.

Особенно активно эту тему развивает коллективное Останкино. (Вообще, образ Порошенко на российских федеральных телеканалах - это отдельная тема, еще требующая своего исследователя. Иногда даже кажется, что сплошной поток околоматерных ругательств в его адрес, а также истерик риторов - прокремлевских протагонистов, - это хитрый план поддержки. Вот если б хвалили - это бы, пожалуй, рейтинг понижало. Хотя, конечно, бывает по-всякому.)

Итак, светской власти нельзя обращаться к патриархам по церковным вопросам - так они говорят. Хотя если бы Порошенко обратился с совершенно любым вопросом к патр. Кириллу, никто бы в Останкино даже не пикнул!

Так вот, Порошенко и ВР сделали ровно то же самое, что в 1620 году сделал гетман Сагайдачный. А именно: тот обратился к патриарху Иерусалимскому Феофану с просьбой - восстановить православную Киевскую митрополию, уничтоженную в 1596 году Брестской унией. Что тот и сделал. После этого украинское и белорусское православие обрело новую жизнь.

Сегодня начался аналогичный процесс - процесс восстановления Киевской митрополии Вселенской юрисдикции. Хотя, как уже установлено, в 1686 году патриарху Московскому передавалось только право посвящать митрополита Киевского. А управление большей части украинских и белорусских епархий того времени сосредоточилось в Камянце-Подольском.

Самому Петру Порошенко это мало что даст - если говорить о предвыборном рейтинге (по моим подсчетам, 1-1,5%). Но это даст многое Украине, России и всему православному миру. (России это даст крайне дефицитный опыт горизонтальных отношений с Украиной и вообще отсутствующий опыт самоощущения без квазиимперских фантомных болей. А РПЦ это даст опыт подвижнической церкви, которая не имеет преференций от государства.)

Дай Бог, чтобы никто никого не убил, не побил, не оставил несчастным, сирым и убогим в связи с образованием УППЦ.

Дай Бог, чтобы новая церковь осталась на старом стиле (юлианском календаре) и развивала бы литургию на церковно-славянском языке (особенно интересно - на укр. изводе ц-славянского).

Дай Бог, чтобы Господь вразумил иерархов РПЦ и сохранил бы их от раскола с мировым православием.

Дай Бог, чтобы в Украине нашлось достаточное количество мудрых иерархов, попов, церковных интеллектуалов и грамотных мирян, способных вдохнуть в УППЦ новую жизнь, разъяснить логику церковных преобразований широким массам трудящихся и стяжать благодать божию.

Сегодняшний день уже вошел в историю.

 Отправлено: 12.10.18 10:06. Заголовок: Про рішення Священно..

Про рішення Священного Синоду Константинопольської Матері-Церкви та їхнє значення для Церкви в Україні

Заява Прес-центру Київської Патріархії

9-11 жовтня 2018 р. Святий і Священний Синод Константинопольського Патріархату на своєму засіданні під головуванням Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського Патріарха, розглянув низку питань і звернень, що протягом багатьох років надходили до нього з приводу приведення до канонічного порядку церковної ситуації в Україні, зокрема щодо проголошення Томосу про автокефалію Української Православної Церкви.

Синод прийняв належні рішення, про які за його підсумками було офіційно оголошено.

З цього приводу з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії сповіщає наступне.

1. Київський Патріархат з подякою Всемогутньому Богові та з вдячністю Вселенському Патріарху Варфоломію і Константинопольській Матері-Церкві сприйняв рішення Священного Синоду, про які було оголошено 11 жовтня 2018 р. у Вселенській Патріархії. Ці рішення усувають ряд канонічних аномалій та відкривають шлях до утворення в Україні єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви і до одержання нею Патріаршого і Синодального Томосу про автокефалію.

2. Відновлення патріаршої Ставропігії як представництва Вселенського Патріарха в Києві сприятиме кращій взаємодії між Константинопольською Матір’ю-Церквою та Помісною УПЦ, слугуватиме видимою ознакою постійного спілкування між двома Церквами.

3. Задоволення Апеляції Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на неканонічні дії щодо нього з боку Московської Патріархії, визнання не дійсними і не чинними рішень про нього Російської Православної Церкви щодо «позбавлення сану» та «проголошення анафеми» – є відновленням канонічного порядку і справедливості. Від 1992 р. наша Церква і особисто Патріарх Філарет вважали не законними і не дійсними всі ці заборони, бо вони були накладені з політичних причин, а не через порушення догматів та канонів Церкви.

Вселенський Патріархат засвідчив, що всі згадані рішення Московського Патріархату є не дійсними і не чинними, відтак поновив на всеправославному рівні канонічне визнання ієрархічного сану і Патріарха Філарета, і всього єпископату та духовенства Київського Патріархату. Так само підтверджено дійсність та дієвість усіх звершених ними Таїнств.

Відтепер не існує штучно створеної Російською Православною Церквою ізоляції Київського Патріархату від церковного, молитовного та євхаристичного спілкування з Повнотою Православ’я.

Все вище сказане рівною мірою стосується і УАПЦ.

4. Київський Патріархат з радістю сприймає усунення наслідків, до яких привела анексія Московським Патріархатом Київської Митрополії, здійснена у 1686 р. Вкотре було підтверджено, що Московський Патріархат не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні та що Українська Православна Церква, як спадкоємиця давньої Київської Митрополії, не має підпорядкування Церкві Росії.

5. Зазначені вище рішення відкривають шлях до скликання Надзвичайного Об’єднавчого Собору ієрархів Української Православної Церкви у складі всього українського єпископату, який у квітні 2018 р. звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію УПЦ.

Київський Патріархат закликає ієрархів УАПЦ та залучених до процесу єднання ієрархів Московського Патріархату в Україні приступити до підготовки Надзвичайного Об’єднавчого Собору. Завданням цього Собору є затвердити рішення про церковну єдність, обрати Предстоятеля єдиної помісної автокефальної УПЦ, який від її імені одержить Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію УПЦ.

Ми очікуємо того, що беручи до уваги всі обставини – давність історії, плідну діяльність, велике число єпископату, духовенства і вірних, монастирів та духовних шкіл, інші фактори – Патріаршим і Синодальним Томосом також буде всеправославно затверджене достоїнство Патріарха за Предстоятелями помісної УПЦ.

Київський Патріархат закликає єпископат, духовенство та вірних УАПЦ, як і єпископат, духовенство та вірних Московського Патріархату, підтримати процес об’єднання українського православ’я.

6. Київський Патріархат повністю та беззаперечно поділяє звернення Вселенського Патріархату до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христові.

Процес об’єднання українського православ’я повинен відбуватися добровільно, мирно та без примусу, кожен член Церкви, як і кожна громада мирян чи ченців матимуть право вільно обрати центр свого церковного підпорядкування – належати до Української чи до Російської Церкви.

Ті ієрархи, духовенство і миряни, які бажатимуть, попри всі обставини, надалі підпорядковуватися Московському Патріархату, мають право на це. Російська Православна Церква в Україні буде рівноправно співіснувати з усіма іншими Цервами і релігійними організаціями, як це гарантовано Конституцією та законами нашої держави і міжнародним правом.

7. Святійший Патріарх Філарет закликає всіх вірних Київського Патріархату та усіх віруючих продовжити підносити молитви за Вселенського Патріарха Варфоломія, за Президента України Петра Порошенка і Верховну Раду України, за всіх, хто працює для досягнення єдності українського православ’я і проголошення Томосу про автокефалію УПЦ.

8. Київський Патріархат висловлює вдячність Президенту України П. Порошенку, Верховній Раді та Уряду України, представникам місцевого самоврядування, політичним партіям та громадським організаціям, українським дипломатам, науковій та творчій інтелігенції, Українським Православним Церквам у Діаспорі та в цілому світовому українству, представленому через Світовий конгрес українців, журналістам та усім, хто своєю працею і допомогою наближав нинішній день відновлення справедливості щодо Української Церкви.

Нехай у довершенні доброго діла єднання Української Церкви та утвердження її автокефалії всім нам допомагає Господь!

Прес-центр Київської Патріархії
12 жовтня 2018 р.

 Отправлено: 12.10.18 10:13. Заголовок: (c) Basil Lourié..

(c) Basil Lourié

по-человечески не могу не поздравить патриарха Филарета. уже сейчас можно сказать -- особенно мне, как человеку религиозно далекому от обоих, -- что он прошел путем Махатмы Ганди и победил (не замечали -- смеялись -- ругались -- и вот она, победа).

РПЦ МП теперь в общении и с патриархом Филаретом, и вообще всей УПЦ КП и УАПЦ, т.к. теперь Константинополь с ними в общении.

ОБЪЯСНЮ ЕЩЕ ОДНУ КАНОНИЧЕСКУЮ ХИТРОСТЬ в нынешней ситуации.
если К.поль легализовал раскол, то МП не имеет выбора, кроме ультимативного требования пересмотреть это решение -- под угрозой разрыва общения между МП и К.полем.
теперь МП потеряла право НЕ разрывать общение с К.полем (или же она должна сама признать неправильными свои многолетние решения против украинских юрисдикций, а не только одного патриарха Филарета). -- журналисты могут поспрашивать спикеров МП, что их организация собирается с этим делать.

К.поль сегодня принял решение об отмене соборного деяния 1686 г., т.е. поставил вне закона вообще всякую, даже условную юрисдикцию Москвы в Киевской митрополии (между прочим, это еще Беларусь и часть Смоленской области). само поминовение московского патриарха на этой территории теперь может рассматриваться К.полем как casus belli.

очевидно, К.поль идет на резкое обострение. это означает, что консультации с другими официальными церквами, которые шли в течение последнего месяца, развязали руки для наиболее решительного сценария.

UPDATE посмотрел МПшные комментарии: всё сурово, грозят разрывом общения, но: выпустили поболтать только мелкую сошку, все крупные рыбы помалкивают, как рыбы. хочется и колется. колятся (сзади) -- башни Кремля. там это не очень поймут.

 Отправлено: 12.10.18 10:15. Заголовок: (c) Basil Lourié..

(c) Basil Lourié

по-человечески не могу не поздравить патриарха Филарета. уже сейчас можно сказать -- особенно мне, как человеку религиозно далекому от обоих, -- что он прошел путем Махатмы Ганди и победил (не замечали -- смеялись -- ругались -- и вот она, победа).

РПЦ МП теперь в общении и с патриархом Филаретом, и вообще всей УПЦ КП и УАПЦ, т.к. теперь Константинополь с ними в общении.

ОБЪЯСНЮ ЕЩЕ ОДНУ КАНОНИЧЕСКУЮ ХИТРОСТЬ в нынешней ситуации.
если К.поль легализовал раскол, то МП не имеет выбора, кроме ультимативного требования пересмотреть это решение -- под угрозой разрыва общения между МП и К.полем.
теперь МП потеряла право НЕ разрывать общение с К.полем (или же она должна сама признать неправильными свои многолетние решения против украинских юрисдикций, а не только одного патриарха Филарета). -- журналисты могут поспрашивать спикеров МП, что их организация собирается с этим делать.

К.поль сегодня принял решение об отмене соборного деяния 1686 г., т.е. поставил вне закона вообще всякую, даже условную юрисдикцию Москвы в Киевской митрополии (между прочим, это еще Беларусь и часть Смоленской области). само поминовение московского патриарха на этой территории теперь может рассматриваться К.полем как casus belli.

очевидно, К.поль идет на резкое обострение. это означает, что консультации с другими официальными церквами, которые шли в течение последнего месяца, развязали руки для наиболее решительного сценария.

UPDATE посмотрел МПшные комментарии: всё сурово, грозят разрывом общения, но: выпустили поболтать только мелкую сошку, все крупные рыбы помалкивают, как рыбы. хочется и колется. колятся (сзади) -- башни Кремля. там это не очень поймут.

 Отправлено: 14.10.18 00:22. Заголовок: Сведущие люди пишут,..

Сведущие люди пишут, что Минск был частью Киевской митрополии, и 150 лет митрополит сидел в Новогрудке, первой столице ВКЛ и Р, И что после отмены права МП от 1686 на назначение митрополита УПЦ все структуры бєларусского экзархата РПЦ неканоничные и раскольнические. Поэтому восстановленная Киевская митрополия ВП и ее будущая правопреемница УППЦ должны восстановить там каноническое право путем создания независимых от МП православных структур.

 Отправлено: 14.10.18 21:05. Заголовок: (с) Evgeny Rutsky В..

(с) Evgeny Rutsky

В унылом православном мире наконец-то заиграли страсти, за которыми интересно наблюдать не потому, что меня беспокоят все эти вопросы, но потому, что это сериал-драма и я ценю художественную составляющую.

Тут важно помнить предыдущую серию - Всеправославный собор, который в 2016 году проходил впервые за более чем тысячу лет и готовился более полувека (!). РПЦ и ее несколько сателлитов мероприятие проигнорировали. Целью этого демарша, очевидно, было лишить мероприятие всеправославного статуса и поставить под сомнение роль и авторитет вселенского патриарха. Мол, да кто он такой - Константинополь пал, Византии нет, будем мы еще его признавать "вселенским" и танцевать под его дудочку. То есть конфликт спровоцировали они сами.

За непризнание авторитета надо наказывать. То, что происходит сейчас - изящный ответ на эту выходку. В следующей серии УПЦ МП начнет сыпаться как карточный домик в Украине. Т.е. патриарх Варфоломей все-таки, черт побери, вселенский, иначе он бы не смог бы влиять на эти процессы.

Идея патриарха РПЦ Кирилла приехать в Минск и отреагировать украинскую ситуацию - это агония. Во-первых, он устроил службу в минском Кафедральном соборе, который от начала и более двух веков был католическим. В храме, который по всем канонам наличия элементарного приличия нужно отдать католикам, униатам или государству, он взывает к господу как Лот со всей своей семьей.

Во-вторых, саму БПЦ МП в большинстве своем раздражает и засланный митрополит из Караганды (своих что-ли нет?), и отсутствие автокефалии, которая есть даже у маленькой Эстонии, поэтому высовывать Кириллу голову с этой территории - может земля загореться под ногами. В другой геополитической ситуации БПЦ МП очень быстро сольет московский патриархат и украинская история успеха в этом деле будет ей наглядным примером!

Для попов БПЦ весьма унизительно быть сателлитами МП. Это низкий духовный статус. Они способны быть на ступеньку повыше, мы в них верим и ждем, что они появятся в новых сериях. Тут надо вспомнить ещё один эпизод позапрошлой серии - в ней нынешний минский митрополит сорвал бурную овацию местных попов, когда заикнулся про курс на суверенную БПЦ. Потом он позорно забирал свои слова обратно, получив от московского начальства по клобуку, но тенденция понятна.

 Отправлено: 14.10.18 21:12. Заголовок: Євстратій Зоря Патр..

Євстратій Зоря

Патріарх чи не патріарх? Грузинський прецедент

Ще тиждень тому в МП впевнено говорили, що «ніхто анафему Філарету не скасує». А нині мережею котиться суперечка - в якості кого Філарет визнаний Константинополем - патріарха чи митрополита?

Тобто факт, що він як архієрей вже ВИЗНАНИЙ Константинополем, не викликає в МП заперечення. Тому дискусія переключилася на «митрополит чи патріарх».

Яка мета цього? У когось - суто науковий інтерес. Але за низкою коментарів стоїть інтерес прагматичний - змусити учасників процесу між Києвом і Фанаром до непродуктивних дискусій. Які вигідні лише Москві.

У попередніх дописах вже докладно розбиралося мною питання «митрополит чи патріарх». Цей допис хочу присвятити грузинському прецеденту.

Відомо, що Грузинська Церква самостійно відновила свою автокефалію 1917 р. і це не було визнано жодною іншою Помісною Церквою, в першу чергу - Російською. Однак це ніяким чином не перешкоджало Грузинській Церкві мати свого Предстоятеля з титулом Католікоса-Патріарха.

У 1943 р., коли Сталін дозволив відновити Московську Патріархію, він зажадав врегулювання її відносин з Грузинською Церквою, як автокефальною. І Синод РПЦ, посилаючись на те, що «в незалежній державі є Помісна Церква» - визнав автокефалію ГПЦ.

Однак такого визнання не було з боку Константинополя! Там вважали ГПЦ частиною МП, відповідно не вважали її предстоятеля Католікосом-Патріархом, а лише обласним митрополитом.

Відтак на спільних богослужіннях його ставили після Предстоятелів. І Грузинська Церква хоча і не була задоволена таким станом справ, але смиренно сприймала те, що її Патріарха не визнавали Патріархом.

Лише у 1990 р. під час візиту в Грузію Константинопольського Патріарха Димитрія було вручено Католікосу-Патріарху Ілії ІІ Томос - і таким чином було визнано і автокефалію, і статус Грузинського Патріархату.

Тож і в нашій ситуації доки Вселенський Патріарх не знайде можливим визнавати титул Київського Патріарха, встановивши цей Патріархат власним Томосом - триватиме проміжна ситуація, коли наш Предстоятель є третім Патріархом Київським, а Константинополь визнаватиме його архієреєм, без вживання Патріаршого титулу.

В цьому немає нічого страшного ані для відносин Києва і Константинополя, ані для процесу надання Томосу. І як би декому не хотілося педалювати цю тему - нічого не вийде.

За всіма ознаками Українська Церква більша за Болгарську, Сербську чи ту ж Грузинську. І якщо ці є Патріархатами, то ніяких підстав відмовляти Українській Церкві в статусі Патріархату немає.

 Отправлено: 14.10.18 21:17. Заголовок: Євстратій Зоря Про ..

Євстратій Зоря

Про сан Патріарха Філарета - важливе доповнення

За вченням Православної Церкви священний сан подається через таїнство хіротонії (рукоположення). Ні в який інший спосіб, окрім як через рукоположення, не можна отримати благодать священства.

Отже якщо хтось був законно позбавлений сану церковним судом - то згідно канонічного права він назавжди стає мирянином (і ніколи не може знову бути рукоположеним). А відтак всі служіння, звершені такою особою після законного осудження - є не дійсними.

Якщо ж хтось був осуджений незаконно і не згідно канонічних норм - то наслідком задоволення апеляції може бути ЛИШЕ визнання того, що рішення про осудження були не дійсними від початку.

Адже якщо припустити, що хтось через незаконне осудження насправді втратив сан, певний час був мирянином, а потім, після задоволення апеляції, знову отримав сан - тоді треба визнати, що сан може бути наданий в інший спосіб, ніж через звершення таїнства хіротонії. А саме - можна стати священнослужителем через судове рішення. Однак це цілком суперечить православному вченню про таїнства і про священство!

Отже задоволення апеляції Патріарха Філарета на судові рішення РПЦ щодо нього не можуть мати іншого трактування, як тільки визнання того, що судові рішення були від початку не дійсними, а сам Патріарх Філарет - ніколи не був позбавленим сану і залишався архієреєм, з усіма відповідними наслідками.

 Отправлено: 15.10.18 23:29. Заголовок: (с) Ихлов Евгений Т..

(с) Ихлов Евгений

Третий Рим порвал евхаристическое общение со Вторым, потому что тот не признал его Четвёртым рейхом...

Не могу не процитировать "Заявление Священного Синода Русской Православной Церкви в связи с посягательством Константинопольского Патриархата на каноническую территорию Русской Церкви" от 15 октября 2018 года: "Принятие в общение раскольников и анафематствованного в другой Поместной Церкви лица со всеми рукоположенными ими «епископами» и «клириками», посягательство на чужие канонические уделы, попытка отречься от собственных исторических решений и обязательств, — все это выводит Константинопольский Патриархат за пределы канонического поля и, к великой нашей скорби, делает невозможным для нас продолжение евхаристического общения с его иерархами, духовенством и мирянами. Отныне и впредь до отказа Константинопольского Патриархата от принятых им антиканонических решений для всех священнослужителей Русской Православной Церкви невозможно сослужение с клириками Константинопольской Церкви, а для мирян — участие в таинствах, совершаемых в ее храмах.

Переход архиереев или клириков из канонической Церкви к раскольникам или вступление с последними в евхаристическое общение является каноническим преступлением и влечет за собой соответствующие прещения."

Как сказано то: "выводит за пределы канонического поля"! Почти как за пределы "конституционного пространства"!

 Отправлено: 16.10.18 11:23. Заголовок: (с) Дмитро Корчинськ..

(с) Дмитро Корчинський

У 1991 році саме ерефія ініціювала розвал СССР. Фактично, вона перша вийшла зі складу Союзу.

Нині московська секта сама зробила те, що давно мало б зробити світове Православ'я - припинення євхаристичного спілкування.

Московити настільки зненавиділи живого Бога та Його Церкву, що, всупереч своїй чорній вигоді, формально розірвали з Нею (сутнісно вони ніколи не були православними).

Нині, вперше за багато століть, Вселенський Патріарх на висоті свого становища.

Нині українська церква має шанс стати в аванграді світового Православ'я.

 Отправлено: 16.10.18 11:26. Заголовок: Basil Lourié &#..

Basil Lourié
"Минский раскол" (с)

он имеет форму того, что К.поль предпочел такой великой РПЦ такую никакую Украину.

это именно так формально, и непостижно тому, что у некоторых вместо ума.
поэтому такой вариант исключался.

и, вообще говоря, правильно исключался. потому что в действительности реализовался совершенно другой вариант -- который следовало предвидеть, особенно после 2008 г.:

К.поль сделал Украину точкой опоры, чтобы повторить в православном мире воображаемый подвиг Архимеда.

почему это произошло только сейчас: потому что раньше было не успеть. только в 2014 г. в Украине появилось подходящее правительство; потом требовалась подготовительная работа -- формирование коалиции против МП. она была завершена только летом 2016 на Критском соборе. на этом дипломатическая подготовка войны была закончена.
потом был период мобилизации -- всяких секретных переговоров о ходе действий. там тоже не все шло гладко, и в МП была партия, которая пыталась разыграть контр-сценарий (в 2017; кому надо, помнит; кто не помнит, тому не надо), -- но была подбита своими же; но, вероятно, ей удалось задержать процессы где-то на 8-12 месяцев.
весной 2018 мобилизация была завершена: все украинские юрисдикции пообещали жить дружно.
и только потом пошло наступление. в МП долго не могли поверить, что оно это оно.

 Отправлено: 16.10.18 11:29. Заголовок: (с) Ilya Brazhnikov ..

(с) Ilya Brazhnikov

Что можно сказать по поводу полного политического и дипломатического провала патриарха Кирилла и подвластной ему структуры? Кто громче всех кричит "раскольник", тот и есть раскольник. Православие придумали греки, как католицизм - римляне. Это были формы античной (эллинистической) культуры, куда они сбежали от варваров. Предполагая заранее, что варвары придут и туда, они придумали жесткие правила. Невозможно переиграть их в игру, правила которой они установили сами. Нельзя быть православнее греков, как и нельзя быть святее папы Римского. В 17 веке что-то дали настырным московитам, в 21 взяли назад. И все это, разумеется, "канонично". Учитесь, дураки в погонах и рясах.

 Отправлено: 16.10.18 11:39. Заголовок: (с) Роман Коляда Те..

(с) Роман Коляда

Тепер можна зізнатися. 21 січня 2014 року я був у Храмі Христа Спасителя у Москві, і, почуваючись як Нео на зустрічі з архітектором Матриці, ставив там свічку за Україну. (Це була друга і станом натепер остання моя поїздка в Мордор, іронія полягає у тому, що їздив я, аби грати на весіллі у старообрядців).
По правді кажучи, я не очікував настільки потужних результатів.

 Отправлено: 16.10.18 15:45. Заголовок: Раскол в православии..

Раскол в православии: 5 незаметных фактов
Халиков Руслан Халикович
16.10.201844 
В течение последней недели появилось два документа, которые наконец-то позволяют делать выводы о положении дел в православной церкви не на основе инсайдов или домыслов, а исходя из официальной позиции главных участников конфликта. Если Русская православная церковь выдала 15 октября подробный список своих претензий к Фанару, то Константинопольский патриархат ограничился на данный момент очень туманным пресс-релизом, который все стороны интерпретировали по-своему. Между тем, есть несколько пунктов этого спора, на которые обращают внимание далеко не все, но которые постепенно выходят на первый план по мере успокоения страстей.

В православной церкви нет единого кодекса канонического права. Верховная институция, которая должна была бы решать вопрос автокефалии православных церквей — Вселенский собор, но его не собирали уже 1300 лет, и не известно, когда соберут снова. Большая часть автокефальных православных церквей получила свою независимость уже после эпохи Вселенских соборов, от Константинопольских патриархов и при согласии других православных патриархов (прежде всего — Александрийской, Антиохийской и Иерусалимской церквей). Сегодня нет однозначной поддержки одной из сторон этими тремя патриархами, за их расположение идёт борьба, о чём свидетельствует, среди прочего, приезд в Украину Александрийского патриарха Феодора II. Антиохийский патриарх Иоанн Х, живущий в асадовской Сирии, прогнозируемо поддерживает сторону РПЦ в конфликте с Константинопольским патриархатом. Самостоятельная интерпретация канонов разными церквами отличается. Например, Москва трактует 17 правило Халкидонского собора как доказательство того, что Киевская митрополия должна считаться относящейся к Московскому патриархату уже через 30 лет после 1686 года, и требовать назад эти территории не канонично. Фанар говорит о том, что он является апелляционной инстанцией, а норма о 30 годах вообще игнорируется, поскольку касается сельских приходов, а не митрополий. Обе интерпретации допустимы, а обязательную мог бы установить новый Вселенский собор, проведение которого под вопросом.

Спор идёт о территории, но сама территория не определена. Синод РПЦ сформулировал эту проблему так: «Константинопольский Патриархат как будто не замечает, что Киевская митрополия 1686 года, о возвращении которой в его состав заявлено ныне, имела пределы, существенно отличавшиеся от современных границ УПЦ, и охватывала лишь меньшую часть последней. Киевская митрополия наших дней как таковая включает в себя город Киев и несколько прилегающих к нему районов. Наибольшая же часть епархий УПЦ, особенно на востоке и юге страны, была основана и получила развитие уже в составе автокефальной Русской Церкви, являясь плодом ее многовековой миссионерской и пастырской деятельности». С другой стороны, как подробно отмечал в своём интервью архиеп. Иов Геча, есть ещё епархии на западе страны, которые переходили в состав РПЦ также в обход грамоты по мере присоединения Галичины, Закарпатья, Буковины и т. д. Не понятен и статус Беларуси, часть которой также находилась под омофором Киевских митрополитов. Вероятно, проведение первого в истории РПЦ заседания Синода в Минске говорит о том, что иерархи этой церкви понимают потенциальную опасность и перспективу этого вопроса.

Разрыв евхаристического общения между православными церквами — это катастрофическое событие с точки зрения таинственной. Ведь именно на общем причастии держится единство церкви как тела Христова. Теоретически, такой разрыв возможен только с теми, кто отходит от чистоты православного вероучения. Тем не менее, в истории есть масса примеров разрыва отношений по идеологическим или территориальным причинам. Московский и Константинопольский патриархаты не так давно уже разрывали евхаристическое общение — с 23 февраля по 16 мая 1996 года, в связи с похожими на украинские событиями (только гораздо меньшего масштаба) в Эстонии. Кроме того, с 1934 года и вплоть до 2007-го РПЦ не имела евхаристического общения с РПЦЗ — Русской православной церковью заграницей. Похожая ситуация была в Эфиопской православной церкви, где с 1991 по 2018 годы православная эмиграция не имела общения с оставшейся в стране после переворота. С апреля 2014 и до сих пор не имеют между собой евхаристического общения Антиохийский и Иерусалимский патриархаты, а в 2011-2013 гг. Иерусалимский патриархат не имел общения с Румынской православной церковью. В обоих случаях речь шла о территориальных спорах. В целом, разрыв евхаристического общения не является автоматически признаком грядущего конца света, хотя наложенный на межгосударственные конфликты он ничего хорошего не сулит.

Документ, который у нас есть распоряжении по результатам заседания Синода Константинопольского патриархата — это только пресс-релиз, в котором собраны главные месседжи, без канонического обоснования или богословской интерпретации. Поскольку официального подробного разъяснения со стороны Фанара не было, каждая заинтересованная сторона поспешила истолковать его положения по-своему. Возможно, именно для того чтобы спровоцировать поспешные действия участников процесса и возложить на них ответственность за эскалацию, документ и был представлен именно в таком виде. Например, пункт 3 релиза говорит о том, что были рассмотрены заявления Филарета Денисенко и Макария Мелетича, а по результатам рассмотрения их восстановили в иерархическом и священническом чинах, а их верных вернули в евхаристическое общение. Однако не указано двух важных вещей — в каких чинах восстановили этих священнослужителей, и что будет с подчинёнными им иерархиями? Из текста нельзя сделать вывод, что Филарет официально признан патриархом, однако он продолжает считать себя именно таковым. Является ли это нарушением решения Синода? Из текста также не следует, что все рукоположенные этими иерархами епископы или священники автоматически стали признаны и восстановлены в сане. Следовательно, они попросту не могут участвовать в объединительном соборе без особого на то постановления. Такие же противоречивые интерпретации можно предложить и к другим пунктам релиза — например, в пункте 2 говорится о восстановлении ставропигии Константинопольского патриарха в Украине, но идёт ли речь о Киево-Печерской лавре или каких-то других объектах, или в целом об украинской церкви? Интерпретации могут быть самые разные.

Синод РПЦ и Администрация президента РФ по-разному называют церковную структуру, возглавляемую Киевским митрополитом Онуфрием. Власти РПЦ настойчиво используют наименование «Украинская православная церковь» и благоразумно отмежёвываются от неё как от автономной и самоуправляемой церкви. В свою очередь, Совет безопасности РФ на своём заседании использовал формулировку «Русская православная церковь на Украине», то ли катастрофически не обращая внимание на декларируемую самостоятельность УПЦ, то ли желая подлить масла в огонь и в дальнейшем использовать это название как повод для защиты соотечественников/единоверцев. В любом случае, это наименование моментально произвело фурор в Украине, и на формулировку Синода РПЦ уже никто не обращает внимания. Между тем, эта разница в формулировках действительно отличает российскую церковь от российского государства, официальная иерархия РПЦ ведёт себя намного аккуратнее в украинском вопросе, в том числе и из-за присутствия на территории Украины УПЦ, тогда как государственных институций РФ такого масштаба в Украине нет, соответственно, нет смысла и заботиться об их интересах.

https://uisgda.com/ru/raskol-v-pravoslavii-5-nezametnyh-faktov.html

 Отправлено: 16.10.18 23:37. Заголовок: Образец рашистского ..

Образец рашистского творчества:

Святому Православию укор,
Фанарский русофоб, слуга Европы,
Ты осквернил корыстью омофор
И держишь патриархов за холопов.

Величия былого больше нет,
Но гордость греков, жительницу ада,
Названия питают сотни лет —
Пустые звуки и твои, и града.

Считаешься вселенским до сих пор.
Вселенная равна семи аршинам.
Константинополь, всесвятейший — вздор!
Века Стамбул внимает муэдзинам.

Влезаешь, аки тать, во двор чужой,
Но не с тобой поруганная Правда.
Кто встать велел над русскою межой
Царьку несуществующего града?

В гордыне папской всесвятейший трон!
Понтификат стамбульский! Докатились!
Молчит ревнитель чистоты Афон,
Ужели все в молитву углубились?

Долготерпи́т Господь, да больно бьёт.
Кто сеет ветер, пожинает бурю.
Зачем же Церковь к пропасти ведёт
Велеречи́вый волк в овечьей шкуре?

Иеромонах Роман (Матюшин)

 Отправлено: 16.10.18 23:42. Заголовок: Патриархия Турецкой ..

Патриархия Турецкой православной церкви обратилась в прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело в отношении Константинопольского патриархата. Об этом сообщила официальный представитель Турецкой православной церкви Севги Эренерол.

Согласно сообщению, Константинопольский патриархат своими действиями нарушил Лозаннское соглашение 1923 года. Кроме того, КП может спровоцировать конфликт между государствами региона.

Также отмечается, что один из поводов для подачи иска - решение Синода Константинопольского патриархата о предоставлении автокефалии Украине.

Действия Варфоломея названы "преступлением согласно как турецким законам, так и Лозаннскому договору, который четко прописал его ответственность и круг обязанностей". "Варфоломей превысил свои полномочия и вмешался в отношения между странами, в их внутренние дела. И если он пошел на такое, то ему нельзя будет оставаться в Турции"
Неканоническая Турецкая православная церковь была образована в 1922 году по решению правительства Турции, которое пыталось создать национальную православную церковь, не связанную с греческим православием. Несмотря на небольшое число прихожан, церковь располагает тремя храмами в Стамбуле. Ее не признает ни одна из 15 поместных православных церквей мира. В настоящее время Турецкую православную церковь возглавляет патриарх Эфтим IV (Эренерол).

«У Варфоломея нет полномочий отправлять своих экзархов в Украину и давать автокефалию ее церкви. Статус Константинопольского патриарха, согласно Лозаннскому мирному договору 1923 года, ограничивается отправлением богослужений для проживающих в Турции греков»
Турецкая православная церковь — неканоническая православная структура. Она была создана в 1921–1922 годах православными христианами Турции и получила официальное признание турецкого правительства.источник

Разрыв евхаристического общения РПЦ с Константинополем означает, что прихожане РПЦ не смогут молиться и причащаться в храмах на горе Афон в Греции, сообщил пресс-секретарь Патриарха Московского и всея Руси Кирилла священник Александр Волков.

«Афон является канонической территорией Константинопольского патриархата со всеми вытекающими отсюда последствиями», — сказал Волков.Также под запрет попали все православные церкви Стамбула и ряд церквей в Греции (на Крите и островах Додеканеса, расположенных в юго-восточной части Эгейского моря). Во всей Турции останется единственный одобренный РПЦ храм в традиционной зоне отдыха российских туристов в Анталье.

В Украинской православной церкви Киевского патриархата считают, что решение РПЦ запретить верующим паломничество на Афон связано с финансовым давлением на Варфоломея. Уменьшение значительных поступлений, которые приносили российские паломники, в том числе очень богатые, заставит монастыри Афона выступить против Вселенского патриарха. Афон и без этого всегда находился в сложных отношениях с Варфоломеем, ситуация особенно обострилась в последние годы. В прошлом году более 50 монахов-келиотов (в том числе авторитетный старец Гавриил Карейский) в открытом письме Священному Киноту (административному органу управления Афоном) и игуменам афонских монастырей назвали прошедший Критский собор Константинопольского патриархата «разбойничьим» и «антиправославным».

Они заявили, что Собор официально узаконивает ересь экуменизма и призвали прекратить поминовение Вселенского патриарха Варфоломея. Тогда открытое письмо подписали насельники Великой Лавры, монастырей Ватопед, Хиландар, Пантократор, Кутлумуш, Ставроникита, Филофей, а также монахи и старцы из населенных пунктов Карея, Капсала и различных скитов.

В ответ на такой демарш разгневанный Варфоломей потребовал их выселить с Афона. Стоит сказать, что официальные Афины проводят политику по подчинению Афона правилам экономической жизни светского государства и однозначно выступят на стороне Варфоломея, что грозит возникновением нового очага напряженности.

Афон или Святая гора — это 20 православных монастырей, которые находятся под управлением Константинопольского патриарха. Это одно из главных святых мест для православных, объект Всемирного наследия ЮНЕСКО. С 1312 года — это крупнейшее в мире средоточие православного монашества.

------------------------

при этом забыли уточнить, что эта "церковь" состоит из одной семьи

"Церковь была образована в 1922 по приказу Турецкого правительства, которое пыталось создать "национальную" православную церковь, не связанную с греческим православием, и соответственно с греческим национализмом. Возглавил церковь Павел Каракиссаридис, туркоязычный грек из Малой Азии. Это была попытка оторвать живущих в Турции греков от Греции и сделать их патриотами молодой Турции. Затея эта провалилась - кроме маленького количества православных турок, да минимума греков, в это новообразование никто не пошел. Сам Павел после провозглашения себя "патриархом" принял имя Эфтим и сменил греческую фамилию на турецкую - Эрнерол. В начале существования церкви Эфтиму удалось заполучить небольшое число последователей, 1 июня 1923 они пытались похитить патриарха Мелетия IV, а 2 октября папа Эфтим осадил Синод Константинопольской церкви и назначил свой Синод, пытаясь провести в церкви переворот, и в течении непродолжительного времени оккупировал здание патриархата. После избрания нового патриарха в декабре того же года самопровозглашенный Папа и Патриарх повторил акцию, однако на этот раз полиция его быстро выдворила. В 1924 году он захватил церковь Марии в Галате (район Стамбула, где было наибольшее число его сторонников). 6 июня было решено перенести резиденцию "Турецкого Православного патриархата" из Кайсери в Стамбул. В 1926 году Эфтим захватил вторую церковь в Галате. Однако вскоре правительство Турции перестало поддерживать церковь открыто, а после смерти Ататюрка она вообще лишилась поддержки. В 1956 году Эфтим захватывает еще две православные церкви в Галате.

После того, как Эфтим заболел, его престол занимает его сын Тургут (Георгий) Эрнерол под именем Эфтим II.

Церковь всегда была крайне малочисленна, однако существовала до недавнего времени и даже имела две общины за пределами Турции (не ясно насколько реальные). Мировое православие не признает это движение из-за многочисленных канонических нарушений, вплоть до женатого епископата и турецкого национализма. После смерти Эфтима II патриархом стал его брат Сельджук Эрнерол. После его смерти существование церкви сомнительно, так как кроме семьи Эрнерол больше в ней верующих нет, церкви не функционируют из-за отсутствия священников. Одну из трех принадлежащих юрисдикции церквей сдают в наем. В 2003 четвертым патриархом стал внук первого из них, однако сомнительно, что его кто-то рукополагал, и вероятнее всего церковь функционирует как политическая организация".

 Отправлено: 17.10.18 09:37. Заголовок: Російська православн..

Російська православна церква погрожує розривом відносин, якщо Єрусалимський патріархат підтримає Константинопольський в рішенні надати Україні автокефалію.

Російська православна церква (РПЦ) має намір призупинити служіння в Храмі гробу Господнього, якщо Єрусалимський патріархат підтримає Константинопольський в рішенні надати автокефалію Українській православній церкві. Про це повідомляє Українська Правда, посилаючись на російські ЗМІ.

"Якщо Єрусалимський патріархат прийме сторону Константинопольського патріархату і, як наслідок, дозволить "філаретівцям" служити на Гробі Господньому і в інших своїх храмах в Святій землі, то тоді нам доведеться призупинити служіння з ними", - заявив секретар Російської духовної місії в Єрусалимі ігумен Никон.

"Фактично це буде продовження скандалу, і, швидше за все, я так припускаю, що доведеться і з Єрусалимським патріархатом тоді припиняти спілкування, тому що в такому випадку вони стануть на бік розкольників", - додав ігумен.

 Отправлено: 17.10.18 09:50. Заголовок: Салман Север ФЕНИКС ..

Салман Север
ФЕНИКС ЗАПАДНОГО ОКНА

Другой крутящий момент, о котором пока ещё не вошло в правила общественного вкуса заявлять вслух, - эксцентрика мiрового православия.

То, что сейчас происходит по линии натяжения "Стамбул-Киев", этот революционизирующий сдвиг, имеет свои утончающие уточнения.

Уранополитея ли, симфония ли светской и церковной властей - какой бы ни была поместная прошивка, одно мы видим. - Резко вырастает удельный вес НАТО-церквей.

Магистральное православие становится всё более оксидентальным, всё менее евразийским. Азиатский импульс гаснет, линия смещается туда, откуда взойдёт Солнце Судного дня - к Фениксу Запада.

Целый ряд крутящих вещей уходит к новым океанам демонтажа и пересборки - в чистый атлантизм. Нашим зрением фиксируется возмужание Атлантического Ислама. Нашим же зрением может быть поймана вспышка сверхновой евро-атлантического православия.

Это своё пространство, своё натяжение, и поезд запускаемых процессов пройдёт сквозь только подозреваемые терминалы. Ослепительно интересно следить за тем, как всё сжимается и концентрируется под когтями Феникса Запада (Анка аль-Магриб).

Константинопольская, Болгарская, Румынская, Польская, Чехословацкая Американская, Элладская, Албанская церкви утверждены в странах НАТО.

Румынская православная церковь оспаривает и поглотит молдавских верующих. Новосозидаемая Украинская церковь и Грузинская, если всё пойдёт по плану, сместят смыслы Большого Кавказа и сакральной Руси западнее и западнее.

Сербов будут дробить, добивать и откалывать от них Македонскую православную церковь (посмотрим, что ждёт черногорское православие).

Нынешние решения Вселенского патриархата по событиям XVII века - серьёзный кредит, который выписан контурам Интермариума, вообще Восточной Европе. Запастись терпением - и стать свидетелями того, как осмелеет Белорусская автокефальная православная церковь, как по-новому себя будут чувствовать православные в Польше и Прибалтике.

Иерусалим вписан в нужный вектор. Кипр ждёт объединение и непременный дрейф глубже в Атлантику. Интересное может случиться с Сирией, и, если Феникс Запада разорвёт сбежавшихся туда медведей, Антиохийская православная церковь будет включена в Средиземноморский проект добрососедства и усмирения.

Маргинализация РПЦ МП - мы взглянем на то, как себя будет ощущать и ставить то, что ранее называлось Русской православной церковью за рубежом. Мы будем смотреть на то, как когти погружаются всё глубже в русскую альтернативу: в истинно-православие и автономные церкви, какие будут их телодвижения.

Третий Рим сыпется. Четвёртый спит в яйце. Феникс его гнезда одноглав да вогнезорок.