"МЕЗОЕВРАЗИЯ ИНТЕРТРАДИЦИОНАЛ"

У серпні, порівняно малочисельна, Українська Автокефальна Православна Церква, офіційно звернулася до Вселенського Патріарха Варфоломія Першого з проханням взяти її під його вселенський омофор на правах автономії.

Патріарх Варфоломій нетрадиційно швидко та доброзичливо відреагував на це прохання і на початку жовтня до Києва прибула делегація його представників для перемовин з предстоятелем УАПЦ митрополитом Мефодієм. У грудні Синодом Вселенського Патріархату може бути прийняте рішення щодо клопотання УАПЦ.

Делегація Вселенського Патріархату також зустрілася і з представниками Київського та Московського патріархатів. Ці дві церкви вочевидь не були заскоченими стрімким наближенням перспективи того, що отримавши визнання від Вселенського Патріархату та увійшовши до його складу на правах автономії, УАПЦ різко збільшить свій вплив та привабливість для мирян, священників, а головне, для політиканів та чинуш.

Нове покоління священників УПЦ МП без захвату ставиться до єдності з Московським Патріархатом. У випадку коли УАПЦ буде визнана канонічною, багато із них отримає реальну можливість обирати конфесію. Те саме ще більшою мірою стосується і УПЦ КП.

Тому перспектива поширення влади Вселенського Патріарха на територію України зовсім не подобається, ані у Києві, ані у Москві. Тим паче, що Перехід УАПЦ до складу Вселенської Церкви, з точки зору канонічного права та традиції, матиме бездоганний характер і його важко буде оголосити несправедливим, чи незаконним.

У Москви, природно, є інакша думка, але вона, напевне, опиниться із тією думкою у цілковитій самоті.

Річ у тому, що Константинопольський Патріарх послідовно не визнає Україну та Білорусь канонічною територією Московського Патріархату. До його складу вже входять сотні українських православних парафій Канади (з 1990 року) та США (з 1995 року), а також менш численні громади у Південній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Європі.

УАПЦ може просто об’єднатися із ними, утворивши Українську Автономну Православну Церкву під омофором Константинопольського Патріарха на усіх континентах.

Крім того, мав місце "Естонський прецедент": 20 лютого 1996 року було утворено Естонську Автономну Православну Церкву у складі Константинопольського Патріархату.

І як Московський Патріархат тому не опирався, навіть на кілька місяців перервав спілкування з Патріархом Варфоломієм та перестав згадувати його ім’я за літургією, але, в решті решт, був змушений погодитися на існування у Естонії двох паралельних православних юрисдикцій – Константинопольської та Московської.

http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/13/103255.htm